На півострові тривають гоніння вірян: не тільки мусульман, але й християн. Про це Крим.Реалії розповів керівник Центру з вивчення проблем релігії та суспільства Інституту Європи РАН, експерт Інституту Кеннана (Центр Вудро Вільсона, США) Роман Лункін.
ФСБ звертає увагу в першу чергу на ті громади, лідери яких в Україні вважають Росію «радянською імперією зла»
«Ще 2014 року до України з Криму були депортовані частина протестантських пасторів. В основному це були п'ятдесятники, і частіше за все, з церков, які так чи інакше пов'язані з церквами «Посольство Боже» або «Нове покоління» в Києві. Саме ці організації перебувають у ФСБ під найбільшою підозрою, оскільки їхні члени брали активну участь у Євромайдані й Помаранчевій революції. Депортації торкнулись і пасторів, які висловлювали проукраїнську позицію, навіть у найбільш м'якій формі. У Балаклаві, наприклад, ціла церква змушена була емігрувати разом із пастором, в інших випадках українські пастори кидали свою проросійськи налаштовану громаду і їхали. ФСБ звертає увагу в першу чергу на ті громади, лідери яких в Україні вважають Росію «радянською імперією зла», ‒ сказав релігієзнавець.
Роман Лункін
За його словами, навіть у випадку, якщо пастор виїжджав на територію материкової України, але продовжував вести проповіді скайпом, прямо під час богослужінь до церкви приходили співробітники поліції та ФСБ, влаштовували обшуки й перевіряли документи.
«Зрозуміло, що якщо віряни збиралися в орендованому приміщенні, це означало фактичний розгром церкви. Мало хто після такого погоджувався продовжувати оренду, та й багато парафіян наступного разу вже не ризикували приходити на богослужіння. Щоправда, більшість церков, що мали свої власні будинки, змогли їх зберегти. Але ось у Євпаторії, наприклад, відомий випадок, коли пастори церкви проукраїнської орієнтації виїхали на материкову Україну, а на їхнє місце приїхали місіонери з Росії, які, зрозуміло, мали абсолютно проросійську позицію. Відповідно, в них і в інших пасторів виникали непорозуміння на місцях із рештою служителів, які без захвату сприйняли прихід Росії», ‒ розповідає Лункін.
Експерт зазначає: в основному переслідування пов'язані з політичною позицією пасторів, проте в дяких районах церквам доводиться нелегко тільки тому, що їм «не пощастило» виявитися протестантськими.
«Наприклад, співробітник Управління внутрішньої політики адміністрації Севастополя, який відповідає за релігійні організації, прямим текстом говорив мені, що неприпустимо віддавати будівлі для молитв і реабілітаційних центрів неправославним організаціям, тобто потенційним ворогам, які «співпрацюють із Заходом», ‒ зазначає Роман Лункін.
Найсвіжішим прикладом подібних нападок на релігійні організації став випадок із церквою «Голос надії» в Бахчисараї, яку російські спецслужби активно виживають із власного приміщення.
Віряни зізнаються, що до них неофіційно приходили люди, які радили їм змінити місце зборів, після чого обіцяли припинити переслідування
«За словами пастора Ярослава Водоп'янова, переслідування розпочалися після того, як ФСБ зайняла будівлю навпроти церкви. Як я вже зазначав, в очах російських правоохоронних органів будь-які такі організації сприймаються як потенційні провідники Помаранчевої революції. Поки формально їм висувають претензії господарського спрямування: видають приписи про усунення порушень, допущених при зведенні будівлі, виписують штрафи і так далі. Реально ж віряни зізнаються, що до них неофіційно приходили люди, які радили їм змінити місце зборів, після чого обіцяли припинити переслідування. Схожа ситуація спостерігається з Київським патріархатом у Сімферополі ‒ церкву повільно витискують із півострова», ‒ каже Лункін.
Кафедральний собор рівноапостольних святих князя Володимира та княгині Ольги в Сімферополі
Конфлікти в російської влади виникають навіть із католиками ‒ при тому, що католицькі церкви все ж не стали головною мішенню ФСБ. Так, у Севастополі католикам не віддають будівлю костелу, а в Сімферополі навідріз відмовляються виділяти землю під будівництво храму, що вже привело до кількох акцій протесту в обох містах.
Але головною мішенню сімферопольської влади залишаються кримські татари, про переслідування яких Крим.Реалії повідомляли вже не раз. Роман Лункін підтверджує: оскільки в Росії однаково визнані екстремістськими і організація «Хізб ут-Тахрір», і Меджліс кримськотатарського народу, арештам піддаються однаково члени обох організацій, і буває важко розрізнити, національний чи релігійний фактор лежить в основі конкретних претензій нинішньої влади.
Були ліквідовані майже всі молодіжні мусульманські організації, ініціативи та групи, оскільки вони першими потрапили під підозру спецслужб
«У Духовному управлінні мусульман і в усіх подібних організаціях фактично заборонена або значно скорочена будь-яка соціальна діяльність. Були ліквідовані майже всі молодіжні мусульманські організації, ініціативи та групи, оскільки вони першими потрапили під підозру спецслужб. Також кримська влада відмовляється реєструвати Таврійський муфтіят ‒ навіть незважаючи на його проросійську орієнтацію, оскільки це конкурент офіційного Духовного управління (мусульман Криму ‒ КР), і зараз пов'язаного з частиною Меджлісу, яка залишилася в Криму. В Євпаторії постійно влаштовують облави в мечеті Таврійського муфтіяту», ‒ повідомляє релігієзнавець.
У цілому Роман Лункін зазначає: разом із Росією до Криму прийшла «жорстка державна машина», що серйозно утискає свободу релігії. До того ж на півострів тепер поширюється дія російського «Закону Ярової», що фактично не допускає жодної місіонерської діяльності за межами храмів і будинків молитви ‒ для неправославних (а в Криму ‒ і для Київського патріархату ‒ КР), будь-який вихід на вулицю може закінчитися штрафом.
У матеріалі використовується термінологія, що вживається на анексованому Росією півострові