У Брюсселі завершилося чергове засідання міністрів оборони країн-учасниць Північноатлантичного Союзу. При цьому рідкісна пропозиція у вступній заяві Генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга перед їхньою зустріччю обійшлася без згадки про Росію.
Йенс Столтенберг нагадав і про різке зростання військових витрат Росії, і про агресивні дії Москви щодо Грузії й України, і про підтримку Кремлем сирійського режиму Башара Асада, і про безжальні бомбардування Алеппо російськими ВПС, і димлячий авіаносець «Адмірал Кузнєцов», що рухався до сирійського узбережжя.
Йенс Столтенберг
Порядок денний нинішньої наради міністрів оборони країн НАТО тільки підкреслила те, що остаточно стало зрозуміло на саміті НАТО у Варшаві в липні цього року: завдяки політиці Москви в останнє десятиліття роль НАТО істотно зросла, пішли в минуле розмови про «аморфність і безглуздість» альянсу, Європейський союз почав бачити в НАТО не стільки бюджетне навантаження, скільки партнера (але й усе ще у великій мірі конкурента).
Фундаментальною причиною різкого зростання авторитету НАТО стали, за словами Столтенберга, війна Росії із Грузією 2008 року, анексія Криму 2014-го, військова підтримка сепаратистів на Донбасі, про яку в керівництві НАТО говорять як про незаперечний факт. При такій лінії поведінки, підкреслюють у НАТО, доводиться із занепокоєнням ставитися до будь-яких дій Москви.
Ракетний комплекс «Іскандер-М»
Останні тижні підкинули кілька «тактичних» подій, що тільки підтверджують курс Кремля. Розміщення «Іскандерів» у Калінінградській області, звинувачення Росії на адресу Бельгії в убивстві шістьох мирних жителів у східному Алеппо в результаті бомбардувань бельгійськими ВВС 18 жовтня (у Брюсселі назвали докази цього нальоту сфабрикованими), і нарешті просування російської ескадри на чолі з авіаносцем «Адмірал Кузнєцов» у бік Східного Середземномор'я змусили міністрів оборони ще активніше шукати шляхи протистояння російській політиці.
Авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов»
Драматургія згаданих подій грає на руку НАТО, дозволяючи виправдати в черговий раз в очах громадської думки рішення країн Північноатлантичного Союзу, ухвалені на Варшавському саміті. Якщо біля самих кордонів НАТО з'являються ракетні комплекси, здатні нести ядерні боєголовки, то мало кому треба доводити агресивність політики Москви. І формування чотирьох батальйонів НАТО у країнах Балтії й Польщі не виглядає заходом дорогим і непотрібним.
Незадовго до міністерської зустрічі у Брюсселі, з 20 жовтня, повітряний простір на кордоні Туреччини й Сирії почали патрулювати літаки НАТО, оснащені системою AWACS, що, мабуть, не дозволить більше російському міністерству оборони висувати звинувачення на адресу країн міжнародної коаліції, які воюють в Іраку й Сирії, посилаючись на власні «дані об'єктивного спостереження».
Керівництво коаліції отримає незаперечні докази, якщо ВПС Росії будуть знову бомбити цивільні об'єкти
А керівництво коаліції отримає незаперечні докази, якщо ВПС Росії будуть знову бомбити цивільні об'єкти. Про небезпеку посилення такого типу бомбардувань Генеральний секретар НАТО говорив у контексті просування російської ескадри в Середземне море. Показова, на рівні піар-акцій, напористість Москви дозволила керівництву НАТО виробити відповідну політичну риторику, яка формулюється оборонним принципом «оборона й діалог».
Росії пропонується зробити крок назад, покінчити зі своєю військовою присутністю в Україні й повернути Крим. У НАТО не оскаржують законність розміщення Росією ракетних комплексів на своїй території чи переміщення військової ескадри в міжнародних водах. Там «не хочуть відновлення холодної війни й нової гонки озброєнь». Але політика Кремля змушує альянс виходити з найгіршого варіанту розвитку подій (на «Іскандерах» опиняються ядерні боєголовки, а літаки з авіаносця «Адмірал Кузнєцов» бомбитимуть Алеппо). І вживати заходів, очевидність яких у країнах НАТО викликає мало сумнівів.
Ключові рішення були ухвалені в Варшаві, зараз, через 100 днів після саміту ‒ час дій. Головне завдання ‒ зробити НАТО більш ефективною організацією. Проблеми, що необхідно вирішити, дуже різноманітні й багатошарові. При розробці планів розгортання військ Північноатлантичного Союзу, наприклад, доведеться проводити узгодження із власниками приватних доріг, через які планується перекидати війська, або морських портів, операторами яких можуть бути компанії держав, які до НАТО не мають відношення ‒ як, наприклад, у Греції, де багатьма портами володіють китайські компанії.
Практичні кроки вже видно ‒ призначено заступника Генерального секретаря НАТО з питань розвідки, також створено механізм обміну розвідданими і їхній спільний аналіз, чого досі не було. «Адмірал Кузнєцов» теж натиснув на хворе місце, спровокувавши суперечку, чи має право держава-член Альянсу заправляти російський авіаносець, із борта якого злітатимуть бойові літаки країни, яка підтримує режим Башара Асада. Росія, як виявилося, програла знову ‒ їй довелося відкликати запит про дозаправлення в іспанському порту Сеута. Столтенберг, до слова, відмовився коментувати детально дії Іспанії, підкресливши лише право кожної держави ухвалювати рішення. Але при цьому він наголосив на необхідності збереження єдності Північноатлантичного союзу.
На одному з кулуарних брифінгів представнику керівництва Північноатлантичного Союзу довелося відповідати на питання ‒ що такого є в НАТО, чого немає в ЄС?
Посилилась активність і на лінії взаємодії НАТО з ЄС. На одному з кулуарних брифінгів представнику керівництва Північноатлантичного Союзу довелося відповідати на питання ‒ що такого є в НАТО, чого немає в ЄС? У відповідь він сказав, що у військового управління ЄС і НАТО є багато аналогічних функцій, тож оптимізація тут дуже знадобилася б. Її і приїхала обговорювати верховний представник ЄС із закордонних справ Федеріка Могеріні.
Федеріка Могеріні
Прозвучала на нинішній зустрічі й тема президентських виборів у США. Перед початком переговорів Йенсу Столтенбергу поставили запитання, як він ставиться до наміру кандидата-республіканця Дональда Трампа скоротити в разі його обрання витрати Сполучених Штатів на функціонування НАТО. «Члени Північноатлантичного Союзу підтримують один одного не за гроші, ‒ сказав Столтенберг. ‒ І обсяг допомоги не залежить від того, більше чи менше та чи інша країна вкладає в НАТО». Генеральний секретар НАТО також підкреслив, що єдиний випадок, коли була застосована 5 стаття статуту НАТО (ця стаття визначає, що напад на одного з членів Союзу є нападом на всі країни-учасниці), пов'язаний саме з терористичними нападами на США 11 вересня 2001 року.