Спеціально для Крим.Реалії
Відставки губернатора Севастополя Сергія Меняйла багато хто очікував. Однак у місцевому політичному бомонді готувалися до того, що це станеться після виборів до Держдуми Росії, призначених на 18 вересня. Тому рішення Володимира Путіна зняти Меняйла напередодні важливої для Севастополя дати – Дня російського флоту, який традиційно святкується у місті з великою помпою і візитами перших осіб Росії, виявилося громом посеред ясного неба. Чому російський президент зважився на такий радикальний крок, адже термін повноважень Меняйла закінчувався лише через три з гаком роки?
Сергій Меняйло був призначений виконувачем обов'язків губернатора Севастополя незабаром після драматичних подій так званої «російської весни». Восени 2014 року його затвердили на посаді депутати обраних за російськими законами Законодавчих Зборів Севастополя. В історію міста він увійде в першу чергу як людина, яка влаштувала для севастопольців небачений раніше атракціон – вибух житлової багатоповерхівки на мисі Кришталевий. Решта досягнень адмірал-губернатора були набагато скромнішими.
Меняйлу не вдалося збудувати «місто сонця» XXI століття, яке обіцяли довірливим виборцям Олексій Чалий і його команда
Йому не вдалося збудувати «місто сонця» XXI століття з фунікулерами, порталами, монорельсами, аеропортами, «розумними мережами» та IT-кластером світового рівня, яке обіцяли довірливим виборцям Олексій Чалий і його команда під час передвиборної кампанії. Звичайно ж, сам Меняйло не володів для цього необхідними ресурсами. Що стосується готовності Москви фінансувати обіцянки «команди Чалого», то вони найкраще характеризуються крилатою фразою прем'єра Медведєва: «Грошей немає, але ви тримайтеся». Як і Медведєв, Меняйло виявився хорошим стрілочником, на якого можна було повісити всіх собак. Перекласти невдоволення севастопольців з їх завищеними очікуваннями від «повернення в рідну гавань», з рефлексії щодо наслідків своїх дій на фігуру конкретної людини. Цим і займалися протягом майже двох років депутати з команди Чалого, регулярно влаштовуючи для Меняйла і чиновників очолюваного ним уряду публічні прочуханки. Метою цих обструкцій було показати жителям міста, що причина погіршення соціально-економічної ситуації не розрив зв'язків з Україною, не статус невизнаної території, що відлякує інвесторів, не відсутність у Кремля можливості розвивати регіон, а саме в нездатності Меняйла керувати містом, залучати інвесторів і правильно просити гроші у Москві.
Зрозуміло, невдоволення роботою губернатора у Севастополі постійно зростало, адже Чалому, незважаючи на відхід з посади голови Законодавчих зборів вдалося зберегти контроль над більшою частиною депутатського корпусу і головними міськими медіа. Особливої гостроти конфлікт між «командою Чалого» і губернатором набув напередодні призначених на вересень 2016 року виборів до російської Держдуми, коли з ініціативи «соратника Чалого з російської весни» і кандидата від «Партії Росту» Олега Ніколаєва почався збір підписів за відставку Меняйла.
На межі фолу...
Секрет Полішинеля, що, згідно з політичним сценарієм, здобути перемогу на «новопридбаних» територіях має партія «Єдина Росія». Причому вона має не просто перемогти, але перемогти з великим відривом і високою явкою виборців, щоб продемонструвати всьому світу лояльність жителів Криму і Севастополя до політики російського керівництва. Ймовірно, здатність Сергія Меняйла забезпечити потрібний результат видалась Москві сумнівною. По-біблійному він був зважений на вагах і виявився дуже легким.
Треба сказати, що ці занепокоєння цілком мали свої підстави. Тривожний дзвінок для губернатора пролунав у травні цього року, коли затверджений на найвищому рівні кандидат від «партії влади» космонавт і герой Росії Антон Шкаплеров з тріском програв праймеріз колишньому члену «Партії регіонів» Дмитру Бєліку. Кампанія Шкаплерова на праймеріз, за яку відповідав прогубернаторський пулув місцевому уряді та «Єдиній Росії», виявилася повністю провальною, а явка значно нижча від загальноросійської і у два рази нижча, ніж у Криму.
Лебідь, рак і щука
Після праймеріз «Єдина Росія» у Севастополі опинилася у стані важкої внутрішньої кризи. «Команда Чалого», з якою головним чином асоціювали «партію влади» на міському рівні у переможному для неї 2014-му році, оголосила єдиноросам справжню війну. Ще до праймеріз 7 депутатів Законодавчих зборів з «команди Ч» написали заяви про вихід з партійної політради. Пізніше близькі до Чалого депутати від «Єдиної Росії» приєдналися до виборчої кампанії кандидата в депутати від «Партії Росту» Олега Ніколаєва. «Партія Росту» – цілком лояльний Кремлю проект, основна мета якого відбирати голоси на виборах у «ПАРНАСу» і «Яблука». Але у Севастополі вона вирішила будувати свою кампанію на різкій критиці губернатора і місцевих єдиноросів. Висловив свою підтримку Ніколаєву і сам Чалий. Додаткову інтригу ситуації додав той факт, що частина депутатів з його оточення, задіяних у передвиборчій кампанії Ніколаєва, спрямованої своїм вістрям проти «Єдиної Росії», продовжували залишатися членами цієї партії. Тільки двоє з них: Ігор Соловйов і Євген Мащенко – здали свої партквитки.
Разом з тим на іншому фронті зажеврів вогник нового внутрішньопартійного конфлікту. Борис Колесніков – один з лідерів прогубернаторської депутатської групи Закзборів і секретар севастопольського відділення «Єдиної Росії» не зміг пробачити Бєліку перемогу над Шкаплеровим, за чию кампанію на праймеріз він ніс відповідальність. При затвердженні списків кандидатів у депутати рад муніципальних округів (колишні райради), вибори в які мали відбутися одночасно з виборами до Держдуми, він зробив все можливе, щоб туди не потрапили люди Бєліка, щоб тим самим позбавити його підтримки на низовому рівні.
Подейкували навіть, що Сергія Меняйла підштовхували до того, щоб він надав таємну протекцію кандидату-комуністу, колишньому командувачу Чорноморським флотом Володимиру Комоєдову, щоб не допустити перемоги Бєліка на виборах у Думу.
Зрозуміло, про ці інтриги рано чи пізно стало відомо у Кремлі. І внутрішньопартійні конфлікти, поряд із загальним невдоволенням соціально-економічною ситуацією у місті, вирішили долю адмірала-губернатора.
Прогнози і перспективи
Відставка Меняйла – сильний хід Кремля. Городяни святкуватимуть і чекатимуть нового градоначальника, сподіваючись, що він буде кращий за попереднього. Суспільне невдоволення у місті трохи стихне. А це дуже важливо напередодні думських виборів. Тим більше, що у лояльного Кремлю Ніколаєва, який все-таки має імідж «опозиціонера» і чия передвиборча стратегія базувалася на критиці Меняйла, вибили з рук його головний козир.
Чалий бачить Севастополь як своєрідну корпорацію, де він головний акціонер, його депутати – акціонери-міноритарії, а губернатор – призначений ними директор
Отримав свій подарунок і Олексій Чалий. Легко помітити, що вибір нинішнього т.в.о. губернатора Дмитра Овсянникова робився з прицілом на повернення в орбіту впливу «вертикалі влади» цього блудного сина в чорному светрі. Овсянников не політик, не бюрократ, не військовий, а менеджер-фінансист з досвідом роботи не тільки на держслужбі, але і у великій корпорації, і тому має сподобатись Чалому. Можливо, він виявиться тією самою кандидатурою, про яку мріяв екс-спікер Севастопольських Закзборів. Чалий бачить Севастополь як своєрідну корпорацію, де він головний акціонер, його депутати – акціонери-міноритарії, а губернатор – призначений ними директор. За такої схеми сам Чалий може не нести жодної відповідальності за ситуацію у місті, але при цьому регулярно викликати до себе «на килим», губернатора і вищих урядовців, яких він розглядає як своїх найманих менеджерів.
Все питання у тому, чи позбудеться Овсянников від приставки в.о.? Згідно з чинною процедурою, губернатора обирають депутати Законодавчих зборів із трьох кандидатур, запропонованих президентом Російської Федерації. Не виключено, що справжня кандидатура буде оголошена тільки після виборів, коли пристрасті вляжуться і у московського начальства дійдуть руки до вирішення севастопольської проблеми.
Однак, швидше за все, у Кремлі дали зрозуміти, що готові відіслати до Севастополя зручного Чалому чиновника. Не виключено, що у якості частини угоди колишній «народний мер» вже у вересні повернеться на посаду голови Севастопольських Закзборів, змінивши вірну йому Катерину Алтабаєву, яка чотири місяці з моменту його відставки вела сесії у ранзі в.о., утримуючи нагрітим крісло голови на випадок повернення свого шефа. Таким чином, доречно говорити, що Чалий здобув перемогу у своїй дворічній війні з консервативним військовим лобі. Але ця перемога цілком може виявитися пірровою. Адже у разі повернення у політику йому важко буде уникнути вдруге відповідальності за ситуацію в місті. Що стосується економічних і політичних реалій, то вони в найближчі роки не віщують «Титаніку» під Андріївським прапором», як гордо іменують Севастополь деякі його мешканці, нічого хорошого.
Андрій Покровський, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції