Спеціально для Крим.Реалії
Російська мова й історія залишаються найважливішими елементами «гібридної війни» Росії проти України. Кремль розглядає анексований півострів не тільки як плацдарм для силового тиску на Київ, але і як стрижневий елемент агресивної ідеології «русского міра».
У анексованій Ялті відбулася церемонія відкриття XI фестивалю «Велике російське слово». Організатори заходу повідомили, що він тепер відбувається під патронатом Ради федерації ‒ верхньої палати російського парламенту. Формально основним завданням фестивалю залишається «розвиток» російської мови. На практиці основними учасниками виявилися не вчені-філологи, а кримська «влада», кремлівське начальство та представники російських областей і республік.
Голова Ради Федерації Валентина Матвієнко спочатку зачитала привітання від Володимира Путіна. Очільник російської держави стверджував, що фестиваль «знайшов добрі традиції, зарекомендував себе авторитетним майданчиком для професійного обговорення питань збереження та розвитку російської мови, підвищення її ролі в світових інтеграційних процесах, зміцнення загального гуманітарного простору». Під фразою «інтеграційні процеси» кремлівські спічрайтери, ймовірно, розуміють окупацію й анексію українських суверенних територій і постійні спроби Москви дестабілізувати сусідні держави.
Фестиваль став однією з віх на шляху повернення Криму на батьківщинуВалентина Матвієнко
«Фестиваль довгі роки не тільки мужньо оберігав велике російське слово, але і став однією з віх на шляху повернення Криму на батьківщину», ‒ наголосила Матвієнко. Тепер одним із головних завдань «Великого російського слова», впевнена вона, є «залучення наших співвітчизників до налагодження довірчих, добросусідських відносин між Росією й міжнародним співтовариством».
Валентина Матвієнко на відкритті фестивалю «Велике російське слово». Ялта 5 червня 2017 року
Так званий «голова» Криму Сергій Аксьонов розхвалив кремлівське начальство. На його думку, тільки зараз «Велике російське слово» піднялося на більш високий рівень, тому що сам Путін надіслав вітальний лист, а Матвієнко стала головою організаційного комітету. «Коли керівники держави беруть участь у проведенні подібних заходів, це привертає велику увагу ЗМІ, наших співвітчизників, підвищує можливості нашого фестивалю в частині обговорення конкретних питань, які стоять перед нашою країною. Ми можемо виносити на обговорення на наших дискусійних майданчиках питання, які потребують вирішення на федеральному рівні», ‒ сказав Аксьонов.
Сергій Аксьонов на відкритті фестивалю «Велике російське слово». Ялта, 5 червня 2017 року
У попередні роки комітетом керував «спікер» Володимир Константинов ‒ персона, яка має до філології вельми віддалене відношення. Виступаючи на відкритті «Великого російського слова», він нагадав, що фестиваль «згуртував» кримчан і став ідеологічною базою для анексії. Але спочивати на лаврах ще рано, вважає «спікер», тому що Росія та Крим оточені ворогами, які нібито намагаються знищити російську культуру. «І сьогодні фестиваль не втратив своєї актуальності: інформаційна й культурна війна проти російського світу триває. Росія стає сильним гравцем на світовій арені й вимагає рахуватися зі своїми правами ‒ це, звичайно, багатьом не подобається. Російська мова й російська культура також вимагає захисту від безцеремонних посягань і невиправданих запозичень, адже саме культура і мова ‒ це те джерело, з якого ми черпаємо свої духовні цінності і силу», ‒ наголосив Константинов.Сьогодні фестиваль не втратив своєї актуальності: інформаційна й культурна війна проти російського світу триваєВолодимир Константинов
Відкриття фестивалю, незважаючи на пафос і культурний контекст, виглядало черговими казенним зборами. Серед запрошених фігурували в основному чиновники з областей і республік Росії. Єдиний епізод, який безпосередньо стосувався російської філології, організатори зробили максимально політизованим. Ідеться про урочисте привітанні переможців олімпіади з російської мови й літератури для кримських школярів ‒ учнів шкіл і класів із кримськотатарською та українською мовою навчання. Ініціаторами конкурсу названі Рада федерації, Російська академія освіти й Товариство російської словесності.
Фестиваль «Велике російське слово» ‒ політичний і пропагандистський проект, який ніколи не мав нічого спільного з розвитком російської мови. Його ідейними натхненниками й зачинателями були нинішній «сенатор» Сергій Цеков і депутат Держдуми Костянтин Затулін, який прославився українофобськими витівками й заявами. В роки української влади в Криму фестиваль відбувався під гаслом «збереження й захисту» російської мови. При цьому організатори толком не могли пояснити, від чого саме страждає «велика й могутня», якою в Криму говорить більше 90 відсотків населення. Російська була основною мовою в освіті, медійній сфері, в політичному й економічному житті півострова.
У Криму фестиваль проводять із 2007 року. Кремлівські політики та «професійні росіяни» розглядали його як один із елементів «м'якої сили» ‒ культурного й політичного тиску на офіційний Київ. Формат не припускав наукових дискусій і конкретних рішень. Із року в рік «Велике російське слово» розпочиналося з офіціозу, потім переходило до театралізованих постановок за мотивами історичних сюжетів царської Росії, а завершувалося дійство виступами козацьких фольклорних колективів та ансамблю Чорноморського флоту Росії. Співаючи й танцючи моряки в фіналі обов'язково виконували «патріотичну пісню», в якій фігурували висловлювання на кшталт «із нами Росія і Бог!».
На конференціях, що проводяться в рамках фестивалю, обговорювали все що завгодно, але тільки не питання літератури й мовознавства: геополітику, відносини України з Росією, рішення українського уряду, нібито утиски росіян і участь західних країн у політичному житті України. Наприклад, екс-депутат Держдуми, а нині прокремлівський політичний експерт Сергій Марков, перебуваючи в Криму, неодноразово говорив, що «Велике російське слово» ‒ інструмент для захисту кримчан від «насильницької українізації». Причому під «українізацією» московські політики мали на увазі наявність української мови й літератури в шкільних програмах і трансляцію українських телеканалів на півострові.
Після анексії в рамках фестивалю стали проводити в Лівадії ще й «міжнародний форум», присвячений перспективам розвитку «русского міра» ‒ розширення сфери впливу кремлівських реваншистів. Обговорювані питання залишаються незмінними: значення російської мови в «інтеграційних проектах» на пострадянському просторі, критичні випади на адресу України й Заходу, «захист» росіян у Прибалтиці, значення історії Російської імперії в сучасній політиці Кремля. Всі наукоподібні виступи зводилися до заяв про те, що Росія важко, але «встала з колін», а «підлі» українці й американці намагаються їй нашкодити.
Наприкінці першого року анексії Володимир Константинов зрозумів, що фестиваль перетворюється в порожню балаканину. «Другий рік спостерігаю деяку розгубленість. При Україні ми використовували «Велике російське слово» як майданчик для боротьби, але ця тема втратила актуальність, а нову ми запропонувати не змогли, і в цьому році діалог у Лівадії вийшов дещо прісним», ‒ зазначив «спікер». Сергій Цеков запропонував кримському начальству організувати «мозковий штурм» і придумати нові смисли для «Великого російського слова». В результаті Валентину Матвієнко зробили головою оргкомітету.
Юним кримчанам, які вибрали рідну мову, вселяють, що вивчати російську ‒ набагато почесніше та престижніше
Тепер захід остаточно скотився на рівень казенного славослів'я: російська влада розхвалювала кримських «начальників», а ті, в свою чергу, співали дифірамби Кремлю й особисто Путіну, який привів Крим у «рідну гавань». Після анексії «захищати» російську мову вже немає сенсу. Тепер фестиваль використовується швидше за інерцією і для русифікації кримських татар і українців. Тільки так можна пояснити ідею провести олімпіаду з російської мови в класах, де діти навчаються українською або кримськотатарською. Юним кримчанам, які вибрали рідну мову, вселяють, що вивчати російську ‒ набагато почесніше та престижніше.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції