Кримчани проти: чи допоможе звернення до Путіна захистити Воронцовський парк?

«Десять негренят», «Асса», «Звичайне диво» ‒ ці та багато інших кінофільмів знімали в парку Воронцовського палацу-музею в Алупці. А тепер російська влада Криму хоче зробити вхід до парків Лівадійського, Масандрівського і Воронцовського палаців платним. Чиновники виправдовують свої дії тим, що без контролю кримські парки нібито знищують і забудовують, а виручені кошти обіцяють використати на облаштування.

Жителі Алупки рішенням чиновників залишилися незадоволені й записали відеозвернення до російського президента Володимира Путіна з надією, що він вирішить проблему. Вони також вимагали повернути в місті органи місцевого самоврядування, які діяли до анексії. Після цього російський голова Криму Сергій Аксьонов поспішив спростувати інформацію про те, що вхід на територію парку стане платним, і назвав подібні повідомлення дезінформацією. За його словами, територія парків огороджується винятково для того, щоб не допустити реалізації шахрайських схем, а також з метою збереження чистоти і порядку на території. Доступ до всіх парків Аксьонов пообіцяв залишити безкоштовним. Однак через кілька днів жителі Алупки отримали лист від адміністрація палацу ‒ вхід в парк все ж буде платним, але ціну обіцяють зробити прийнятною, не вище 50 рублів. Пояснюють це тим, що це припалацова територія, а не міський парк. Жителі міста не знають, кому вірити.

Чому закривають парк, який довгі роки був місцем відпочинку кримчан і гостей півострова? Чи допоможе звернення до Путіна? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії міркують журналіст Іван Путілов і фахівець з регіонального розвитку, колишній начальник управління Міністерства курортів і туризму Автономної республіки Крим Ігор Кобеля.

‒ З нами на зв'язку журналіст Крим.Реалії Іван Путілов, який вивчав ситуацію навколо запровадження платного входу до Воронцовського парку. Іване, наскільки значиме запровадження плати за вхід до парку для жителів Алупки?

Путілов: Думаю, це важливо для жителів усього Криму ‒ адже це одна з головних визначних пам'яток півострова. І місцеві жителі, на відміну від туристів, не ходять туди, як в музей. Цей об'єкт унікальний тим, що там зібрані рідкісні види рослин, цей витвір садово-паркового мистецтва, і при цьому весь час свого існування це місце було відкритим і вдень, і вночі. Чим і користувалися місцеві жителі. Прогулятися там вночі ‒ особливе задоволення: газони, озера, лебеді. За останні двадцять років Алупка дуже постраждала від комерційної забудови, її жертвою стали і паркові зони. І Воронцовський парк для місцевих жителів ‒ головне місце для відпочинку з дітьми, іншого публічного простору для цього у них, по суті, немає.

Воронцовський парк, травень 2017 року

Трагікомічність ситуації в тому, що місто невелике, і у багатьох жителів маршрут на роботу пролягає через парк ‒ зовсім недалеко зупинка транспорту на прибережному шосе. Виходить, щоб потрапити на роботу, їм доведеться платити.

‒ На що сподіваються громадяни, звертаючись за допомогою до Володимира Путіна?

​Путілов: Це, звичайно, специфічна форма протесту, що дивує багатьох на території материкової України. Як я розумію, у суспільній свідомості кримчан вкорінена думка, що Путін може вирішити будь-яку проблему. У цій конкретній ситуації, до речі, спрацювало. Путін особисто, думаю, не дивиться всі ці повідомлення, як і його адміністрація. Але вони потрапляють до публічної площини. Звернення жителів Алупки почали тиражувати російські ЗМІ федерального значення, і це змусило місцеву владу звернути на нього увагу. Звернись вони до мера Ялти, Аксьонову ‒ ефект був би меншим. А тут московські журналісти почали дзвонити і запитувати, в чому справа.

‒ 11 червеня пан Аксьонов в коментарі радіостанції «Говорить Москва» сказав, що платного входу в парки не буде, територію парку огородили, щоб перешкоджати шахрайським схемам, заведеним, звичайно ж, ще при Україні. Нібито шість ділянок там виділили під приватне домоволодіння. А один з жителів Алупки, Дмитро Лебедєв, висловив занепокоєння, що цінну землю на околиці парку почнуть роздавати людям, наближеним до адміністрації міста. Наскільки обґрунтовані припущення, що територію парку хочуть забудувати?

Путілов: Воронцовський парк ‒ не єдиний, який збираються обнести парканом. Ті ж заходи одночасно вирішили застосувати до Лівадійського і Масандрівськії палаців ‒ останній зараз адміністративно підпорядкований Воронцовському. Офіційно все обґрунтовують тим, що пройшла якась конференція кримських і російських фахівців, і вчені вирішили, що безпечніше буде ввести якісь заходи по обмеженню доступу до об'єктів. Але передумов ніяких не було. Не було актів вандалізму ‒ тільки позитивні відгуки у людей, які відвідували парки. Так, траплялося дрібне псування майна, але це відбувається всюди, незалежно від наявності паркану.

Воронцовський парк

Треба визнати, що схеми, про які говорить Аксьонов, дійсно були. У 2010-х був гучний скандал, коли мер Алупки Толстоног виявився замішаним в корупційному скандалі і намагався отримати частину Воронцовського парку під комерційний об'єкт. Тоді жителі Алупки вийшли на місцевий Майдан, мера в результаті скинули, і відбулися нові вибори.

‒ Тепер у Алупки взагалі немає місцевого самоврядування, і ми чуємо вимоги його повернути. Як ви думаєте, чи відмовляться жителі міста від цієї вимоги, якщо їм повернуть безкоштовний вхід в парк?

​Путілов: Мені здається, люди обурилися тому, що відчули себе як в гостях у власному місті. Невідомі люди беруть і кажуть, що парк, куди ходили десятки років, тепер платний. Городяни намагаються це заперечити, але йти ні до кого ‒ хіба що до чиновників у Ялті. Невідомо, хто і як цих чиновників призначає, прямого доступу до них і впливу на них немає. Звідси обурення і бажання змін. Думаю, навіть якщо ситуація з Воронцовським парком вирішиться, невдоволення залишиться. Адже зараз в Алупці немає ні прямої, ні представницької демократії, немає делегатів у владі.

‒ З нами на зв'язку фахівець з регіонального розвитку, колишній начальник управління Міністерства курортів і туризму Автономної республіки Крим Ігор Кобеля. Ігоре, про що може говорити введення платного входу до Воронцовського парку?

Кобеля: Поки рано про щось говорити. У Криму одинадцять з половиною тисяч історико-культурних пам'яток. Швидше за все, є завдання наповнення бюджету. У світі такого типу місця є суб'єктами туристичного бізнесу, і вхід там переважно платний. Залишити вхід до Воронцовського парк безкоштовним, з точки зору державної політики, було б чудово, але рішення зробити його платним теж можна зрозуміти.

‒ У Варшаві є величезний королівський парк Лазенки, вхід куди безкоштовний 24 години на добу, оскільки будь-який парк ‒ нехай і пам'ятка мистецтва ‒ там є публічним простором. І жителі Алупки якраз скаржаться на те, що фактично їх позбавляють єдиного публічного простору в місті. Що з цим робити?

Кобеля: А це вже погана тенденція. Як правило, в таких місцях публічного відвідування роблять платні і безкоштовні зони. Простір залишається в цілому доступним, а зона, де розміщена якась експозиція, вже платна. Перекрити весь парк ‒ нерозумно.

Воронцовський парк, травень 2017 року

‒ Як ви думаєте, чи допоможе вирішити проблему звернення жителів Алупки до Путіна?

Кобеля: Оскільки Крим ‒ символ «перемоги» Путіна на світовій арені, до нього дуже багато уваги. Багато політики. Можливо, буде навіть якесь звернення Путіна ‒ мовляв, задовольняються численні прохання жителів. Знаєте, в стилі «Швидко все вирішити!», в стилі російської політики, коли потрібно продемонструвати тверду руку. І справа зовсім не в бажанні вирішити проблему, а в політиці. Взагалі якщо десь хочуть розвивати туризм, не нарощують в рази військовий контингент, як це відбувається в Криму.

‒ Жителі Алупки вимагають повернути їм місцеве самоврядування. Як ви думаєте, чи піде на це російська влада?

Кобеля: Не піде. Зараз все влаштовується за російськими правилами гри, Крим вони сприймають як суб'єкт федерації, і грати в демократію ніхто не збирається. І ті, хто 20 років визначав правила гри, мав самостійність, тепер спокійно слухають те, що їм говорять, виконують вказівки під каблуком системи. І в місцеве самоврядування в Криму я зараз просто не вірю.

(Над текстовою версією матеріалу працювала Галина Танай)