Якщо Москва наважиться на повномасштабне вторгнення, в України (за підтримки її союзників) є дуже хороший шанс нанести стратегічну поразку російським військам і зберегти свою територію. Таке припущення в інтерв'ю Крим.Реалії зробив полковник армії США у відставці з більш ніж тридцятирічним досвідом роботи в якості бойового офіцера, військового аналітика, стратега й регіонального фахівця з Росії, Євразії і Близького Сходу Джилберто Вільяермоса.
На думку Джилберто, якщо Москва наважиться на подібне вторгнення, воно здійснюватиметься під контролем Західного угруповання військ ‒ одного з чотирьох стратегічних угруповань, створених 2008 року в рамках реформи російських збройних сил. Саме тоді Москва створила Західну групу військ, відповідальну за всі військові операції проти НАТО; Східну ‒ для виконання операцій проти Китаю й Далекого Сходу; Південну ‒ проти Кавказу й Центральної Азії, і Центральну ‒ як стратегічний резерв російських збройних сил.
Західне угруповання у своєму розпорядженні має два рівня штабів, і вже використовувало у військових операціях в Україні як звичайні, так і нетрадиційні види озброєнь
Західне угруповання у своєму розпорядженні має два рівня штабів, і вже використовувало у військових операціях в Україні як звичайні, так і нетрадиційні види озброєнь. До незвичайних належать, наприклад, повітряно-десантні дивізії й повітряно-десантний полк, а також бригади й полк сил спеціального призначення. Саме ці сили використовувалися на самому початку війни для того, щоб створити нестабільність у Східній Україні, а також проводити розвідку стратегічних цілей у регіоні. Ці ж сили відомі як «маленькі зелені чоловічки», які проводили операцію зі вторгнення й анексії Криму. Що стосується регулярних сил, то, за словами американського полковника, на момент вторгнення в Україну вони складалися з танкової й мотострілецької дивізій за підтримки механізованих і броньових бригад, а також отримували підкріплення від угруповання Центрального командування.
Американський полковник передбачає, що в разі нової інтервенції будуть операції із захоплення Харкова, Донецька й Маріуполя, тоді як «нетрадиційні» сили, тобто спецназ, висуватимуть проти Одеси.
«Сили спеціального призначення відіграватимуть провідну роль. Швидше за все, їм поставлять завдання захопити аеропорт, а також ключові будівлі й центри зв'язку. Це спричинить за собою використання, як мінімум, однією повноцінної бригади. Спецназу допомагатимуть повітряно-десантні війська. У той же час, досить імовірно, що в Одесі може мати місце десантна операція з висадкою бригади російської морської піхоти», ‒ припускає Джилберто.
У разі, якщо Путіну вдасться пробити коридор до Криму й розмістити свої війська на південь і схід від української армії, він, на думку військового аналітика, попередить Київ, Вашингтон і Брюссель проти будь-яких «провокаційних дій», здатних поставити світ під загрозу. Близькість російських військ до кордонів Молдови буде й надалі слугувати для залякування цієї країни Москвою. У той же час, еліта спецназу й повітряно-десантні сили, швидше за все, будуть виведені й замінені регулярними військами, які зможуть у такому випадку прибути повітряним чи морським шляхом. При цьому Путін, як і його радянські попередники, розраховуватиме на невтручання з боку США й НАТО і безініціативність українського уряду.
На думку Джилберто, в якості цілей своєї військової авантюри Путін розраховує, по-перше, на реінкорпорацію великої кількості росіян назад на батьківщину.
«Із населенням у 140 мільйонів людей Росія сьогодні, як і раніше, не може відновитися після демографічної катастрофи, що виникла після розпаду Радянського Союзу. Населення скорочується приблизно на два мільйони на рік. Анексія східної України може принести від 15 до 20 мільйонів слов'ян (разом із етнічними росіянами) що, принаймні тимчасово, допомогло б Росії впоратися з демографічною катастрофою», ‒ зазначає він.
Серед цілей Путіна американець називає великі пшеничні поля України, яких може вистачити не тільки для задоволення внутрішніх потреб Росії, а й для експорту зерна за кордон
Окрім цього, серед цілей Путіна американець називає великі пшеничні поля України, яких може вистачити не тільки для задоволення внутрішніх потреб Росії, а й для експорту зерна за кордон.
«У цьому випадку Москва отримає повний контроль над газо- й нафтопроводами, що йдуть до Європи, а головне ‒ доб'ється створення стабільної й підконтрольної буферної зони між НАТО й Росією, не кажучи вже про славу Путіна як «збирача російських земель», ‒ каже американський полковник.
Однак Джилберто Вільяермоса зазначає: при реалізації такого плану російський диктатор може зіткнутися з істотними ризиками. На його думку, сумнівно, що поточний стан російських збройних сил дозволить їм домогтися успіху.
«Москві доведеться починати вторгнення в досить велику країну, що має армію не менш ніж 800 тисяч активних військовослужбовців і 700 тисяч резервістів. Сухопутні сили Росії, які відповідатимуть за захоплення й утримання великих українських міст, складають менше трьохсот тисяч чоловік, і при цьому три чверті її складу ‒ це новобранці першого року служби. До того ж, російська армія перебуває в ослабленому стані, її ресурси обмежені, склад не повністю навчений, а сама вона рясніє некомпетентністю, корупцією й жорстокістю. З точки зору оснащення, їй не вистачає безпілотних літальних апаратів, сучасних снайперських гвинтівок, приладів нічного бачення, безпечних радіосистем і навіть сучасних бронежилетів», ‒ перераховує він.
Військовий експерт нагадує: російське вторгнення в Грузію 2008 року виявило широкий спектр недоліків на всіх рівнях, включаючи невміле керівництво на вищому рівні й відсутність професійного сержантського корпусу. За його словами, сьогодні жодна з цих вад не була виправлена.
У той час як спецназ і військово-морські піхотинці, швидше за все, спрацюють вельми професійно, ефективність інших частин збройних сил вельми сумнівна
«У той час як спецназ і військово-морські піхотинці, швидше за все, спрацюють вельми професійно, ефективність інших частин збройних сил вельми сумнівна. До того ж, не можна скидати з рахунків спротив українського народу», ‒ міркує американський аналітик.
Тим часом, за словами Джилберто, чисельний склад збройних сил України виріс до 250 тисяч активних військовослужбовців, розділених на чотири угруповання: Північ, Південь, Захід і Схід. Наразі приблизно 60 тисяч із них беруть участь у військових діях.
«Східне угруповання концентрує сили для війни на Донбасі. Це чотири групи військ, що включають тринадцять механізованих бригад, дві броньові, п'ять аеромобільних, сім ракетних і артилерійських бригад і так далі. Близько половини українських військ ‒ це контрактники (професійні солдати) ‒ це число в два з половиною рази вище, ніж в російських збройних силах. Ще 700 тисяч резервістів доводять загальний бойовий потенціал України майже до мільйона осіб», ‒ пояснює американський полковник.
До того ж, як відзначає Джилберто, український уряд ретельно працює над вичищенням проросійських елементів зі свого складу, а також із армії і спецслужб; удосконалює армію й ремонтує військову техніку, серед іншого підготувавши вже більше п'ятисот танків. Проте, проросійські симпатії, як і раніше, сильні в українських службах, а також серед певної частини населення, що багато в чому є наслідком недалекоглядної політики Києва.
«Також, навіть при тому, що вкрай малоймовірне пряме втручання США чи НАТО в конфлікт, Київ буде й надалі мати підтримку від Америки і Європи, зокрема й неминучу, в разі повномасштабної інтервенції, летальну зброю від США. Що ще важливіше, Київ отримає також серйозну допомогу з боку західних розвідок, які, безумовно, заздалегідь попередять його і про російське вторгнення, і про розташування російських військ, і про будь-які інші дії з боку Москви», ‒ припускає Джилберто Вільяермоса.
Також військовий аналітик допускає можливість у цьому випадку участі великої кількості польських, грузинських, молдавських і балтійських добровольців на стороні України, а в залежності від тривалості конфлікту до них можуть приєднатися навіть білоруси.
«Час працює на Київ і проти Москви. Якщо Росія все ж таки наважиться на вторгнення, Україна за підтримки своїх союзників має хороші шанси завдати стратегічну поразку загарбникам і зберегти свої території», ‒ резюмує експерт.