Центр з досліджень безпеки при Федеральній вищій технічній школі Цюриха нещодавно випустив нове дослідження «Кібернетична та інформаційна війна в українському конфлікті», в якому автори Марі Безнер і Патріс Робін вивчають природу інформаційної війни, яку Росія веде проти України, та розмірковують над наслідками цієї війни для України.
Автори зазначають, що хоча й російська кібердіяльність стала широко помітною лише під час виборчої кампанії в США 2016 року, насправді Росія постійно нарощувала й удосконалювала свій потенціал у цій сфері протягом останніх десяти років.
Після детального огляду основних методів і хронології розвитку російської кіберагресії в Україні дослідження звертає увагу, зокрема, на її чотири основні внутрішні й зовнішні наслідки.
1. Соціальні наслідки
Бензер і Робін пояснюють, що внаслідок кібернетичної й інформаційної війни, яку веде Росія проти України, жителі окупованої частини східної України й анексованого Росією українського Криму стали «повністю ізольованими від інформації, що надходить із зовнішнього світу», адже в них є доступ лише до російського радіо й телебачення. «Підтримання ізоляції є важливою частиною російської інформаційної війни, метою якої є контролювати думку громадськості та впливати на її рішення на користь Росії», мовиться у дослідженні. Також зазначається, що російська пропаганда є дуже ефективною й діє через багато різних каналів від традиційного телебачення до соціальних мереж і чатів, що дозволяє донести пропаганду до великої кількості людей. На відміну від ЗМІ, пояснюють автори, у соціальних мережах не витрачається час на перевірку правдивості інформації, через що дезінформація швидко поширюється в інтернеті. Також задля підвищення правдивості російської пропаганди ЗМІ запрошують відомих людей, таких як, наприклад, американський журналіст Ларі Кінг.
Автори дослідження пояснюють, що інформаційні атаки можуть призвести до відчуття вразливості в українському суспільстві, яке вважатиме себе беззахисним з боку держави перед зовнішніми інформаційними загрозами.
2. Економічні наслідки
Російська кіберагресія у формі зламу веб-сторінок бізнес-підприємств зазвичай має негативні наслідки для їхніх доходів або продуктивності, зазначається в дослідженні, адже «середні економічні збитки складають 22000 доларів США за кожну хвилину недоступності веб-сторінки, у той час як подібна атака в середньому триває приблизно 54 хвилини». Непрямі наслідки кібератак проти підприємств також включають негативний вплив на репутацію компаній. Також у дослідженні звертають увагу на те, що в Україні жертвами російських кібератак зазвичай є веб-сайти ЗМІ, банків та урядових організацій. Автори пояснюють, що саме злам урядових веб-сторінок може призвести до сумнівів у суспільстві щодо можливостей українського уряду захистити своїх громадян.
3. Технологічні наслідки
У контексті конфлікту довкола України Росія поєднує фізичні атаки на важливі телекомунікаційні та інфраструктурні об’єкти з кібератаками, а також широко використовує шкідливе програмне забезпечення. Позитивним, у свою чергу, на думку авторів, є те, що винахід цих методів дає змогу розробити план з протидії російській комп’ютеризованій війні, пишуть автори дослідження.
4. Міжнародні наслідки
Під час анексії Криму й розгортання бойових дій на сході України Росія вжила всіх необхідних заходів, щоб ізолювати ці території і щоб не допустити іноземні ЗМІ для отримання об’єктивної інформації про події, йдеться в дослідженні. «Той факт, що західні ЗМІ не могли підтвердити присутність російських військових в Україні протягом майже усього 2014 року», у свою чергу, вказує на значний прогрес у російській інформаційній тактиці. Як зазначають автори, Москва використовує тактику «забруднення інформаційних каналів», щоб ввести зовнішній світ в оману.
Незважаючи на те, що санкції щодо Росії суттєво послабили її економіку, загальна допомога Заходу Україні у протидії російській військовій та інформаційній агресії є доволі обмеженою, зазначають дослідники.
Заходи з обмеження впливу російської комп’ютеризованої агресії
Бензер і Робін зазначають, що необхідно зробити все можливе для більшої обізнаності населення України про те, чим є насправді інформаційна війна та як вона працює. Вкрай важливим, на думку авторів, є те, що значна кількість українського населення використовує електронну пошту російських провайдерів, послуговується російськими соціальними мережами або ж іншими її інтернет-ресурсами, що дає змогу російській владі «перехоплювати й читати – або ж слухати – всі діалоги, які ведуться на цих платформах».
Не менш важливим, на думку авторів дослідження, є також міжнародне відстежування кіберактивності Росії в Україні, щоб оцінити пов’язані з цим ризики й розробити план із протидії інформаційній агресії Кремля.