Євросоюз не має для Києва «великої морквини». Що готує саміт Україна-ЄС?

Що буде після Угоди про асоціацію та «безвізу»? Євросоюз не має для України достатніх стимулів для подальших реформ, констатують європейські оглядачі. Адже перспективу членства ніхто навіть не хоче згадувати у нинішній ситуації в Євросоюзі. Тож нинішній саміт ЄС-Україна обіцяє відбутись під гаслом «реалізація», а деякі європейські столиці готують для українців «Плани Маршалла», проект широкомасштабної підтримки для країни, що постраждала від російської агресії та схильної до корупції влади, яка привела країну до економічного краху. Чи змінить щось головування Естонії, яка заступає до керма у ЄС? Та на що нині може розраховувати Україна у відносинах з ЄС?

Безвізовий режим вже в дії, Угода про асоціацію між ЄС та Україною після понад річного блокування в Нідерландах, нарешті набирає повноцінної чинності. А що ж далі? Що тепер мотивуватиме відносини та зближення між українцями й блоком європейських держав? Адже майже всі – і політики, і експерти з обох сторін сходяться на думці, що на сьогодні конкретної мети, яка б рухала українсько-європейські відносини, не видно, навіть на віддалену перспективу.

Роланд Фройденштайн

Тепер настає період фінансово-економічних важелів, які працюватимуть за принципом «більше – за більше», Так вважає заступник директора Центру європейських досліджень Вілфріда Мартенса Роланд Фройденштайн. Він каже: європейці продовжуватимуть допомагати Україні в обмін на конкретні кроки в її реорганізації з боку української влади.

«Навіть не маючи конкретних проектів для реалізації на наступні місяці чи роки, ЄС продовжуватиме широку економічну підтримку України та координацію донорської допомог, зокрема МВФ та інших, – вважає експерт. – Тобто, багато чим ще треба займатися. Зусилля для підтримки українських реформ триватимуть. А мотивувати Київ на цьому шляху будуть саме економічні стимули. Більше кредитів, більше фінансової чи технічної допомоги надаватимуть тільки за умови, що Україна демонструватиме серйозні й регулярні спроби себе реформувати. Особливо, у державному управлінні та щодо корупції».

Гаслом саміту буде «реалізація» – Майстер

На думку експерта з Брюсселя, «той факт, що ми в Євросоюзі не маємо конкретного проекту для України, не може служити підставою для того, аби українці послаблювали своє завзяття».

«Нам всім відомо, що там ще є багато роботи, яка потребує значних зусиль. Адже, скажімо, поряд із успішним збалансуванням української грошової системи, там далі проглядаються великі «пробіли» у ефективному викоріненні корупції», – зауважує Фройденштайн.

Тим часом, відкриваючи завісу тем, які будуть головними на цьогорічному саміті Україна-ЄС, берлінський фахівець у сфері східноєвропейської політики Стефан Майстер вважає: гаслом зустрічей на високому рівні буде слово «реалізація».

Стефан Майстер

З одного боку, йдеться про втілення в життя положень асоціативної угоди між ЄС і Україною, тобто, підлаштування українських стандартів під європейські. З іншого – це реалізація «мінського процесу», зокрема, на тлі бажання нового президента Франції Емманюеля Макрона відігравати у ньому більшу роль, щоб зрушити «застряглий мирний процес».

Водночас наразі з боку ЄС немає особливо чим стимулювати подальший прогрес в українському суспільстві та економіці, каже німецький експерт із берлінського Центру імені Роберта Боша.

«Я не бачу в ЄС «великої морквини», якою б він далі заманював Україну. Хіба що деякі грошові обіцянки на майбутнє, а також об’єднання зусиль європейців та українського громадянського суспільства, яке є головним рушієм реформ. Наразі не вистачає розуміння, як зміцнити позиції реформаторів в Україні та всередині її влади. Як покращити тиск задля реформ як з-зовні, так і зсередини – тобто, розробити так би мовити «сендвічеву стратегію». І тут йдеться не лише про стимулювання, а й про кращу координацію дій із українським громадянським суспільством», – каже Стефан Майстер.

У деяких столицях ЄС для українців виношують «Плани Маршалла»

Тим часом, у деяких державах європейської спільноти ширяться ідеї більш концентрованої та ширшої допомоги Україні, щоб наблизитися до ЄС. Скажімо, Литва нещодавно розробила й популяризує у різних столицях співдружності так званий «Новий європейський план для України». Як очікується, офіційно він має бути представлений на листопадовому саміті «Східного партнерства» у Брюсселі.

Глянувши на історичний досвід, розробники цього проекту дійшли висновку: тільки два геополітичні проекти дали наснагу державам Європи демократизуватися й розвиватися: перший – «План Маршалла»1947 року, яким відбудували післявоєнну Західну Європу й не дали їй потрапити під вплив «сталінізму». Другий – це план прийняття нових членів до ЄС 1990-2000-х років, коли вступом до співдружності пострадянські держави звільнилися від російського впливу, збудували міцні економіки та демократичні держави та цілком перейшли на «європейські рейки».

Як пояснює колишній прем’єр Литви, а нині депутат литовського Сейму Андрюс Кубілюс, якщо надати Україні членство нині, з огляду на свої внутрішні проблеми, Євросоюз не хоче, то слід, як у 1947-му році, для цієї держави розробити «План Маршалла». На переконання литовців, ЄС має зробити все можливе, аби не допустити реалізації мети режиму Путіна, а саме: перекрити українцям шлях до успіху, тому що успіх України режиму Путіна несе велику небезпеку.

Загроза «додонізації»

Як пояснює політик, цю стратегію Путіна можна охарактеризувати терміном «додонізація», що походить від імені Ігоря Додона, проросійського президента Молдови.

«Путін хоче дочекатися, коли незадоволені, розчаровані в реформах люди проголосують на майбутніх виборах за тих, хто не буде просувати необхідних реформ», – каже Кубілюс і додає: як наслідок «настане повернення політичного домінування Путіна в Україні».

Аби цього не допустити, Вільнюс пропонує наступні роки з так званого «Європейського зовнішнього інвестиційного плану», де до 2020 року закладено 88 мільярдів євро на розвиток, частину грошей використати в Україні.

«Фінансовий інвестиційний пакет в реальну економіку України буде великою допомогою та внеском в цю державу, – пояснює Кубілюс. – Підраховано, що потрібні інвестиції в розмірі 5 мільярдів євро на рік, а це сприятиме зростанню економіки до 5-6% у порівнянні з 2%, які є зараз. Цей рівень економічного зростання і може бути цим передовим проектом, про який ми говоримо».

При цьому Кубілюс наголосив, що ці фінанси будуть захищені від корупційних дій та розкрадання створеним спеціальним інститутом, який буде аналогом діючого під час реалізації «Плану Маршалла» у Німеччині Банку розвитку.

Це «гучні назви», без політичних і фінансових інвестицій – експерт

Однак, така ініціатива, хоч і виглядає дуже привабливо, але не надто реалістично. Таку думку висловлює Стефан Майстер із Берліна.

«Я вважаю, що це нереально й серйозного «Плану Маршалла» не буде. Ми можемо давати ідеям такі гучні назви, як «план Маршалла», але в минулому ми вже мали «План Маршалла» для країн Кавказу, однак, він ніколи так і не був реалізований», – зауважує аналітик.

Наразі, каже Стефан Майстер, «ні з боку ЄС, ні з боку Сполучених Штатів не видно волі інвестувати ні політичний, ні фінансовий капітал у плани для України, які б кардинально змінили «хід гри».

Але ці плани, як і аналогічні, що готуються Швецією та Польщею, – проекти на середньострокову та віддалену перспективу. Тим часом, саме зараз подальші кроки українсько-європейської взаємодії мали б бути в центрі уваги ЄС, зауважують європейські експерти. Скажімо, Естонія, яка наразі перебуває біля керма Ради Євросоюзу, могла б активніше сприяти консультаціям з «українського питання».

«Українське питання» гальмують осінні німецькі вибори

Натомість, принаймні до вересня, Таллінн у сфері українсько-європейських відносин чи мирного врегулювання в Україні нічим не зарадить, вважає естонський політолог Тоомас Аллаталу. Насамперед, через те, що Німеччина, як головний рушій європейської політики, готується до виборів у першому місяці осені.

«Весь світ вже очікує встановлення миру в Україні, але зрозуміло, що до вересня-жовтня жодних просувань вперед щодо України зроблено не буде. І Естонія, навіть головуючи в ЄС, у цьому сенсі нічого не може зробити. Доведеться чекати німецьких виборів. Першу половину головування в ЄС естонці не будуть контролювати ситуації. Однак повніше ми себе зможемо проявити наприкінці року в останні три місяці», – вважає Аллаталу.

Попри все це, Україна вже є історією успіху європейської зовнішньої політики, зі свого боку, наголошує Ґрем Уотсон, колишній євродепутат, а нині член Європейського соціально-економічного комітету.

«Поки ЄС занурений у «Брекзит» і проблеми, що виникли з приходом до влади в Америці Дональда Трампа, тихо й без галасу справи налагоджуються в Україні», – пише він, зауважуючи, що Євросоюз все ж повинен докладати більших зусиль, аби, «підтримуючи та заохочуючи Україну, зробити її орієнтацію на Європу незворотнім процесом».

​«Все в руках Брюсселя, – пише Уотсон, – бо як стверджує канцлер Німеччини Анґела Меркель, саме ЄС має керувати своїм власним континентом, протистояти російській агресії та стати джерелом стабільності. А тихі успіхи України саме дають надію, що ми рухаємося у цьому напрямку».