Спеціально для Крим.Реалії
Після анексії українського півострова в Кремлі з маніакальною завзятістю чекають економічного, а потім і політичного краху нашої країни. Надія на колапс ненависного сусіда, схоже, перетворилася в якийсь культ, активно підтримуваний довколакремлівськими економістами і пропагандистами. Іронія ситуації в тому, що Кремль авантюрами в Криму і на Донбасі наближає крах російської державності.
Ситуація ускладнюється тим, що російський президент Володимир Путін взагалі не розбирається в економіці. Чого тільки варті його «перли» про те, що світова фінансова система «звалиться» при нафті у 80 доларів за барель або висловлювання про «користь» дорогого долара, адже у федеральний бюджет надходить «більше рублів».
Кремль від самого початку зробив стратегічну помилку, підпорядкувавши економіку політичним інтересам
Кремль від самого початку зробив стратегічну помилку, підпорядкувавши економіку політичним інтересам. З 2005 року після перемоги Помаранчевої революції путінська адміністрація намагалася утримати нашу країну в своїй орбіті за рахунок газового шантажу. З літа 2013-го економічна війна проти України набула безпрецедентного розмаху. Через рік Кремль окупував Крим, наповнив схід країни військами і терористами, запровадив усі можливі обмеження на імпорт українських товарів і транзит вантажів російською територією, в односторонньому порядку розірвав угоду про вільну торгівлю в рамках СНД, але крах України так і не відбувся.
Навпаки, територіальну цілісність Російської Федерації поставила під сумнів сама Москва, захопивши український півострів. З березня 2014 року в країни немає визнаних кордонів. Більше того, вибори до Держдуми, проведені в Криму, дають підстави вважати наступний склад федерального уряду нелегітимним. Росія «отруїлася» краденим півостровом, але останній цвях у кришку труни вмираючої імперії заб'є, як завжди, кремлівське керівництво. Влаштувавши провокацію на кримському «кордоні», незграбно намагаючись звинуватити Україну в «тероризмі» і «недоговороздатності», Путін зробив усе, щоб у січні наступного року Захід продовжив санкції проти Москви. У діячів на Старій площі можуть не витримати нерви, і вони наважаться на відчайдушний «останній кидок» у бік України. Саме він і стане детонатором процесу демонтажу нинішнього режиму і, можливо, російської державності в її нинішньому вигляді.
Якщо масштабної війни не буде, то режим приречений на економічну деградацію. Не варто думати, що процес розтягнеться на десятки років. Ні, Росія давно балансує на краю прірви. Анексія Криму не тільки створила нові проблеми, вона оголила величезні соціальні виразки російського державного організму. Економіка сировинної труби, всесилля силовиків, державний рекет, корупція як форма станової ренти, повна відсутність інституту приватної власності, фактична заборона на розвиток будь-якого великого бізнесу не пов'язаного з державою та енергетичним сектором (у «труби» не повинно бути конкурентів); примітивна банківська система, зав'язана на «довгі кредити» Заходу; катастрофічна зношеність соціальної інфраструктури та виробничих фондів. Будь-який незалежний від Кремля бізнес розглядався Путіним і його командою як потенційна загроза для їхньої влади. За роки «стабільності» вони створили таку політичну й економічну систему, за якої стало невигідно щось проектувати і виробляти, але стало вигідно бути чиновником, «перевіряючим» і «контролюючим». Окупація українського півострова тільки прискорила процес системної деградації, бо завдала відчутних втрат критичним секторам економіки: фінансам і ПЕК.
Путін сам відрізає собі шляхи для відходу, налаштовуючи Захід на збереження обмежувальних заходів проти російської економіки
Путін сам відрізає собі шляхи для відходу, налаштовуючи Захід на збереження обмежувальних заходів проти російської економіки. При цьому найголовнішою «санкцією» залишається ціна нафти. Марка Brent навесні поточного року вперлася в «стелю» в 55 доларів за барель і досі не може її пробити. Нагадаємо, що росіяни торгують більш дешевою маркою Urals. Підняття ціни до відносно комфортних для Кремля показників у 60-70 доларів за барель не передбачається взагалі. Навпаки, можливий різкий розворот вниз, що ще більше погіршить бюджетні показники.
Що буде далі, передбачити нескладно. У нас перед очима досвід російської «посткримскої економіки» останніх двох років. Очікується різкий стрибок курсу долара, банкрутство регіональних бюджетів, на які повісили волюнтаристські «травневі укази» щодо підвищення зарплат бюджетників і державний дефолт за соціальними зобов'язаннями. Простіше кажучи, пенсії та допомоги перестануть платити або їх купівельна спроможність буде зведена до мінімуму. З бюджетами областей ситуація вже критична. Регіональна влада давно змушена брати кредити в комерційних банках. На останній нараді з губернаторами прем'єр Дмитро Медведєв попросив їх не скаржитися на фінансові труднощі, а самим шукати способи наповнення бюджетів, залучення прямих інвестицій. Його заява прозвучала у відповідь на репліку одного з губернаторів, який попросив прем'єра «не дати померти» регіональним бюджетам. Таким чином, він вказав, що прямих вливань з центру не буде.
Путінська Росія, захопивши український Крим, програла економічну війну Києву і Вашингтону. До речі, нещодавня заява віце-президента США Джо Байдена, який закликав не допустити ескалації на анексованому півострові, повністю вкладається в таку канву. Навіщо проливати кров, якщо країну-агресора можна задушити фінансово? Радянський Союз розвалився, тому що партійні та республіканські еліти намагалися таким чином легалізувати награбовані активи. Авантюрна політика Кремля не залишила більшості еліти вибору. Заради спокійного життя на Заході їм доведеться не тільки вплинути на зміну політичного курсу, провести справжню федералізацію або навіть конфедералізацію країни, але й звільнити окуповані території.
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції