Український письменник Сергій Жадан повідомив на власній сторінці у соціальній мережі про затримання в Республіці Білорусь. Одного з найвідоміших в Україні – і одного зі знакових для Європи – літераторів затримали співробітники правоохоронних органів сусідньої країни «за причетність до терористичної діяльності».
Це не білоруське, а російське формулювання. Кажучи точно, Жадану заборонений в’їзд до Росії, а не до Білорусі. Але Білорусь і Росія перебувають у єдиному візовому просторі, й білоруські правоохоронні органи діють у симбіозі з російським ФСБ. Це – формально. Фактично ми маємо справу з черговою брехнею, на яку варто звернути увагу.
На своїй нещодавній прес-конференції президент Білорусі Олександр Лукашенко зробив сенсаційне зізнання. Існує «чорний список» громадян із усіх країн світу, яким заборонений в’їзд до Росії й Білорусі. Лукашенко повідомив, що в цьому списку півтора мільйона прізвищ, причому на Білорусь припадає «усього» сто тисяч. В’їзд усіх інших громадян заборонений Російською Федерацією. Лукашенко пообіцяв, що навіть після запровадження його країною безвізового режиму для країн ЄС і Північної Америки Білорусь не впускатиме на свою територію тих, хто не подобається Путіну.
«Жива бомба» для імперії, яка не хоче вмирати
Тепер виникає наступне питання: чи було в цьому списку прізвище Сергія Жадана? Ні, не було. Як не було в цьому списку і прізвища нашого колеги, кореспондента «Донбас.Реалії» Віталія Сизова. Тому що, якщо це прізвище є – тебе просто не впускають на територію Республіки Білорусь. Як, до речі, вже не раз бувало з українськими журналістами та правозахисниками.
А це означає, що прізвища Жадана й Сизова були внесені до «чорного списку» небажаних персон уже після того, як українські громадяни перетнули державний кордон Республіки Білорусь. Причому внесені на вимогу російської сторони – інакше білоруські міліціонери не посилалися б на «чорний список» сусідів.
Це означає, що територія Білорусі перебуває під пильною увагою російських спецслужб. І кожен, хто прибуває до цієї країни, може розраховувати на увагу агентів ФСБ, якими в буквальному сенсі слова переповнений Мінськ. Ну і, зрозуміло, на увагу їхніх білоруських партнерів, багато хто з яких є інформаторами Москви.
Якщо це розуміти, то стає ясно, як відбувається така «відкладена» екзекуція й чому вона останніми тижнями стосується вихідців із українського сходу. Зрозуміло, чому російські спецслужби дратує кожен, хто говорить правду про Донбас. Для країни, що оголошує «героями» садистів «Гіві» й «Моторолу», така правда – справжнісінька образа, підрив безпардонної пропаганди.
А Жадан – так це взагалі «жива бомба», справжній «терорист». Популярний письменник і виконавець, чиї виступи викликають захоплення в молоді. Один із організаторів Майдану в Харкові. Людина, яка довела, що навіть у великому місті, яке десятиліттями піддавалося русифікації, українська культура може стати модною. Для імперії все це – доказ її неминучої смерті, демонстрація краху всіх зусиль із перетворення підкорених народів на покірне стадо «російськомовних». Зрозуміло, що імперія не хоче вмирати. Зрозуміло, що вона хоче, щоб Жадан скоріше залишив територію, яку вона поки що контролює. Імперській Росії не потрібен Жадан.
Білоруська мова – це мова цивілізації
А Білорусі Жадан потрібен. Робота цього проникливого поета – демонстрація того, що українська мова може жити й розвиватися не тільки в сільській ідилії, а й на асфальті великого індустріального міста. Це якраз те, що важливо Білорусі, в якій рідна мова вигнана русифікаторами з великих міст до «вьоскі», оголошена архаїчною й сільською. А це – брехня. Білоруська мова – це мова цивілізації Великого Князівства Литовського, мова аристократів і ремісників, воїнів і селян. Її місце – в Мінську й Могильові, Гродні й Вітебську, у війську й Академії наук. І вона обов’язково туди повернеться, як повертається до міст, армії й науки українська мова.
Ось чому чекісти Путіна бояться Жадана. І чекісти Лукашенка, з його вічними метаннями між імперією і власною владою, його бояться. А білорусам його боятися нема чого. Жадан і є їхній справжній союзник.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода