Безробітний півострів: чому кримчани втрачають робочі місця

За інформацією «Севастопольстату», рівень безробіття в Севастополі в жовтні 2016 року склав 10,7% економічно активного населення, тобто безробітними визнані 20 тисяч осіб. Трохи раніше цей показник становив 5,4%. При цьому влітку «Кримстат» говорив, що рівень безробіття на півострові склав лише піввідсотка. Чому така різниця в цифрах? Скільки на півострові залишається непрацевлаштованих жителів, чи варто довіряти офіційній статистиці і чому кримчани залишаються без роботи ‒ через низькі зарплати чи нестачу робочих місць? Про це розповідають редактор відділу економіки видання «Лівий берег» Андрій Яницький та кримський журналіст Андрій Васильєв.

Крим без роботи

Згідно з осінніми повідомленнями підконтрольного Росії Міністерства економічного розвитку Криму, рівень безробіття тут становить близько 6% ‒ це майже 60 тисяч осіб активного населення. У регіоні зростає попит на фахівців будівельних спеціальностей, у той же час знизилася потреба в робітниках низькокваліфікованої праці. Найбільш затребувані працівники санаторно-курортної сфери, особливо в літній період. При цьому людей, які бажають працювати в цьому напрямку, недостатньо. Ще гірша ситуація з медичними працівниками: в лікарнях ‒ хронічна нестача кадрів. У цій сфері пропозицій багато, але попиту немає через низький рівень оплати праці. У грудні Керченський центр зайнятості відкрив 86 вакансій для медпрацівників. Рятувати життя людей пропонується за 16 тисяч рублів на місяць. Прибирати двори, очищувати зливові стоки і виносити сміттєві контейнери, працюючи двірником, можна за 12 тисяч рублів. Не можуть працевлаштуватися в Криму люди з обмеженими можливостями ‒ таких у регіоні близько 128 тисяч. Інваліди не можуть працювати в Криму зокрема, через неграмотно вибудувану систему працевлаштування ‒ зокрема, тому, що немає держзамовлень. У Севастополі рівень безробітних городян у грудні виріс до 20 тисяч осіб, є проблема з низьким рівнем оплати праці. За словами підконтрольного Кремлю голови департаменту економіки Севастополя Елемдара Ахтемова, середня зарплата на півострові на 10-12 тисяч рублів нижча, ніж в Україні. У листопаді російська влада відкрито оголосила, що не збирається допомагати безробітним. Міністр праці і соціального захисту Росії Максим Топілін запропонував збирати з непрацюючих працездатних громадян 20 тисяч рублів на рік, а голова Ради федерації Валентина Матвієнко ‒ скоротити медичну допомогу непрацюючим громадянам, які не платять податки.

‒ З нами на зв'язку кримський журналіст Андрій Васильєв. Андрію, як ви думаєте, з чим пов'язане різке зростання безробіття в Севастополі?

Васильєв: Думаю, йдеться, в першу чергу, про різні методики оцінки. У пострадянських державах діє інша система оцінювання кількості безробітних, ніж визнана міжнародними стандартами.

‒ Так, але йдеться саме про місцеву статистику.

Васильєв: Наскільки я знаю, «Севастопольстат» уже спростовує свої повідомлення. У будь-якому випадку, ми можемо говорити про певні тенденції протягом останніх двох років. Севастополь ‒ специфічне місто з дуже негнучкою системою ринку праці. Основні роботодавці тут ‒ державні та комунальні структури. Наприкінці нульових основним роботодавцем був «Севміськводоканал», де працювало близько 2 тисяч співробітників. Сьогодні головний роботодавець ‒ уряд Севастополя, російська структура, створена як орган регіональної влади, яка, по суті, замінила адміністрацію. Там працює близько 1900 осіб, при тому, що штатний розклад ‒ понад 2 тисячі. Це, по суті, містоутворююче підприємство і спосіб боротьби з безробіттям. Чиновники нижчого рангу отримують низькі зарплати ‒ набагато нижчі за середню, озвучувану у регіоні. Однак людям, звільненим з інших підприємств після подій 2014 року, це допомагає прогодувати сім'ю.

‒ Наскільки Чорноморський флот Російської Федерації на сьогодні є містоутворюючим підприємством? Чи багато людей працює там?

Васильєв: Приблизно стільки, скільки і до 2014-го. Наскільки мені відомо, реальні прибутки цієї частини населення сильно скоротилися. На деяких підприємствах зарплата знизилася з 10-15 тисяч гривень до 15-20 тисяч рублів. Тобто в кілька разів, навіть без урахування інфляції.

‒ Яка середня зарплата зараз вважається нормальною для Севастополя?

​Васильєв: На 2013 рік середня зарплата тут становила 4-5 тисяч гривень, тобто близько 500 доларів. Це було пристойно для Севастополя. Зараз ‒ близько 25 тисяч рублів (близько 350 доларів). У Севастополі практично немає великих підприємств, і зарплата нараховується через уряд, комунальні структури. Всі вони бюджетні. А для бюджетних російських структур характерна дуже висока диференціація зарплати між начальством і простими співробітниками. Так що в українських реаліях середня зарплата була більше наближена до реальності. Якщо говорити про приватний бізнес, то великі російські агрегатори інтернет-бірж праці дають такі дані: близько половини вакансій ‒ зарплати нижчі за середні, тобто нижче 25 тисяч рублів. Близько 25% ‒ зарплати вищі за середні, і ще чверть не вказана.

‒ Які фахівці переважно потрібні Севастополю?

​Васильєв: Робітники будівельних спеціальностей і лікарі. Багато севастопольських лікарів виїхали або перейшли на роботу в приватні структури. За офіційними повідомленнями, зарплата лікарів у Севастополі на 25% вища, ніж у Південному федеральному окрузі. Наскільки це відповідає реальності ‒ питання. Але мені здається, у багатьох севастопольських бюджетників були вкрай завищені очікування щодо російських зарплат. Багато хто тепер змінює сферу діяльності або переходить у приватну сферу. Звідси брак лікарів, і тому активно обговорюється можливість залучення лікарів з материка і субсидування їхнього приїзду в Севастополь.

‒ Чи складніше стало знайти роботу інвалідам?

Васильєв: Думаю, так ‒ з огляду на те, що і здоровим важко знайти роботу.

‒ У 2014 році допомога через безробіття в Криму після анексії була набагато вищою, ніж в Росії. Але вже в 2015 році її привели до спільного знаменника ‒ від 850 до 4900 рублів. Виплачується вона не більше ніж півтора року й отримує її лише 0,7% людей. Чи відомі вам випадки отримання таких пільг?

Васильєв: Ні, але в Севастополі і немодно отримувати допомогу через безробіття. Пов'язано це з тим, що Севастополь ‒ досить великий територіально, і необхідність витрат на транспорт при збиранні різних довідок, поїздки за підписами чиновників роблять отримання допомоги через безробіття нерентабельним. Більшість безробітних ніколи не оформляли допомогу.

‒ З нами на зв'язку редактор відділу економіки видання «Лівий берег» Андрій Яницький. На думку лідера кримського осередку партії «Коммунисты России» Леоніда Грача, робочі місця з'явилися тільки у зв'язку з будівництвом енергомосту з російської Кубані до Криму. На його думку, справжній рівень безробіття становить в кращому випадку 35-40%. Офіційні цифри «Севастопольстату» ‒ близько 11%, «Кримстат» говорить про 0,7%. Андрій, як ви думаєте, скільки насправді безробітних у Севастополі?

Яницький: Потрібно відрізняти офіційно зареєстрованих безробітних від рівня безробітних за методологією Міжнародної організації праці. 11% ‒ напевно дані за цією методологією. Встановлюється цей рівень шляхом проведення соцопитування, а не просто підрахунку тих, хто став на облік у Центрі зайнятості. Зареєстрований рівень безробіття ні про що не говорить, багато хто просто не доїжджає до Центру зайнятості ‒ простіше знайти хоч якусь роботу, ніж кататися до чиновників. Але рівень безробіття в 11% ‒ це чимало.​

Я дивлюся українську статистику, на перший квартал 2016 року було 10,3% ‒ і вважається, що це забагато. І це в цілому у країні, в сільськогосподарських регіонах цей рівень зазвичай вищий, у великих містах нижчий. У другому кварталі цей показник склав уже 9,8%, тобто бачимо тенденцію до зниження рівня безробіття.

Кримські цифри за 2015 рік показували рівень близько 8,3% у Севастополі і 7,2% у Криму. Якщо чесно, не віриться, бо я не дуже довіряю російській статистиці та опитуваннями в цілому. Думаю, малюються цифри, вигідні чиновникам і владі. А кримські, нові російські чиновники взагалі не люблять говорити про неприємні речі на кшталт безробіття. Якщо навіть порівняти навігацію на сайті українського Держстату та російського, на останньому знайти цифри саме щодо безробіття непросто ‒ вони добре cховані.