Щоденна газета The Washington Post пише про проблеми, пов’язані з гальмуванням процесу запровадження реформ в Україні. Американський журнал з міжнародних відносин Foreign Affairs розмірковує над політичними цілями російського президента Володимира Путіна та політикою Заходу щодо Росії. А міжнародна організація із захисту прав людини Human Rights Watch повідомляє про те, що, попри тісний зв’язок із ЄС, Україна не виконує багатьох своїх зобов’язань із дотримання прав людини.
Щоденна газета The Washington Post пише про проблеми реформ в Україні. Автор статті Мелінда Герінг зазначає, що Україна багато чого досягла за останні роки: були запроваджені важливі реформи, макроекономічні показники покращилися, а гривня стабілізувалася, і, найважливіше – Україна не програла війну, яку проти неї веде набагато сильніший агресор.
Та, на думку автора, проблема полягає в тому, що попри весь оптимізм у риториці серед політиків, дипломатів та активістів, більшість з них намагається уникнути обговорення таких проблем, як, наприклад, те, що з 2014 року в Україні майже немає прямих іноземних інвестицій. Набагато легше повторювати те, що український уряд досяг більше успіхів у реформах впродовж останніх трьох років, ніж було зроблено за всі 23 роки незалежності, – зазначається у статті.
Автор також зауважує, що насправді «сумна реальність полягає в тому, що українські реформи призупинилися, а вікно можливостей починає закриватися». Злочини союзників колишнього президента України Віктора Януковича не були розслідувані, а сумніви в ефективності антикорупційного бюро України зростають. Зазначається, що «наступний уряд може бути ще гіршим», тому зараз час є дуже цінним для України.
Автор пише, що «українські активісти продовжують висвітлювати чисельні проблеми України, і вони відіграють провідну роль майже у кожному кроці вперед протягом останніх трьох років. Але громадянського суспільства недостатньо».
У висновках зазначається, що якщо ситуація не зміниться, найталановитіші українці почнуть залишати країну. «Лише 2016 року, приблизно 1,3 мільйона українців отримали тимчасовий дозвіл на працевлаштування в Польщі, а ще 116 тисяч українців працювали там на довгостроковій основі. Українці вже складають найбільшу групу етнічних меншин у Чехії та другу за величиною етнічну меншину в Італії та Португалії», – ідеться у статті. А тому українському уряду потрібно докласти усіх зусиль, щоб використати шанс втілити у життя всі необхідні реформи для країни.
Мелінда Гарінг: «Вікно реформування закривається в Україні. Чи звертає хтось на це увагу?»
Американський журнал з міжнародних відносин Foreign Affairs розмірковує над політичними цілями російського президента Володимира Путіна та політикою Заходу щодо Росії.
Автор аналізу Ґреґорі Файфер зазначає, що Путін витратив майже два десятиліття, намагаючись змусити Захід прийняти його концепцію зовнішньої політики з певними сферами впливу «шляхом підриву західних інтересів та цінностей, зокрема через вторгнення в Україну 2014 року, перешкоджання діям Заходу в Сирії, а також втручанням у президентські вибори в США минулого року». Автор вважає, що рукостискання, яке відбулося між Путіним та президентом США Дональдом Трампом під час нещодавнього саміту G20 вже було великою нагородою для Путіна.
На думку Файфера, Путін наразі перебуває на вершині своєї влади, та він «провів вісімнадцять років, створивши такий правоохоронний режим в Росії, який дає владі право самостійно оголошувати практично будь-які дії незаконними, наприклад, ставити лайки у соціальних мережах». А суперечки стосовно можливого втручання Кремля у вибори президента США лише роблять його ще впливовішим у Росії, а також відволікають увагу західних країн від репресій всередині Росії, що, в принципі, вже змушує Захід грати за правилами Путіна, ідеться в статті.
З такими союзниками, як Сирія чи Північна Корея, Москва головним чином покладається на свою пропаганду. Військові ж витрати Кремля складають менше ніж десяту частину від витрат США. Попри поступову економічну стабілізацію, корупція та залежність економіки від енергетичного експорту негативно відобразяться на довгостроковій економічній перспективі Росії.
У висновках, який підхід потрібно розробити Заходу для розвитку відносин з цією державою, автор посилається на слова відомого правника Миколи Полозова: «Є приклад Радянського Союзу, який був величезним та страшним, з ядерною зброєю, але зрештою він розвалився та прийшла демократія», а тому Полозов вважає необхідним продовжувати міжнародну ізоляцію Москви та політику санкцій щодо Росії.
Міжнародна організація Human Rights Watch повідомляє: не зважаючи на тісний зв’язок із Європейським союзом, Україна не виконує всіх своїх зобов’язань з дотримання прав людини. Повідомляється, що «український уряд вживає заходів, які загрожують свободі слова та вільному доступу до інформації».
Зазначається, що, за словами Лотте Ляйхт, директорки програми ЄС в Human Rights Watch, «попри нещодавній прогрес у важливих політичних питаннях між ЄС та Україною, Київ відстає у виконанні своїх обіцянок з питань прав людини, при цьому не привертаючи особливої уваги європейських партнерів до проблеми».
У статті йдеться, що «останніми місяцями український уряд зробив кілька кроків, щоб обмежити свободу висловлення поглядів та свободу ЗМІ, виправдовуючи це необхідністю протистояти російській військовій агресії на сході України».
У квітні президент України Петро Порошенко підписав закон, згідно з яким «активісти та журналісти, що займаються розслідуванням корупційних проблем, повинні вказувати своє особисте майно в електронних деклараціях, відкритих для будь-кого, так само як це роблять державні чиновники», ідеться в статті.
Також все ще залишається невирішеним питання розслідування порушень прав людини під час протестів на Майдані 2014 року, ідеться у статті.
У висновках зазначено, що ЄС повинен тиснути на Київ для виконання урядом своїх зобов’язань з дотримання прав людини, адже відносини між Україною та ЄС будуть значною мірою залежати від того, наскільки Київ поважатиме права людини.