Як Google декомунізовував Крим

Минулого тижня світова корпорація Google вирішила зробити «бліц-декомунізацію» і перейменувати населені пункти в Криму на сервісі онлайн-карт Google Maps. Чому в компанії вирішили послухатись українського законодавства, а потім різко передумали? Що таке декомунізація кримських топонімів і як на нього реагує підконтрольна Кремлю влада Криму? Про це говоримо з співробітником Українського інституту національної пам'яті Максимом Майоровим, українським IT-фахівцем Михайлом Кольцовим і картографом, науковим редактором «Енциклопедії історії України» Дмитром Вортманом.

​

28 липня сервіс Google Maps змінив назви деяких населених пунктів Криму. Уже за день топоніми знову змінили на радянські. Міністр зв'язку та комунікацій Росії Микола Нікіфоров назвав дії компанії недалекоглядними, а підконтрольний Кремлю голова Криму Сергій Аксьонов звинуватив її в русофобії. «Справа в тому, що рішення, ухвалені владою іноземної держави, не мають ані найменшого стосунку до кримської реальності і ніколи не будуть виконані. Це не більше, ніж пропаганда. Фактично, Google Maps вводить в оману своїх користувачів, підсовуючи їм пропагандистський продукт замість реальних карт місцевості з реальними назвами населених пунктів Криму», – наголосив Аксьонов. У корпорації так і не пояснили, чим керувались її фахівці, коли двічі вносили зміни на мапу Криму.

Радіо Крим.Реалії | Захоплива топоніміка. Чому Google «декомунізував» Крим, а потім повернув все назад

– З нами на зв'язку український ІТ-фахівець Михайло Кольцов. Михайле, хто і за якими критеріями в компанії Google ухвалює рішення про перейменування в сервісі Google Maps?

Кольцов: Там є картографічний сервіс, який відстежує зміни в усьому світі. З огляду на те, що в Україні нещодавно пройшла хвиля перейменувань, вони дуже уважно стежили за змінами в нашому законодавстві, окрім того, звертали увагу на сервіс Open Street Map, який робиться на волонтерських засадах.

– Тобто рішення ухвалює центральний офіс у Вашингтоні?

Кольцов: Так.

– Чому за декомунізацію Криму на Google Maps взялись лише зараз?

Кольцов: Тому що тривав процес перекладу назв. Команда не дуже велика, і все робиться почергово. Схоже, що ми просто потрапили на чергу.

– З нами на зв'язку співробітник Інституту національної пам'яті Максим Майоров, який безпосередньо відповідає за декомунізацію, зокрема і в Криму. Максиме, а чому Верховна Рада так затягнула з декомунізацією?

​Майоров: Що стосується Google Maps, проблема не обмежується Кримом – старі назви залишились і на інших територіях. Старі сусідять із новими, перейменування відображені частково. Не впевнений, що це узгоджується з хронологією ухвалення постанов Верховною Радою. Всі перейменування відбуваються в рамках виконання закону про засудження комуністичного, націонал-соціалістичного, нацистського тоталітарних режимів в Україні і заборону їхньої символіки. Уже перейменовані 987 населених пунктів і 25 районів в усій Україні. Що стосується Криму, всі пункти, які підлягають перейменуванню, були перейменовані постановою від 13 травня. Нюанс у тому, що постанова щодо Криму набирає чинності не з моменту підписання, а з моменту деокупації і відновлення української юрисдикції.

– Про це висловився і так званий віце-прем'єр Криму Руслан Бальбек.

ТОЧКА ЗОРУ

Бальбек: Чергова істерична витівка київських політиків: Крим у руках не втримали, так хоч міста перейменуємо. Напевно, при перейменуванні будуть враховані думки лідерів Меджлісу. Крим потребує населених пунктів Джемілєвка, Чубарівка, Іслямівка і Бандитівка на честь соратників.

– Максиме, чи будуть такі назви? І за якими принципами підбирали нові назви для Криму?

​Майоров: У Криму перейменували всього одне місто – Красноперекопськ. Решта перейменувань стосуються смт, сіл і поселень. Їх 75, із них 70 – населені пункти, 5 – райони, один населений пункт розташований на території Севастопольської міськради. Джемілєвки і Чубарівки, природно, не передбачаються, оскільки наголос зробили на відновленні історичної топоніміки, здебільшого знищеної після депортації кримських татар та інших народів 1944 року. Близько 50 відновлених назв – ті, що були на момент депортації. Є випадки, коли у населеного пункту відсутня історична назва, комуністична назва є першою або всі попередні теж були комуністичними. На цей випадок створили експертну комісію, до якої увійшли картографи, історики, філологи. Вони підготували рекомендації для Верховної Ради, виходячи з того, що нові назви мають походити від місцевої топоніміки, назв знакових місць, історичних подій. Список надали на ознайомлення представникам Меджлісу, вони схвалили його. Через брак легітимних органів місцевого самоврядування та влади на території Криму ми не могли, як передбачено процедурою, радитися з місцевою владою, як на інших територіях. Тому радилися з Меджлісом.

– До речі, ось як, за словами того ж Руслана Бальбека, збираються підійти до перейменувань у Криму.

ТОЧКА ЗОРУ

Бальбек: До кінця місяця національно-культурними автономіями всіх реабілітованих почнеться установка других історичних назв у Криму. Ці знаки встановлять у 1394 населених пунктах. Таким чином, Росія встановлює право на культурну реабілітацію репресованих народів, зокрема й кримськотатарського, в частині відновлення колишніх історичних назв низки географічних об'єктів на території Криму.

– Максиме, що ви думаєте з цього приводу? І чому Україна взялась за 75 топонімів, а тут цілих 1349?

​Майоров: Головний підступ у тому, що це не перейменування, а привласнення другої-третьої назви. Їх так багато, тому що мали на увазі всі історичні назви, а не лише ті, що підпадають під декомунізацію. Про це почали активно говорити з лютого 2016 року. Всіх заспокоювали, що це не перейменування. Це як вказувати історичну назву вулиці на додачу до офіційної. І реакція Росії на те, як змінив назви Google Maps, демонструє, що всі їхні заяви про подвійні назви – пустушка. Багато що із запропонованого в постановах Ради нібито враховується в постановах окупаційної влади Криму. Але, думаю, вони самі ж ці рішення не будуть виконувати.

– З нами на зв'язку картограф, науковий редактор «Енциклопедії історії України» Дмитро Вортман. Дмитре, вам напевно доводилося працювати з картами держав, де є політичні суперечки щодо назв. Якими критеріями ви керуєтеся при відборі назв і як малюєте Крим після 2014 року?

Вортман: Може бути два підходи: офіційний, який відображає позицію держави, коли треба зображати Крим винятково українським, і підхід, який показує ситуацію не де-юре, а де-факто. В такому випадку треба показувати Крим як окупований Російською Федерацією. В офіційних виданнях вибір робиться на користь першого варіанту. Я надаю перевагу другому підходу. Ми його застосовували, коли показували карти Молдови з Придністров'ям, Японії, де деякі острови Курильської гряди належать Російській Федерації, і це спірна територія.