Якою буде зовнішня політика Грузії після виборів?

За офіційними даними, на парламентських виборах у Грузії 8 жовтня перемогу здобула партія влади «Грузинська мрія», набравши понад 48 відсотків голосів, а опозиційний «Єдиний національний рух» Міхеїла Саакашвілі вибори програв, хоч і з пристойним результатом – понад 27 відсотків. Також компанію в новому грузинському парламенті їм складе блок партій «Альянс патріотів Грузії». Майже половина місць у парламенті обирається за партійними списками, а решта – в мажоритарних округах, у більшості з яких ще буде другий тур. Вибори в Грузії мали не лише значення для тієї закавказької країни – вони матимуть вплив на взаємини Тбілісі з Заходом, Україною й Росією.

Визнавши вибори в Грузії дуже конкурентними й гарно проведеними, такими, що відбувались у плюралістичній атмосфері, хоча й у поляризованому медіа середовищі, тобто визнавши грузинські вибори назагал позитивними, спостерігачі ОБСЄ поставили крапку в тривалих спекуляціях про те, чи будуть у Грузії якісь політичні заворушення через незгоду опозиції зі своїм програшом?

Відтак перемогу – й доволі впевнену – святкувала провладна «Грузинська мрія», яку на вибори вів прем’єр-міністр Ґеоргі Квірікашвілі, який після перемоги заявив: «Ми очікували цієї перемоги. Головною причиною нашої перемоги була наполегливість, а також економічний розвиток, захист прав людини й кардинальні зміни, що розпочалися 2012 року».

Ґеоргі Квірікашвілі

Головним опонентом «Грузинської мрії» є «Єдиний національний рух», за яким стоїть колишній президент Грузії, а нині голова Одеської облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі.

Взагалі грузинські вибори та й у цілому політика обертаються довкола протистояння цих двох сил – «Грузинської мрії» і «Єдиного національного руху», чи навіть радше двох людей, які стоять за цими силами – мільярдера Бідзіни Іванішвілі й Міхеїла Саакашвілі.

Бідзіна Іванішвілі

Голова Одеської облдержадміністрації називає Іванішвілі – екс-прем’єра, найбагатшу людину Грузії, яка заробила статки в Росії, не інакше як «російським олігархом», говорячи, що і в Україні, і в Грузії сам він веде боротьбу проти російських інтересів та олігархів.

Саакашвілі під час усієї виборчої кампанії брав активну (наскільки дозволяла відстань, сучасні технології й завантаженість на посаді голови Одеської облдержадміністрації) участь у грузинських перегонах. Регулярно він звертався з телезверненнями до виборців у різних регіонах Грузії, а буквально напередодні виборів у черговому телезверненні Міхеїл Саакашвілі заявив, що грузинські виборці, йдучи на дільниці, робитимуть вибір «між світлом і темрявою».

«Історія Грузії кличе кожного грузина до виборчих урн. Молода грузинська держава ніколи не стояла перед таким вибором… Ми маємо розуміти, що якщо Іванішвілі залишатиметься, існування грузинської держави буде під загрозою», – сказав Саакашвілі.

Це навіть спонукало нинішнього президента Грузії Ґіоргі Марґвелашвілі звернутися до Міхеїла Саакашвілі з проханням не втручатися з Одеси у виборчий процес у Грузії.

Ґіоргі Марґвелашвілі

«Я намагаюся закликати колишнього президента чемно, наскільки це можливо, не втручатись у виборчий процес, який відбувається в Грузії… Суспільство налаштоване зробити вільний вибір і будь-яка напруга буде кроком проти демократії. Вибори – найважливіший демократичний досвід для нас. Ми проводимо вільні, сучасні європейські вибори», – сказав президент Марґвелашвілі.

Політичні експерти бачать два крила в «Єдиному національному русі»: одне – радикальне, яке поляризує політичний ландшафт Грузії й нині закликає до бойкоту другого туру виборів в мажоритарних округах, а інше крило – прагматичне, яке виступає за парламентські форми боротьби і проти бойкоту. До першого крила відносять Саакашвілі, а от Ґіґа Бокерія належить до прагматиків.

Ґіґа Бокерія

«Я думаю, що, незважаючи на нечесні вибори, наша політична сила як єдина прозахідна, ефективна опозиційна сила в країні має увійти до парламенту й узяти участь у другому турі виборів… Ми маємо зробити все можливе і спробувати позбавити Іванішвілі конституційної більшості», – сказав Бокерія.

«Не жити вчорашнім днем»

Депутат українського парламенту Олександр Черненко був у Грузії на виборах спостерігачем від організації ГУАМ і оцінив політичні перспективи партії Саакашвілі в інтерв’ю Радіо Свобода.

Олександр Черненко

«Фактор Саакашвілі мало впливав на виборах, хоч Міхеїл і через «Скайп», і через якісь заяви, і через телебачення виступав на цих виборах, що, до речі, є порушенням, бо він є громадянином України, а в Грузії заборонено іноземцям агітувати на виборах… Але все одно опозиції в Грузії потрібно шукати новий формат. Але не в тому, як добре було при Саакашвілі і якими гарними були реформи, а все-таки пропонувати альтернативу курсу чинної влади, пропонувати: а що буде далі?», – каже Черненко.

Взагалі про фактор Саакашвілі в українсько-грузинських відносинах говорять багато – навіть обговорюють тему, а чи не псує активна позиція Саакашвілі щодо грузинської внутрішньої політики атмосферу взаємин Києва і Тбілісі?

«Я не бачила жодного прямого висловлення підтримки Саакашвілі та «Єдиного національного руху» з боку будь-якого представника українського керівництва. Але, з іншого боку, були скарги чільних грузинських політиків, що Україна, власне, втручається у внутрішні справи Грузії, дозволяючи Саакашвілі нібито планувати якийсь переворот в Грузії в разі поразки його партії», – пояснює в інтерв’ю провідний експерт на Заході з теми Грузії Ліз Фуллер.

Ліз Фуллер

«Я думаю, що присутність Саакашвілі в Одесі завжди буде невеликим, але подразником у грузинсько-українських відносинах. І оскільки Саакашвілі не збирається йти з посади в Одесі, оскільки, за його словами, він не залишає поле битви, тому цей невеликий подразник існуватиме й надалі», – додає експерт.

Зовнішньополітичні аспекти

Щодо Росії, то були певні розрахунки в «Грузинської мрії» після її приходу до влади 2012 року на певну нормалізацію відносин, але це була радше ілюзія. Проблеми Південної Осетії й Абхазії як були, так і залишаються – території непідконтрольні Тбілісі, Росією проводиться «бордеризація» – тобто створюється де-факто кордон на місцевості. Тож ніякого поступу у відносинах Тбілісі й Москви не сталося?

«Я б не сказала, що нічого не сталося. Коли «Грузинська мрія» прийшла до влади, одна з перших речей, яку вони зробили, – це створення механізму, за якого Тбілісі й Москва можуть говорити одне з одним. І прем’єр Квірікашвілі вважає, що в той час як тісніші відносини з Заходом є пріоритетом, однак це партнерство не спрямоване проти Росії. Він – прагматик!» – каже Фуллер.

«Тобто Квірікашвілі хоче зменшити напругу у відносинах через втрату Грузією Південної Осетії й Абхазії. Він не розглядає це як зраду національних інтересів Грузії, а, радше, як підхід, який продиктований грузинськими національними інтересами. Росія ж нікуди не подінеться, вона завжди буде сусідом Грузії», – пояснює експерт із питань Кавказу.

До парламенту за партійними списками потрапив, ледь подолавши 5-відсоктовий бар’єр, і «Альянс патріотів Грузії» – це антиєвропейська, антизахідна сила, яка своєю політичною риторикою об’єктивно ллє воду на російський млин. Як каже Ліз Фуллер, і в партії влади є проросійські сили, але назагал вибір Грузії прозахідного курсу є безповоротним, і країна не зверне зі шляху європейської і євроатлантичної інтеграції.

Не бачить загроз для проєвропейського курсу Грузії після цих виборів і депутат українського парламенту Олександр Черненко.

«Я думаю, що серйозного впливу вибори не матимуть, бо останні роки грузинський парламент і президент послідовно відстоювали євроінтеграційну політику й питання «безвізу», – прогнозує Черненко.

«Але разом із тим вони дуже обережно вибудовували стосунки з Росією, в тому числі й у питанні України. Ми не чули дуже серйозних заяв із Тбілісі на підтримку України, наприклад, вони не засудили вибори в окупованому Криму, хоч на окупованих грузинських територіях теж були відкриті дільниці на виборах до російської Держдуми, – каже український депутат. – Тобто отака політика, в принципі, чітко проєвропейська, але разом із тим, щоб зайвий раз не конфліктувати з Путіним через низку причин, у тому числі й економічних. Але розвернути Грузію з проєвропейського шляху влада не зможе, бо грузинський народ цього не підтримає».