Російський «Первый канал» у програмі «Воскресное время» назвав Барака Обаму, чия каденція добігає кінця, «найгіршим президентом США з часів Другої світової війни». Насправді його рейтинг зараз – 58 відсотків. Найвищого показника (78 відсотків) рейтинг Обами досягав після обрання 2009 року, а найнижчого (42 відсотків) – 2014-го. Це – дані впливового американського інституту дослідження громадської думки Gallup. Автори опитування зазначають, що чинний президент США обійшов за популярністю свого попередника Джорджа Буша-молодшого, якого в останні дні перебування на посаді підтримували лише 40 відсотків громадян.
«Опитування громадської думки свідчать, що американці вважають Барака Обаму найгіршим президентом із часів Другої світової війни... Більш ніж половина опитаних оцінює його діяльність як незадовільну...» – заявив в ефірі російського «Первого канала» Валерій Фадєєв, не уточнюючи, однак, про які опитування йдеться.
Тим часом, згідно з опитуванням соціологічної служби Rasmussen Report, протягом останнього тижня діяльності Барака Обаму на посаді президента схвалюють 62 відсотки американців. За даними іншої авторитетної соціологічної організації – інституту Gallup – сьогоднішній рейтинг президента Обами – 58 відсотків. Серед післявоєнних президентів (до війни такі опитування не проводилися) він – якраз один із найбільш популярних. Підсумки роботи Білла Клінтона в останній тиждень його президентського терміну схвалювали 57 відсотків виборців. Буша-молодшого – 40. І тільки Буш-старший, який склав президентські повноваження 1993 року, мав такий рейтинг, як Обама. Рональд Рейган випередив Обаму на один відсотковий пункт.
Дональд Трамп
А ось Дональду Трампу є над чим замислитися. Незважаючи на його заяви про нищівну перемогу, його діяльність як обраного президента зараз схвалюють 40 відсотків американців, а 55 оцінюють її негативно. Як повідомляє Gallup, це історично низький показник. Позитивний рейтинг Обами за тиждень до інавгурації становив 78 відсотків, Білла Клінтона – 66 відсотків, Джорджа Буша-молодшого – 62 відсотки.
Обама та інші члени президентської адміністрації стежать за операцією з ліквідації бін Ладена
А ось що Валерій Фадєєв заявив про операцію з ліквідації лідера «Аль-Каїди» Усами бін Ладена, яка, за його словами, «дозволила Обамі переобратися на другий термін»: «А де докази, що це був Усама бін Ладен? Чому так швидко позбулися трупа?.. Коли бійці спецназу вбили ймовірного бін Ладена, вирішили виміряти його зріст... Але не знайшлося рулетки. Тоді поруч із трупом ліг боєць, щоб порівняти його зріст із убитим... Ніяких переконливих доказів, що був убитий саме Усама бін Ладен, так і не надано».
«Але є ще одна шокуюча обставина, – вів далі російський ведучий. – У серпні того ж року в катастрофі американського транспортного вертольота загинули 22 спецпризначенці з тих 23, які брали участь у травневій операції в Пакистані. А в грудні загинув і 23-й. Убитий на полі бою пострілом у голову. Такий-от збіг. Зате свої другі вибори Обама виграв».
В операції з ліквідації Усами бін Ладена брало участь, імовірно, кілька сотень військовослужбовців і співробітників ЦРУ. Безпосередньо на землі працював спецназ військово-морських сил США – «морські котики». Чисельність загону була 78 осіб, не рахуючи перекладача, членів екіпажів вертольотів, а також собаки з провідником. Цей підрозділ називається «команда 6». Імена її членів є держтаємницею, тому їхня загибель – це вигадка, одна з теорій змови, які оточують будь-яку вагому подію.
Тіло Усами бін Ладена поховали відповідно до звичаїв ісламу, за якими поховання повинно відбутися не пізніше ніж через добу після смерті. Проте ідентифікацію провести встигли. Це правда, що в «морських котиків» не було при собі рулетки. Але в одного з них зріст виявився таким самим, як в Усами бін Ладена – 6 футів 4 дюйми, або 193 сантиметри. Зріст збігся. Фотографія особи вбитого була послана до штаб-квартири ЦРУ, де її звірили з відомими зображеннями Усами бін Ладена. Збіг за точками склав 90-95 відсотків. Усаму впізнали в убитому дві жінки, які були в будинку, серед них – одна з його дружин. Із тіла взяли генетичний матеріал. Експрес-експертизу ДНК провели на авіабазі Баграм в Афганістані, потім із цим біоматеріалом працювали, незалежно один від одного, лабораторії Пентагону й ЦРУ. Їхній висновок: вірогідність помилки складає один шанс із 12 квадрильйонів. Квадрильйон – це одиниця з 15 нулями, або мільйон мільярдів. Загибель Усами бін Ладена підтвердили через чотири дні після операції і в самій «Аль-Каїді».
Автор сюжету про Барака Обаму також заявив, що президента «підозрювали в тому, що він підробив свідоцтво про народження на американській території».
Згідно з Конституцією США, президентом не може обиратись особа, яка не є громадянином США за народженням. Але суперечки про місце народження Барака Обами не мають юридичного сенсу. Його мати була американкою, а діти американських громадян отримують громадянство незалежно від місця народження і вважаються американцями. Сенатор Маккейн народився на американській військовій базі в зоні Панамського каналу, де служив його батько, але це не завадило йому обиратися на пост президента США. Дональд Трамп свого часу активно просував теорію про неправильне місце народження Обами, але давно відмовився від неї.
Барак Обама з родиною після обрання президентом 2008 року
У сюжеті «Первого канала» наводять цитату з видання National Review: «Як головнокомандувач Обама фактично змарнував шанс на мир в Іраку. Він зробив стільки прорахунків, що це призвело до появи, а потім і посилення «Ісламської держави». Допоміг довести ситуацію в Сирії до катастрофи й передав увесь цей хаос Москві й Тегерану».
Війну в Іраку почав не Обама. Вона розпочалась у березні 2003 року за Буша-молодшого й закінчилася через 19 днів. Американці втратили при цьому 139 осіб, британці – 33. Втрати іракських збройних сил склали 9200 осіб. Однак, вигравши війну, Америка програла мир. Помилки тимчасової американської адміністрації в Іраку детально проаналізовані, про них написані книги. Головна з них – рішення розпустити іракську армію. Десятки тисяч здорових, навчених військовій справі чоловіків опинилися без засобів до існування. Вони спочатку збились у розбійницькі зграї, а потім утворили озброєне підпілля. Саме так був створений поживний ґрунт для «Ісламської держави», саме в Іраку відбулося злиття уламків режиму Саддама з джихадистами. Але немає жодних доказів того, що це сталося за підтримки США.
І знову-таки, все це сталося до того, як Барак Обама став президентом. Він отримав іракську проблему у спадок від республіканця Буша.
Віталій Третьяков, декан Вищої школи телебачення Московського державного університету, заявив у сюжеті «Первого канала»: «При ньому США фактично розв'язали кілька воєн. Лівія, Сирія – яскраві докази. Повалили кілька режимів».
Розберемося. Чи повалив Барак Обама режими в Тунісі та Єгипті? Сумнівне твердження. «Арабська весна» стала наслідком внутрішніх суперечностей у цих країнах. Лівія була третьою ланкою в цій ланцюговій реакції. Режиму Муаммара Каддафі протистояла Національна перехідна рада, політичну підтримку якій надали не тільки США, але й усі основні міжнародні організації. Але Каддафі не поступився. У країні спалахнула громадянська війна. Щоб зупинити кровопролиття, Рада безпеки ООН ухвалила в березні 2011 року резолюцію про захист мирного населення. Росія й Китай під час голосування утрималися. На підставі резолюції розпочалася повітряна операція міжнародної коаліції. Її ініціатива походила не від США, а від Франції і Великої Британії.
Війна в Сирії теж розпочиналася як громадянська. Ситуація різко ускладнилася з виникненням на території Іраку й Сирії джихадистської «Ісламської держави». Збройні сили США не воюють у Сирії й не розв'язували там війни.
Далі автор сюжету стверджує: «Вкрай лицемірно прозвучали слова Обами про те, що в день інавгурації Трампа Америка знову продемонструє всім, як потрібно мирно передавати владу від президента до президента». Але твердження, що Барак Обама не забезпечив мирний перехід влади, суперечить заявам Дональда Трампа, який дякував президентові за передачу справ.
Трамп і Обама на зустрічі в Білому домі
«Ще одна міна, закладена під майбутню адміністрацію, – рішення Обами постачати бойовикам сирійської опозиції переносні зенітно-ракетні комплекси, щоб ускладнити життя російським військовим», – продовжує «Первый канал».
США не постачають і не мають наміру постачати сирійській опозиції переносні зенітно-ракетні комплекси. Про те, що можливість таких поставок ніби «прописана» в законі про оборонний бюджет на 2017 рік, повідомила журналістам 27 грудня минулого року речниця російського МЗС Марія Захарова. Вона назвала це рішення «сприянням терористам». Того ж дня держсекретар США Джон Керрі пояснив телефоном міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову, що закон навпаки забороняє постачання ПЗРК до Сирії. Однак ніякого спростування з російського боку так і не було – новина про уявні постачання зброї, що загрожує російській авіації, швидко поширилась у російських засобах масової інформації.
«При першому чорношкірому президенті, який вважав себе спадкоємцем Мартіна Лютера Кінга, дивним чином лише загострилися міжрасові суперечки й поліцейське свавілля щодо афроамериканців. Усе це не раз виливалось у багатоденні заворушення у США», – йдеться в сюжеті «Первого канала».
Чи були заворушення наслідком незадоволення американців політикою президента-афроамериканця? Надамо слово самому Бараку Обамі. Ось уривок із його прощальної промови, яку так скупо процитував «Первый канал». У цьому уривку президент Обама згадує героя книги Харпер Лі «Вбити пересмішника»: «Після мого обрання заговорили про пострасову Америку. Як би нам цього не хотілося, такий погляд – далекий від реальності. Расове питання й досі залишається силою, що часто розколює наше суспільство. Я живу досить довго, щоб бачити, що міжрасові стосунки сьогодні кращі, ніж 10, 20, 30 років тому. Це помітно не тільки зі статистики – це помітно у стосунках молодих американців будь-яких політичних переконань. Але ситуація все ж не така, якою має бути. І якщо ми хочемо, щоб наша демократія працювала в цій дедалі більш етнічно різноманітній країні, кожен із нас повинен прислухатися до поради великого героя американської літератури Аттикуса Фінча, який сказав: «Не можна по-справжньому зрозуміти людину, поки не приміряєш його точку зору. Треба влізти в його шкіру і походити в ній».
Здається, ця порада – не тільки для тих, хто розмірковує про расизм.