Моніторингова місія міжнародної правозахисної організації Amnesty International працювала в Криму впродовж п'яти днів: із 26 до 30 вересня. Протягом цього часу правозахисники відвідали кілька населених пунктів півострова, поспілкувалися з місцевими журналістами, громадськими активістами, а також із членами сімей політв'язнів та їхніми адвокатами.
Очолив групу відомий правозахисник, керівник московського офісу Amnesty International Сергій Нікітін. Він приїжджає до Криму не вперше. Перший його візит на півострів відбувся в лютому минулого року, тоді свої враження про ситуацію з порушеннями прав людини в Криму Нікітін висловлював в інтерв'ю кореспонденту Крим.Реалії. На його думку, через півтора роки ніяких істотних змін у правозахисній сфері на півострові не спостерігається.
‒ Під час нашої попередньої розмови Ви розповідали про відвідування Криму 2015 року. Зараз, через рік, можна говорити про якісь зміни з точки зору правозахисника?
У Криму відбулися чергові затримання людей, щодо яких висунули звинувачення в причетності до діяльності угруповання Хізб ут-Тахрір
‒ Наскільки я володію інформацією, що надходить до нас із медіа, в Криму відбулися чергові затримання людей, щодо яких висунули звинувачення в причетності до діяльності угруповання Хізб ут-Тахрір, це збільшує кількість затриманих чи утримуваних під домашнім арештом людей. У Криму ми зустрічалися з двома сім'ями, члени яких зараз перебувають під вартою. Тобто кількість заарештованих людей збільшилася. З того, що я бачу, роблю висновок, що йде продовження того ж курсу, який був узятий де-факто владою відносно до різних представників громадянського суспільства і, в першу чергу, такий тиск на собі відчувають представники кримськотатарської громади.
Сергій Нікітін у Севастополі
‒ Чи вдалося Вам під час візиту до Криму зустрітися з кимось із представників місцевої влади?
‒ Цього разу, як і минулого року, ми намагалися зустрітися з місцевою де-факто владою. Ми заздалегідь надіслали їм листи, де просили про зустріч, причому в листах були перераховані конкретні питання, які ми хотіли б обговорити. Ми залишили свою контактну інформацію, але ніяких відгуків під час нашого перебування в Криму не надійшло. Однак коли я повернувся до Москви, то отримав лист із прокуратури Криму. Він датований 27 вересня й був надісланий звичайною поштою на адресу представництва Amnesty International в Росії.
Прокуратура сказала: ви можете безпосередньо звернутися до управління Слідкому й ФСБ для того, щоб вони вже ухвалювали рішення, хочуть вони ділитися чимось чи ні
У цьому листі було сказано, що ті питання, які ми бажали обговорити, не можуть бути предметом обговорення відповідно до статті 61 КПК Росії. Йдеться про те, що нині ведеться розслідування щодо тих осіб, яких ми перераховували, й це слідство веде управління Слідчого комітету і слідчий відділ управління ФСБ. Таким чином, прокуратура сказала: ви можете безпосередньо звернутися до управління Слідкому й ФСБ для того, щоб вони вже ухвалювали рішення, хочуть вони ділитися чимось чи ні. Як ми бачимо, письмова реакція мала місце. Вона, звісно, була не дуже оперативною, але тут, можливо, варто звинувачувати «Пошту Росії», яка працює гірше, ніж в XIX столітті.
‒ Тим не менше, факт наявності такого листування з прокуратурою можна оцінювати в позитивному ключі?
‒ Будь-які повідомлення, по суті, є позитивним моментом. Але, я думаю, тут просто діє російське законодавство, яке зобов'язує офіційні інститути, зокрема і прокуратуру, упродовж 30-ти днів відповідати, тому вони волею-неволею мали це зробити.
Я це розглядаю, швидше, як формальне листування, але в будь-якому випадку, воно показує владі наявність людей, які стурбовані тим, що відбувається з громадянами, це все корисно. Тут, звісно, передчасно говорити, що це призведе до якихось докорінних змін, але все одно, це краще, ніж нічого.