За оцінками експертів, на початок 2014 року загальна сума заборгованості кримчан перед українськими банками становила близько 2 мільярдів доларів ‒ за тодішнім курсом. Після анексії українського півострова багато російських чиновники зробили заяви, що виплачувати кредити українським банкам кримчанам не доведеться. Однак уже в 2015 році тональність заяв змінилася. А так званий кримський Фонд захисту вкладників став висувати претензії до кримських боржників українських банків. Мотивуючи це тим, що вони нібито виплатили кримчанам майже 30 мільярдів рублів депозитів, які жителі півострова раніше поклали в українські банки. А зараз за рішенням підконтрольного Росії кримського суду нібито мають право збирати борги кримчан українським банкам. Про ситуацію, в яку потрапили кримчани, розмовляємо з керівним партнером юридичної компанії Дмитром Касьяненком.
‒ Чи є взагалі «термін давності» у заборгованості за кредитами?
‒ Сьогодні за українським законодавством існує термін давності, який застосовується в судах. Цей термін ‒ 3 роки. Тобто з моменту виникнення заборгованості за кредитом ми рахуємо 3 роки, і якщо банк упродовж цього періоду не звернувся до суду з позовом або не подав претензії, то позичальник може сміливо відмовитися від сплати кредиту в повному обсязі. Ми рахуємо терміни давності з моменту виникнення першого відтермінування. Якщо перше відтермінування почалося в 2009-2010 роках, то, відповідно, якщо на сьогоднішній день боржники не отримали позовної заяви або претензії від банку, вони сміливо можуть бути звільнені від сплати кредитів у судовому порядку. Тобто, якщо банк подасть зараз до суду: подаємо клопотання про застосування термінів давності і відмовляємося від оплати за кредитами. Але це вирішується винятково в судовому порядку.
‒ Чи може український банк передати справу кримського боржника російському колектору?
‒ Справа в тому, що кредитор має право продати свою заборгованість перед боржниками будь-якій особі, в якої є відповідна ліцензія на фінансові послуги. Відповідно, якщо ця компанія перебуває на території Російської Федерації, то може продати і компанії-нерезиденту.
‒ Чи потрібна в цьому випадку згода позичальника?
‒ Ні, боржники в цьому випадку отримають тільки письмове повідомлення і все.
‒ Виходить, що людина може оплатити російському Фонду гарантування вкладів всю суму кредиту, але залишитися боржником перед українським банком? Чи таке неможливе?
Ми можемо оплачувати заборгованість тільки легітимному кредитору, і якщо легітимний кредитор покаже всі документи
‒ Давайте розрізняти: Фонд гарантування вкладів, який перебуває на території Російської Федерації, на території Криму, і державні організації, які перебувають на території материкової України. І банки, зокрема. Ми можемо оплачувати заборгованість ‒ це я говорю від імені всіх позичальників ‒ тільки легітимному кредитору, і якщо легітимний кредитор покаже всі документи: договір про поступку, про право вимоги. Тільки в такому випадку позичальник може оплачувати цей кредит новому кредитору. Якщо таких документів немає, тоді він має повне право відмовитися. Якщо він заплатить і туди, і туди, то може вийти колізія, і хто з кредиторів матиме право вимоги ‒ буде вирішувати тільки суд.
‒ А може виникнути така ситуація, що кримчанин заплатить весь борг українському банку, а потім до нього звернуться з кримського Фонду захисту вкладників і скажуть: ні, знаєте, це ви сплатили борг в українському банку, а, власне, ми маємо всі права на ваш борг.
Якщо позичальник не впевнений, що дійсно ця особа має право вимоги, то він має право відмовитися від сплати за кредитом
‒ Якщо позичальник не впевнений, кому він має оплачувати за кредитом ‒ він звертається з письмовою заявою до українського банку і просить пояснити: чи передавалися права вимоги за його кредитом будь-якій іншій особі. Якщо банк підтверджує ‒ так, дійсно передавалися такі права вимоги, ‒ то позичальник має право оплачувати борг новому кредитору. В цьому листі чітко має бути вказаний конкретний кредитор, який має права вимоги за його кредитними зобов'язаннями. Якщо позичальник не впевнений, що дійсно ця особа має право вимоги, то він має право відмовитися від сплати за кредитом. У зв'язку з цим дочекатися судових процесів і вже в судовому процесі встановлювати факт наявності прав у того чи іншого кредитора.
‒ Дмитре, є ще одна проблема ‒ деякі українські банки відмовляються видавати кримським клієнтам їхні депозити ‒ гроші, довірені банкам ще до початку анексії Криму. Як кримські клієнти можуть змусити банки повернути їхні депозити?
Необхідно розділяти проблеми держави та проблеми фінансових установ ‒ і не перекладати на простих громадян-вкладників проблему Криму
‒ Хочу в першу чергу сказати, що необхідно розділяти проблеми держави та проблеми фінансових установ ‒ і не перекладати на простих громадян-вкладників проблему Криму. 200 тисяч гривень, гарантовані державою, кримський вкладник отримає в тому чи іншому випадку, незалежно від того, на кого перекладається відповідальність. Україна ‒ бо це державна гарантія ‒ зобов'язана виплатити (депозити ‒ КР) незалежно від того, де перебуває вкладник: на території Криму чи на території материкової України. Якщо банк перебуває у процедурі ліквідації, тоді сам вкладник звертається до Фонду гарантування вкладів на території України. Якщо ж це живий банк, робочий банк ‒ він звертається до суду з позовною заявою і за формальною процедурою йде до виконавчої служби. Виконавча служба, оскільки є відкриті рахунки у банків ‒ банк живий, працює, ‒ в судовому порядку стягує заборгованість за кредитом.
‒ Тобто тільки виконавча служба може виконати це рішення суду або ж сам банк може виплатити депозит добровільно?
‒ Або банк добровільно. Але добровільно банку ця ситуація невигідна, тому що вони таким чином зберігають свої грошові кошти, а оскільки Фонд гарантування вкладів, так само як і фінансові установи, взяв у держави кредити, які треба буде виплачувати самому Фонду гарантування вкладів, то і йому вигідна така ж ситуація з неповерненням депозитів.
‒ Що робити якщо виконавча служба не може стягнути з працюючого банку цю суму депозиту?
‒ Необхідно звертатися зі скаргами на дію державного виконавця. Тут формальна юридична процедура: подав виконавчі документи до виконавчої служби, виконавець не виконує свої зобов'язання, подаємо скаргу на дію виконавця. В такому випадку, коли буде зобов'язаний сам виконавець виконати ті чи інші дії, ‒ він буде це робити. Інакше у нього будуть проблеми з боку закону.