Спеціально для Крим.Реалії
Колишній призначений окупаційною владою «прокурор» Криму, відома своїми репресіями на адресу інакомислячих, а нині ‒ депутат Держдуми Росії Наталія Поклонська звернулася до російської Генеральної прокуратури з проханням перевірити фільм Олексія Учителя «Матильда» про стосунки останнього російського імператора Миколи II й балерини Матильди Кшесинської. Поклонська підозрює, що картина, яка ще не вийшла в світ, може образити почуття вірян.
Ексцентричну поведінку колишньої прокурорки в Україні пояснюють по-різному: й даниною моді, й істеричністю, й бажанням привернути до себе увагу. Однак, якщо покопатись у витоках її фанатичного поклоніння останньому Романову, випливають вельми цікаві подробиці. І ховаються вони навіть не в Криму, а на далекому Уралі.
Поклонська й сама визнавала, що уральський «старець» Сергій Романов є її духівником, і свого зв'язку з ним не приховує
Так, минулого року уральські ЗМІ облетіла дивна інформація: нібито Наталія Поклонська прилітала до Єкатеринбурга вінчатися. Обряд вона вирішила провести в монастирі «Спарительниця хлібів» під Срєднєуральском, у ченця Сергія (в миру ‒ Миколи) Романова. В принципі, Поклонська й сама визнавала, що уральський «старець» Сергій Романов є її духівником, і свого зв'язку з ним не приховує. При цьому уральське видання «Знак.ком» зазначає: за плечима Сергія Романова кримінальний термін за вбивство й пограбування, що підтверджується довідкою головного інформаційно-аналітичного центру МВС Росії, а також зв'язки з криміналом і звинувачення в рейдерському захопленні майна.
Але найцікавішим є наведений у статті лист колишньої співробітниці «Православної газети» (видання Єкатеринбурзької єпархії) Раїси Ільїної до Свердловського прокурора Сергія Охлопкова. Вона називає коло шанувальників Романова «сектою», до того ж вельми деструктивною.
«Люди продавали будинки, розлучались із близькими, знищували паспорти, приїжджали до нього з різних куточків Росії і країн СНД (Будьоновськ, Бердськ, Челябінськ, Єкатеринбург...), передавали «батюшці» гроші, виручені від продажу майна. Склалася специфічна безвідповідальна система рекрутування громадян (зокрема й із дітьми), з подальшою безсовісною експлуатацією фізичних і духовних слабин ледь воцерковлених громадян», ‒ писала Ільїна.
Мені ще десять років тому доводилось особисто стикатися з монастирем «Спарительниця хлібів», і теж через скарги громадян. До мене, як до журналіста, тоді звернулися люди з повідомленнями, дуже схожими на те, що пише Ільїна. Зокрема, постраждалі говорили, що отець Сергій закликає їх відмовлятися від ІПН (індивідуальний податковий номер ‒ КР) і спалювати «сатанинські» паспорти, після чого вони ставали безправними рабами в його громаді. Вирішивши особисто розібратись у тому, що відбувається в монастирі, я відвідала тоді одне богослужіння в «Спарительниці хлібів», і воно залишило після себе, прямо скажемо, гнітюче враження.
Духівник Поклонської вимагав від прихожан каятися за перегляд телевізора, спілкування з атеїстами, за прийняття ІПН, а також за те, що дозволили Петру I відкрити вікно в Європу
Сергій Романов був відомий тоді своїми сеансами так званого «масового покаяння». Так називався не визнаний офіційною РПЦ обряд «покаяння» в царевбивстві. Саме на такому сеансі мені й довелося побувати. Каятись у вбивстві царя мали всі, включаючи вірних монархістів і маленьких дітей. Окрім цього духівник Наталії Поклонської вимагав від прихожан каятися за торгівлю наркотиками, аборти (навіть тих, хто їх не робив), спекуляції, гоніння на віру, перегляд телевізора, спілкування з атеїстами, за прийняття ІПН, а також, увага, за те, що дозволили Петру I відкрити вікно в Європу й запустити в Росію «масонську нечисть». У решті решт батюшка зажадав від присутніх покаятись у тому, що до християнства вони перебували в масонських ложах...
Усе це можна було б назвати безглуздим ритуалом, але люди, які були присутні в монастирі, ставилися до вищеописаної процедури вельми серйозно. На «чині покаяння» парафіянам посилено вселялись фобії, на кшталт того, що «весь світ ‒ царство сатани», «людям введуть чіпи, що контролюватимуть їхню свідомість», підсовують «сатанинські документи», а проти Росії в цілому здійснюється «жидо-масонська змова». Зрозуміло, що з такими установками маніпулювати заляканими людьми ставало зовсім нескладно.
Цікаво, що в ті часи, коли РПЦ ще не повністю стала частиною механізму державної пропаганди, офіційна церква ставилася до ритуалів, що проводяться Романовим, дуже несхвально. Навіть скандально відомий «сектоборець» Олександр Дворкін називав отця Сергія і його послідовників «сектою царебожників», тобто окремою течією всередині РПЦ, тими, хто шанує Миколу II не просто як святого, а як Спасителя всієї землі. Для цієї течії характерні крайні праві погляди, відмова від ІПН, вороже ставлення до сучасної цивілізації й так далі. До речі, до представників саме цієї течії відносяться так звані «пензенські відлюдники» ‒ група вірян, які 2007 року закопались у землянці під Пензою в очікуванні кінця світу.
Однак у міру зрощення церкви з державою ідеологія «царебожничества», тобто особливої сакралізації влади, ставала все більш затребуваною й шанованою всередині РПЦ. Непомітно відклавши в сторону найодіозніші її компоненти, на зразок відмови від паспортів чи втечі до лісів, «царебожники» сьогодні такий же необхідний компонент російської пропаганди, як і сталіністи. При цьому, не зважаючи на «світлий образ государя», про який так любить говорити Поклонська, в основі своїй ідеологія царебожників вельми жорстока, тому що спочатку, як уже говорилося, зросла з крайнього православного мракобісся й ненависті до сучасної цивілізації як такої.
Не дивно, що «прокурор», яка розправлялася з корінним народом захопленого півострова, яка організувала репресії проти мусульман і зрадила власну країну, захопилася саме такою ідеологією
Втім, нічого дивного, що «прокурор», яка розправлялася з корінним народом захопленого півострова, яка організувала репресії проти мусульман і зрадила власну країну, захопилася саме такою ідеологією. Але в такому випадку залишається запропонувати Наталії Поклонській бути послідовною й відмовитися від ІПН, який у неї напевно є, від державної посади в «сатанинській» системі влади й від паспорта, за допомогою якого вона переміщалася з Криму до Єкатеринбурга й назад. Якщо вже в неї все настільки «серйозно» в частині особистості царя, напевно, не варто нехтувати й іншими порадами «старця» Романова.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції