МЗС Росії примарився «візовий геноцид» кримчан

Спеціально для Крим.Реалії

Російське МЗС звинуватило західні країни у «візовому геноциді» жителів Криму. Країни-члени ЄС відмовляються видавати кримчанам документи за російськими «паспортами». Заступник міністра закордонних справ Росії Олексій Мєшков, виступаючи на консультаціях політдиректорів Росія-ЄС у Брюсселі, повідомив, що європейська влада нібито зробила жителів півострова заручниками політичної ситуації.

Офіційну позицію Москви пан Мєшков пояснив у найкращих традиціях оруеллівської новомови. «Я дуже жорстко поставив питання про візовий геноцид щодо кримчан. Не можна 2,5 мільйона людей робити заручниками своїх політичних установок. Це нонсенс ‒ вимагати від людей змінити громадянство. Чому вони вимагають від жителів Криму, які свідомо прийняли російське громадянство, щоб вони переходили в українське громадянство заради можливості приїхати до Брюсселю?», ‒ обурився заступник міністра.

Далі ‒ ще крутіше. Виявляється, півострів «повернувся» у Росію, а папірці з двоголовим орлом ‒ законні документи, які європейські посольства зобов'язані визнавати.

«На Заході дуже люблять розмірковувати про права людини. Одна справа ‒ це офіційна позиція про визнання або невизнання абсолютно очевидного факту, що Крим повернувся в Росію, а інше це життя простої людини, яка абсолютно свідомо вибрала російське громадянство, отримала офіційний паспорт і з якихось причин їй закривають в'їзд. За те, що вона народилася у Криму, або те що у неї російський паспорт, виданий у Криму?», ‒ обурився Мєшков.

Важко сказати, чого більше в словах російських дипломатів: удаваного цинізму чи відвертої дурості. Проблема почалася з перших місяців російської анексії. Консульства та дипломатичні представництва західних країн, розміщені на території Росії, відмовляли кримчанам у видачі документів. Олексій Мєшков бреше, говорячи, що ЄС змушує кримчан «змінювати громадянство». Як і раніше, жителі півострова можуть отримати європейську візу тільки на материковій частині України.

Російську владу дратує, що жителі півострова де-факто живуть в умовах «подвійного громадянства». Причому, законне українське підданство залишається в пріоритеті. Багато прихильників «Кримнаша» з-поміж затятих кар'єристів відмовляються йти працювати в органи «влади» Криму тільки тому, що в такому випадку доведеться здати український паспорт. Навіть для цих українофобів синій документ з тризубом ‒ цінніша річ, ніж російський «аусвайс» і перспектива просування по кар'єрних сходах. А тут ще й європейські держави відмовляються приймати документи на отримання віз. Брюссель і Вашингтон розглядають кримчан винятково як громадян України. І свою позицію вони навряд чи змінять. Тон пана Мєшкова вказує, що навесні 2014 року Москва точно не була готова до такого розвитку подій.

Жителі півострова змушені постійно мотатися на материкову частину України для оформлення документів. Йдеться не тільки про туристичні візи. Подібні поїздки дратують Кремль і його ставлеників на півострові. Варто тільки кримчанину на пару днів опинитися за межами пропагандистської «матриці», як він зовсім інакше сприймає обстановку в Криму. Йдеться, перш за все, про молодь та людей середнього віку. Швидко з'ясовується, що Росія ‒ не така вже багата країна, а Україна ‒ не така бідна, як розповідали кремлівські байкарі. За минулі кілька років Україна не розвалилася, не замерзла без російського газу; російськомовні жителі східних областей воліли жити в Україні, а не в терористичних «республіках» Донбасу. З боку анексований півострів сприймається тим, чим він є насправді ‒ сірою зоною, відрізаною від світових комунікацій, логістики та інвестицій. У тих, хто бігав на російський «референдум», така картина викликає ледве приховуване роздратування. Вони розуміють, що їх нахабно обдурили, підсунувши не манну небесну, а «камені з неба».

Принципова політика європейських держав руйнує міф про «вставання з колін» і повернення Росії в клуб світових геополітичних гравців. Третій рік в російському телевізорі палахкотять вогні «світової війни» проти тих самих європейців і американців, гримлять риторичні «постріли» і розриви інформаційних «снарядів». Вже по кілька разів «взяли» Київ і завалили Вашингтон «ядерним попелом», підкорили Захід своєю волею, змусили зняти санкції і майже вже домоглися визнання «Кримнаша». Мовляв, залишилося трохи натиснути на боягузливих бюргерів, як вони погодяться з «приєднанням» півострова до Росії. Але варто тільки зіткнутися з європейською бюрократією безпосередньо, як світ сприймається у зовсім інших фарбах. Міжнародне право ‒ дуже незручна штука для російської влади. За кожної зручної нагоди їм нагадують, що Крим ‒ українська територія, забрана силою.

Мєшков і його колеги прекрасно розуміють, що самі себе загнали в пастку, спокусившись на чуже майно. Вони не змогли ні погрозами, ні обіцянками змусити європейців визнати російський статус Криму. Тепер можуть тільки ображено бурчати, марно сподіваючись, що їх почують і зрозуміють.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції