Спостерігаючи за подіями, що відбуваються в Криму, я завжди задаюся питанням: чому кримчани так відрізняються від жителів сусідньої Росії, в чому причина?
У поведінці кримчан яскраво виражені споживацькі міщанські настрої. Складається враження, що шматок ковбаси для них важливіший, ніж краса та естетика. Взяти у приклад ті ж парки Олега Зубкова. Зараз, коли уряд Аксьонова робить все, щоб знищити парки та їхього власника, заступаються за Зубкова, в основному, жителі Росії. Це чітко видно з коментарів у соцмережах. Росіяни активно пишуть коментарі на захист парків Зубкова, в той час як кримчани не особливо обтяжують себе цим. А часом чимало коментарів і проти творця унікальних природно-заповідних об'єктів. Тобто виходить, що чималу частину кримчан особливо і не турбує, залишаться працювати парки Зубкова чи ні. Заздрість ‒ це теж одна з виражених рис характеру кримчан.
Або, наприклад, 1 березня був у Криму чудовий теплий сонячний день ‒ пішла прогулятися Сімферополем. Вибрала маршрут вздовж набережної Салгіра, щоб отримати задоволення від прогулянки біля води. Але отримала більше негативних емоцій. Салгір запущений жахливо. В районі вулиці Шмідта він взагалі перетворився на справжнісіньке болото. На набережній навкруги сміття. При цьому сімферопольці ходять спокійно, очевидно, звикнувши до цього і вважаючи це нормою життя. А що, так навіть зручніше: ніж нести сміття до урни, кинув на найближчу сміттєву купку. І совість начебто не так тисне ‒ все одно купка зі сміттям вже лежить.
Від набережної піднялася до монументу Катерині Другій. І тут побачила пам'ятник минулій суворій зимі, як її назвали кримчани ‒ російській зимі. Це була гора снігу! Сніг уже інтенсивно танув, і у мене склалася аналогія, що ось так скоро розтане останній міф про Крим як про курортний регіон. Тому що з таким підходом до півострова він все більше нагадує засмічені околиці великої військової бази, ніж колись красивий курорт і здравницю.
У чому ж причина такої споживацької психології кримчан? І тут я згадала, що Крим в радянські роки населявся переселенцями, які кидали свої рідні місця в пошуках кращого життя. Ось так і на псевдореферендумі 2014 року кримчани думали, що отримають райське життя в Росії, а отримали що? Втім, на це питання нехай кожен кримчанин відповідає сам для себе. Але що ще буде, ой!
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції