Севастополь: вибори без вибору

Спеціально для Крим.Реалії

Напередодні третьої річниці «історичного возз'єднання» Криму з Росією, яке весь цивілізований світ називає анексією українського півострова, жителям Севастополя дарували прямі вибори губернатора. Однак закон, який російський парламент міста ухвалив 14 березня, надає містянам лише роль статистів у виставі під назвою «Губернаторські вибори».

Від «народного мера» до губернатора

На відміну від інших українських міст, жителі Севастополя не обирали «мера», оскільки голову адміністрації міста з особливим статусом призначали в Києві. Тому одним з елементів «російської весни» в місті-герої стало «торжество» прямої демократії на мітингу 23 лютого 2014 року, коли кілька тисяч прихильників Росії відмовилися підкорятися голові міської адміністрації Володимиру Яцубі та проголосували прямо на площі за «народного мера» Олексія Чалого.

1 квітня 2014 року (вже після анексії) в Севастополі заснували посаду губернатора як вищої посадової особи міста. В.о. губернатора став Олексій Чалий. Однак уже 14 квітня він зняв із себе повноваження міського голови на користь колишнього заступника командувача Чорноморським флотом Росії віце-адмірала Сергія Меняйла. Приставки «в.о.» Меняйло позбувся тільки в жовтні 2014 року, коли обрані за російськими законами депутати місцевих Закзборів затвердили його на цій посаді за пропозицією президента Росії Володимира Путіна.

Однак відносини з тепер вже не київським, а московським призначенцем у севастопольців не склалися. 2015 року містяни активно мітингували проти політики кремлівського губернатора, а 2016 року навіть наважилися на збір підписів за його відставку напередодні виборів до Держдуми. Щоб не спокушати долю й не зіпсувати процес легітимації російської влади в Севастополі, Кремль відіслав Сергія Меняйла у відставку в добровільно-примусовому порядку. Замість нього керувати «містом федерального значення» призначили молодого й амбітного технократа Дмитра Овсянникова.

Чалий і прямі вибори

Не останню роль в боротьбі з віце-адміралом зіграв колишній «народний мер» Олексій Чалий, який 2014 року став спікером міських законодавчих зборів. Якщо протягом 2015 року для «улюбленця севастопольців» питання прямих виборів губернатора не мало пріоритетної ролі, то після рішення піти у відставку через розбіжності з міським урядом, Чалий став активним лобістом запровадження прямих виборів губернатора. На початку березня 2016 року він виніс це питання на голосування, однак для його ухвалення тоді не вистачило трьох голосів: на підтримку поправки до статуту міста проголосували лише 13 з необхідних 16 депутатів.

Олексій Чалий

Влітку 2016 року Чалий запропонував винести вирішення питання про прямі вибори на міський референдум, знову апелюючи до ідеалів прямої демократії, які так надихнули севастопольців у лютому 2014 року. Референдум тоді вже екс-спікер пропонував провести одночасно з всеросійськими парламентськими виборами 18 вересня 2016 року. «Зараз саме час: у вересні ‒ вибори, і було б дуже зручним питання референдуму вставляти в вибори», ‒ міркував Чалий.

Відставка Сергія Меняйла у липні 2016 року і призначення Дмитра Овянникова тимчасовим виконувачем обов'язків губернатора не вплинули на плани Олексія Чалого щодо зміни системи формування міської влади. І його зусилля не були марними: 24 жовтня 2016 року все ті ж депутати Законодавчих зборів одноголосно ухвалили правки до міського статуту щодо введення прямих виборів очільника «міста федерального значення».

Народні правки

Севастопольці могли б святкувати перемогу, проте розроблений законопроект виборів губернатора особливої радості у місцевої громадськості не викликав. На громадських слуханнях, які відбулися 17 січня 2017 року, до документа запропонували 9 письмових і більше 30 усних правок.

