Після анексії Криму 22 тисячі жителів півострова переїхали на материкову Україну. Це офіційні дані. Реальна цифра, за словами переселенців, в рази більша – багато, виїхавши з Криму, не реєструються як переселенці, тому статистика їх не враховує. Скільки кримських татар залишили півострів, в Україні не рахують. За підрахунками активістів, які допомагають переселенцям, приблизно десять тисяч тих, хто виїхав, – це кримські татари.
Ресторан «Мусафір» у Києві кримські татари відкрили одразу після «референдуму». Господарі – не переселенці, до столиці перебралися задовго до анексії. Тоді вони навіть не припускали, що їхній заклад стане порятунком для тих, хто втік із півострова. У «Мусафірі» зараз працює 15 кримських татар-переселенців.
Тепер переїхав до Києва Редван Джапаров національними стравами годує українців, які до Криму більше не їздять, і кримських татар, які часто приходять сюди – за чимось домашнім. Каву тут варять у кращих національних традиціях: на розпеченому піску.
Інтер'єр ресторану «Мусафір» у Києві
Чому поїхали з Криму – відповідати на це питання кримські татари не хочуть.
«Хотілося б ще й назад повернутися», – каже Джапаров.
«Було таке недобре передчуття, що нам краще виїхати звідти», – пояснює Ескендер Буджуров.
Перші відвідувачі по дві години стояли, чекали. Навіть не те, що вони прийшли поїсти чебурек... Ну й чебурек, звісно, поїсти, але дуже відчувалося, що прийшли нас підтриматиЕскендер Буджуров
Ескендер – господар ще одного кримськотатарського куточка в Києві, невеликій закусочній. Сам він із Сімферополя. Під час захоплення півострова його сини допомагали українським військовим, тому одразу після анексії сім'я звідти поїхала. Тепер годують киян чебуреками й пахлавою. «Перші відвідувачі по дві години стояли, чекали. Навіть не те, що вони прийшли поїсти чебурек... Ну й чебурек, звісно, поїсти, але дуже відчувалося, що прийшли нас підтримати», – згадує він.
Деякі кримські татари, переїхавши, повністю поміняли рід діяльності, як Ерфан: раніше він був юристом, тепер завідує арт-салоном. Але далеко від дому вирішив просувати кримсько-татарську культуру. Зібрав роботи 35 майстрів, і тепер це і як музей, і як магазин кримськотатарських сувенірів.
«Там у нас вишивка, килими... Трішечки... Тут у нас класичні шапки, а це капелюх нашої співачки Сусанни – Джамали. Ми її купили на благодійному аукціоні, ось на фото вона в капелюсі... Заходять, фотографуються, цікаво. Це все через кордон, чемоданним методом – через друзів, через знайомих», – показує він.
Із моменту анексії Ерфан додому не повертався. Боїться арешту. Ті кримські татари, хто до Криму їздять, давати інтерв'ю відмовляються. Багато відвідують на півострові батьків і повертаються до Києва. В основному через дітей – хочуть дати їм українську освіту. Кримськотатарських шкіл у столиці України немає. Але вивчати свою культуру можливість усе-таки з'явилася.
«Ми створили таку організацію «Кримська батьківщина» – кримська сім'я, де зараз уже приблизно 50 дітей навчається», – розповідає член громадської організації «Кримська сім'я» Аніфе Куртсеїтова.
Діти на уроці кримськотатарської мови в культурному центрі «Кримська батьківщина» в Києві
На базі київської школи – вечорами й на вихідних – діти кримських татар вивчають мову, співають і танцюють. І не тільки там. Кримськотатарським танцям дітей навчає й Ельнара Абдуллаєва. У неї немає освіти хореографа, це хобі. За професією вона економіст. Але, дізнавшись, що дівчина володіє кримськотатарським танцем, переселенці умовили Ельнару вчити малюків.
«Усе, що в родині зароджувалося, все в Криму залишилося, ми хочемо, щоб наші діти вивчали свої танці, пісні, свою мову. Як так сказати правильно? Ми сумуємо за Кримом», – каже переселенка з Криму Еміне.
«Я не бачила жодної сім'ї, яка б із радістю залишала Крим і щасливо тут почувалася – всі вони знімають житло. Але я й не бачила сімей, які б продали там своє майно. В основному всі вони сподіваються й чекають, що ситуація зміниться й усі вони повернуться до Криму», – пояснює Куртсеїтова.