Спеціально для Крим.Реалії
Влада України розглядає покращення життя в країні та європейські перспективи як один із елементів стратегії повернення Криму й окупованих районів Донбасу. У реальності безвізовий режим із ЄС ‒ приємний бонус для громадян, які проживають на захоплених територіях, але не більше того.
Президент України Петро Порошенко сказав, що набуття нашою країною безвізового режиму з ЄС наблизить повернення Криму й захоплених районів Донбасу. «Якщо хочете ‒ це додатковий стимул і для повернення влади на Донбас, і один із перших елементів стратегії повернення Криму. Це створення мотивації для кримчан: у вас є свобода пересування, свобода інвестицій і низка інших переваг», ‒ сказав президент.
Глава держави додав, що жителі окупованих територій зможуть отримати нові українські документи, необхідні для безвізового в'їзду до ЄС. Нагадаємо, в середині цього місяця Європарламент більшістю голосів схвалив надання безвізового режиму для короткочасних поїздок громадянам України та Грузії. Але рішення поки не набуло законної сили. Його має затвердити Рада Євросоюзу.
Позитивних емоцій відносно нашої країни прихильники анексії не відчувають. Для них український паспорт ‒ засіб для пересування, пропуск у цивілізований світ, але не документ про громадянство
На жаль, ми не можемо розділити оптимізм президента в цьому питанні. Кримські прихильники анексії (соціально активна частина) вже давно чекають безвізового режиму з ЄС. На кримських і севастопольських форумах, у соціальних мережах вистачає повідомлень, у яких «кримнашисти» розповідають про бажання поїхати до ЄС після рішення європейської бюрократії. Велика частина кримчан зберегли українські документи. При цьому ніяких позитивних емоцій відносно нашої країни прихильники анексії не відчувають. Для них український паспорт ‒ засіб для пересування, пропуск у цивілізований світ, але не документ про громадянство.
Політичні експерти й соціальні психологи неодноразово вказували, що жителі окупованих територій живуть в умовах подвійної й навіть потрійної моралі. Пропаганда настільки промила людям мізки, що навіть маленький позитив підноситься як заслуга Росії, а соціальні пороки оголошуються «українською спадщиною». Вельми показовою була ситуація із продовольчою блокадою півострова. Противники стверджували, що такі дії нібито відштовхнули б кримчан від України. У реальності наша країна показала, що не має наміру закривати очі на захоплення частини своєї території. До блокади російська «влада» користувалася українськими благами, а пропаганда виставляла це як особисте «досягнення» президента Володимира Путіна.
За різними оцінками, приблизно 65-70 відсотків кримчан ніколи не виїжджали за межі півострова. Які показники зараз, відповісти проблематично. Проведення незалежних досліджень блокується російською «владою». Безвізовий режим із ЄС цікавий тільки соціально активним групам: дрібному й середньому бізнесу, працівникам ЗМІ, співробітникам дослідних організацій, громадським активістам та іншим. Російська «влада» робить усе, щоб зазначений прошарок скоріше покинув Крим і не заважав будувати на півострові російський «кримінальний капіталізм».
Фраза «повернути Крим» не має нікого вводити в оману. Півострів не сам пішов з України. Російська Федерація окупувала українську територію
Фраза «повернути Крим» не має нікого вводити в оману. Півострів не сам пішов із України. Російська Федерація окупувала українську територію, наповнивши її «зеленими чоловічками», різним кримінальним сбродом і «політичними туристами», які перед телевізійними камерами зображували обурених кримчан. Потім Кремль організував політичну виставу під назвою «референдум про статус Криму». Грубо кажучи, до голів кримчан приставили дуло автомата, залякали їх міфічними «правосєками» і погнали на «голосування». Операцію провернули за лічені дні, щоб підневільне населення не усвідомило, що саме сталося. Велика частина тих, хто біг на «референдум», наївно вважали, що порядки в республіці залишаться колишніми, тільки зростуть пенсії й заробітні плати.
За перший рік анексії настрої в Криму змінилися від ейфорії до повного розчарування й апатії, але було вже пізно. Припустімо, Україна вибралася з кризи, рівень життя помітно перевищив кримський, а жителі півострова повністю розчарувалися в Росії. Ніякого практичного ефекту в плані повернення втраченої території тут чекати не варто, адже думка кримчан для Кремля нічого не означає. Місцева адміністрація й силовики неодноразово демонстрували, що готові бити не тільки українців і кримських татар, а й прихильників «Кримнашу».
Довготривалі інтереси нашої країни вимагають комплексної стратегії щодо звільнення захоплених територій, а не окремих елементів, які не пов'язані в систему
Довготривалі інтереси нашої країни вимагають комплексної стратегії щодо звільнення захоплених територій, а не окремих елементів, які не пов'язані в систему. Тут тільки одним безвізовим режимом ЄС чи зростанням української економіки не відбудешся. Підневільне населення Криму все одно сприйматиме будь-яку позитивну новину, що стосується України, крізь призму оскаженілої пропаганди.
Третій рік Крим і частина Донбасу перебувають у руках російських агресорів. Питання щодо написання такої стратегії давно вже перезріло. У цивілізованих країнах такі документи складаються з відкритих і закритих (секретних) частин. Прикладом системної роботи можна назвати посилювані антиросійські санкції й послідовну політику Заходу щодо невизнання російської анексії Криму. Заслуга української дипломатії в тому, що на всіх міжнародних майданчиках Росію критикують як окупанта й порушника міжнародного права. Але це тільки політична частина вирішення проблеми. Влада нашої країни має кожен день думати над тим, що саме зробити, щоб Крим обходився Кремлю ще дорожче. Безвізовий режим із ЄС ‒ усього лише приємний бонус для громадян України, які проживають на захопленій території, але не більше.
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції