Ще до так званого «референдуму» 2014 року в Криму російські чиновники й політики обіцяли кримчанам, що після анексії жителі півострова нічого не втратять, а тільки отримають більш високі зарплати й пенсії та більш високий рівень життя.
Наприкінці 2016 року президент Росії Володимир Путін дав старт поставкам нібито більш дешевого російського газу на півострів. Однак кримчани з січня 2017 року платити за газ, електрику, тепло й воду вже за новими, вищими тарифами. Про чергове підвищення вартості комунальних послуг у Криму говоримо з керівним партнером Національної антикризової групи Тарасом Загороднім.
‒ Російські чиновники 2014 року обіцяли, що не буде підвищення цін, а якщо й буде, то тільки після значного підвищення доходів населення. Тепер ми не чуємо таких обіцянок. Чому змінилася риторика?
Нічого дивного немає ‒ «референдум» відбувся, до складу прийняли, а далі вже починається звичайна російська історія: тепер ви нікому не потрібні, ви проголосували, шляху назад немає
‒ Це як у рекламі прального порошку: вам же не розповідають, що там відбуватиметься, а просто показують красиві картинки й кажуть, що все буде добре. Це те саме. Це була така рекламна акція, розповіді про те, що все буде добре. Це робилося для того, щоб ви проголосували. Першим етапом було, звісно, підвищення пенсій. А оскільки рівень цін залишався українським, то всі зраділи ‒ ось воно прийшло. Деякі ще думали, що вони отримуватимуть дві пенсії ‒ українську й російську ‒ і взагалі все буде добре в них у житті складатися. Не вийшло. В цьому випадку нічого дивного немає ‒ «референдум» відбувся, до складу прийняли, а далі вже починається звичайна російська історія: тепер ви нікому не потрібні, ви проголосували, шляху назад немає. Тепер починаємо підвищувати ціни до російських реалій, адже багато російських регіонів запитують: чому в Криму нижчі ціни, ніж у нас?
‒ Наприкінці 2016 року постала дивна ситуація: на півострів, якщо вірити російським чиновникам, нібито почали поставляти вже російський газ. Він дешевший за український, але чомусь із 1 січня 2017 року для кримчан подорожчали газ та електрика. Як це можна пояснити?
Тарас Загородній
‒ Нічого дивного тут немає. По-перше, через брак комплектуючих і санкції зменшується обсяг газу, що видобувається кримською компанією «Чорноморнафтогаз». Тому що майже все обладнання, що використовує «Чорноморнафтогаз», ‒ імпортне. Щоб купити хоч якісь запчастини ‒ треба їхати й купувати, але через санкції вони не можуть цього зробити, тому що підприємство розташоване на території Криму. Тому створився дефіцит власного виробництва. Раніше Крим забезпечувався за рахунок «Чорноморнафтогазу» і ще трохи перекачував до України через сховище. Тепер стандартно: якщо вони говорять, що російський газ провели до Криму, ‒ значить усе, монополія. Ніхто в Росії не турбується, що немає конкуренції. А якщо немає конкуренції ‒ платите ту ціну, яку призначив монополіст. Ніхто вас не буде питати.
Те ж саме стосується електроенергії. Там є й об'єктивні причини, тому що, все ж, Крим ще до окупації був енергодефіцитним регіоном. В основному електрика постачається із Запорізької АЕС. Після того, як Україна перестала постачати електрику, виробництво електроенергії в Криму зросло в рази. Але яке це виробництво? Якщо ви використовуєте дефіцитний газ, якщо для того, щоб отримати електрику, ви використовуєте мазут, електрогенератори, ‒ це підвищує ціни. І наступна причина, знову ж таки, монополія. Тепер монополіст заробляє на кримчанах.
‒ Тим не менше, ціна на більшість комунальних послуг на півострові все ще нижча, ніж у Російській Федерації. Як Ви думаєте, кримські ціни припинять своє зростання, коли досягнуть російського рівня, чи ростимуть і надалі? І чи стануть вищими, ніж, наприклад, у Краснодарському краї?
‒ Є об'єктивні чинники, що свідчать про те, що вони будуть вищими. Якщо ми візьмемо воду, то добувати воду було легше, коли вона йшла з України, тому що Крим ‒ ізольована територія. Це було дешевше. Тепер власної води майже немає, для сільського господарства не вистачає. Доводиться копати свердловини й використовувати підземні води. Це додаткові витрати. Є суб'єктивні чинники. Це роль ренти й те, що ціни зазвичай вирівнюються у країні. В Єврозоні також ціни вирівнюються, якщо якась країна вступає до Європейського союзу, то нікого не цікавить, які прибутки в людей. Це ваші проблеми. В цьому випадку буде те саме. Вирівнюватись усе одно буде. І знову ж таки вирівнюватиметься для того, щоб у інших регіонах не питали: чому в Криму особливе становище.
Якщо ще 2013 року експорт становив приблизно 950 мільйонів доларів, то зараз експорт становить приблизно 40 мільйонів. Падіння більше ніж у 20 разів!
Нікого не цікавить, що економіка Криму дуже сильно просіла. Якщо ще 2013 року експорт становив приблизно 950 мільйонів доларів, то зараз експорт становить приблизно 40 мільйонів. Падіння більше ніж у 20 разів! Економіка повністю дотаційна, фактично це військова база, й нікого більше не цікавить, як там виживатимуть люди. У цій моделі економіки взагалі Криму достатньо 100 тисяч осіб: це військові угруповання й ті, хто їх обслуговуватиме. От і все. В принципі, в цій конфігурації, яку передбачає Російська Федерація, в Криму населення має бути таке.
‒ На півострові також зросли ціни в громадському транспорті. Рекорд установила Кримська залізниця. Квиток на електричку з Севастополя до Сімферополя тепер коштуватиме більш ніж 100 рублів замість колишніх 50-ти. Подорожчав і проїзд у міському громадському транспорті. Наприклад, поїздка в сімферопольському тролейбусі обійдеться у 12 рублів, а з 1 липня 2017 року ціна квитка становитиме вже 14 рублів. Але, наприклад, у Краснодарі вже зараз проїхатися на тролейбусі містом коштує 23 рублі. Як скоро ціни в сімферопольському міському громадському транспорті досягнуть краснодарського рівня?
‒ Тут, знову ж таки, є й об'єктивні, й суб'єктивні чинники. Об'єктивні чинники ‒ вартість виробництва електроенергії на території Криму вища. Вона вища з багатьох причин. Навіть якщо той самий енергоміст існує, все одно для того, щоб транспортувати електрику, потрібні кошти. Для того, щоб підтримувати в нормальному стані енергоміст, також потрібні кошти. Звісно, собівартість електрики буде вища. Це штовхає ціни вгору.
Крим схожий на далеку північ Росії. Туди завозяться продукти, й вони дуже дорого коштують, тому що йдуть додаткові витрати на пальне, зберігання
Наступне питання ‒ вирівнювання цін. Це також впливатиме й тиснутиме. Крим у цьому випадку схожий на далеку північ Росії. Туди завозяться продукти, й вони дуже дорого коштують, тому що йдуть додаткові витрати на пальне, зберігання й так далі. Крим у цьому випадку ‒ ізольована територія з великою кількістю населення, яку треба підтримувати. Звісно, ціни тут ростимуть об'єктивно. Ну, і суб'єктивні чинники ‒ це, знову ж таки, монополія. Скаржитись і мітингувати, якщо щось не сподобалося, можна було тільки в Україні. Цей час уже закінчився. Звісно, тимчасово. По-друге, це вирівнювання цін. Зазвичай, вирівнювання цін відбувається зі схожими територіями. В цьому випадку правильно порівнювати Крим із Краснодарським краєм, приблизно так і вирівнюватимуться ціни.