Основні зауваження севастопольських громадських активістів стосувалися кількох аспектів. По-перше, вони ратували за введення цензу осілості (певного періоду проживання у місті) для майбутнього губернатора. При цьому важливим був навіть не сам термін проживання (пропонували від року), скільки той факт, щоб людина, яка претендує на посаду міського голови, хоча б трохи пожила в Севастополі й познайомилася з його специфікою, а не стала би черговим «варягом». Однак у міському уряді відразу відкинули цю пропозицію у зв'язку з тим, що правка суперечить федеральному законодавству.

«Один момент проекту закону про вибори губернатора Севастополя викликав жваві дискусії під час громадських слухань. Це питання так званого цензу осілості. Тобто про те, що кандидатом в губернатори Севастополя може бути висунута винятково особа, яка проживала в місті до висунення... Ця пропозиція не відповідає федеральному законодавству», ‒ прокоментував правку представник губернатора в Закзборах міста Михайло Вавілов.

Друга правка громадськості також не знайшла підтримки серед депутатів російських закзборів міста. Вона стосувалася заборони на участь у виборах для військовослужбовців термінової служби, які до міського життя мають дуже опосередкований стосунок. Однак і в цьому випадку городянам відмовили, посилаючись на федеральне законодавство. «Закон говорить, що військовослужбовці, які проходять службу за призовом, вносяться до списку виборців там, де знаходиться військова частина», ‒ зазначив Вавілов.

Третя правка була пов'язана з можливістю висувати кандидатів не тільки від політичних партій, як пропонував законопроект, але і від громадських організацій, а також самовисуванців. У федеральному законі ніяких заборон з цього приводу немає. Тому представникам місцевої влади довелося шукати інші варіанти відмови. Наприклад, апелювати до загальноросійської практики, де з 76 суб'єктів федерації в 72 відсутня можливість самовисування.

Депутат закзборів Тетяна Сандулова під час обговорення законопроекту в другому читанні й зовсім оголосила, що в місті просто немає гідних кандидатур, тому принцип самовисування в разі його реалізації може привести на пост губернатора пройдисвіта.

Нарешті, четверта правка стосувалася зниження муніципального фільтра ‒ відсотки підтримки кандидата в губернатори депутатами місцевих муніципалітетів. Відповідно до федерального закону Росії, такий фільтр встановлюється в розмірі від 5 до 10% від загальної кількості місцевих депутатів. У Севастополі відразу взяли максимальну планку в 10%, хоча громадськість просила 7% бар'єр. Однак депутатська комісія не вважає за доцільне ухвалювати цю правку, і її проігнорували у другому читанні, ухваливши при цьому всі шість зауважень, що надійшли від т.в.о. губернатора міста Дмитра Овсянникова.

Вибори за відсутності вибору

Введення прямих виборів губернатора в Севастополі, з одного боку, має свідчити про «торжество російської демократії» в місті-герої. Однак ухвалена місцевими депутатами виборча модель максимально звужує можливості реального вибору, створюючи лише його ілюзію. В умовах політичної монополії у «Единой России» і наявності максимального муніципального фільтра найбільш прохідним стає кандидатура від цієї партії. Відмова реєструвати кандидатів від громадськості або самовисуванців закриває можливості для приходу до влади людини зі сторони. А виборці-військовослужбовці стають хорошою підстраховкою для влади на випадок низької явки або інших неприємних сюрпризів.

Т.в.о. губернатора Дмитро Овсянников вже почав активну підготовку до майбутніх виборів і повідомив про свою участь в майбутньому праймеріз від «Єдиної Росії». Очевидно, що він з легкістю переможе всіх інших кандидатів, які, швидше за все, будуть мати статус технічних. Конкуренцію міг би скласти Олексій Чалий, але він відмовився балотуватися на майбутніх виборах ще восени 2016 року. Інших опонентів в місті немає і поки не передбачається.

Дмитро Овсянников

Таким чином, ім'я майбутнього губернатора Севастополя з великою часткою впевненості можна назвати вже сьогодні. І від вибору севастопольців у цьому випадку вже майже нічого не залежить. Змінити ситуацію зможе тільки Кремль, якщо там знайдуть більш гідного кандидата, за якого згодом проголосують жителі Севастополя.

Євгенія Горюнова, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції