У Криму тривають нападки на єпархію УПЦ Київського патріархату

15 червня 2016 року інформаційна агенція «Голос Криму» повідомила, що «апеляційний суд» у Севастополі зобов'язав Кримську єпархію Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) сплатити кримському «міністерству майнових та земельних відносин» півмільйона рублів і звільнити 112 квадратних метрів першого поверху будівлі в Сімферополі, в якій розташовується кафедральний собор. Засідання севастопольського «суду» відбулося 14 червня. Саме до нього представники єпархії зверталися з позовом про скасування рішення кримського «арбітражного суду» від 14 січня 2016 року, за яким вимагалося звільнення частини приміщення собору та сплата величезного штрафу. Архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент повідомив, що з дня на день очікує на візит представників виконавчої служби, які прийдуть втілювати в життя рішення «суду». Також священнослужитель розповів, що останнім часом почав отримувати погрози на свою адресу: який характер вони мають і від кого походять, він не уточнив.

За два тижні до цього сайт Raskolam.net, який послідовно подає матеріали, що очорнюють «неканонічні» українські церкви (тобто ті, які мають проукраїнську позицію) і відбілюють імідж УПЦ Московського патріархату, поширив статтю такого собі Сергія Назарчука «Кримське питання, або Як «Київський патріархат» заплутався у свідченнях щодо свого існування на півострові» (лапки у заголовку стоять в оригіналі – авт.). Автор матеріалу заперечує тиск на УПЦ КП у Криму (який у матеріалі, втім, названо окупованим). Однак невідомо, з якою метою він вдається до маніпуляції текстами посилань на матеріали про стан УПЦ КП у Криму. Так, посилання з підписом «Київський патріархат у Криму під загрозою заборони» відкриває більш ніж дворічний матеріал з коментарем предстоятеля УПЦ КП патріарха Філарета з прогнозом можливості заборони цієї церкви у Криму, який, на щастя, поки що не справдився. Посилання «Священиків УПЦ КП не пускають в Крим» також веде на коментар майже дворічної давнини від архієпископа Климента про те, що священиків УПЦ КП в Криму ФСБ примушує до співпраці, через що кілька з них були змушені залишити півострів. Вигаданий же Сергієм Назарчуком заголовок «Архієпископа УПЦ КП в Криму тримають у застінках ФСБ» веде на матеріал зовсім інакшого змісту й абсолютно не відповідає істині, оскільки для новини з таким описом прецедентів, на щастя, не було.

За словами автора, архієпископ Климент має імідж «дисидента, який ні за що в світі не згодиться йти на угоду з окупантами». Справді, такий імідж навряд чи носить бодай один кримський священнослужитель УПЦ МП, на активну інформаційну кампанію проти якої так гірко нарікає Сергій Назарчук. Мовляв, одразу після окупації Криму українські ЗМІ та прес-служба УПЦ КП почали поширювати «брехню» про те, що УПЦ МП у Криму перереєструвалася за російським законодавством і перевела свої єпархії під прямий контроль Російської православної церкви. При цьому до «голосу істини», який, на думку автора, уособлює УПЦ МП, в цьому питанні ніхто дослухатись не хотів. Що ж, послухаємо голос російських церковних діячів з цього приводу. Так, наприклад, єпископ РПЦ Тихон Шевкунов, якого у ЗМІ називають духівником російського президента Володимира Путіна, в інтерв'ю для севастопольського порталу ForPost у травні 2016 року заявив, що не бачить нічого страшного у тому, що кримські храми залишаються у юрисдикції УПЦ МП: «Храми Криму й Севастополя у Російській Православній Церкві, про інше не йдеться. Однак що стосується юрисдикції УПЦ МП, то це так треба (виділення автора – КР). І так ви бачите, які важкі, страшні відносини. І можливо, що це та одна з небагатьох ниточок, які пов'язують зараз офіційно Москву і Київ. Тож це ще й ваша велика відповідальність – щоб мудро й терпляче цей час прожити. І повірте, що ось цей зв'язок кримської митрополії з Україною свою величезну роль відіграє ще й у зміцненні загальноцерковних і державних відносин, і щодо наших народів».

Кримські священики УПЦ МП спокійно беруть участь у відзначенні російських свят на півострові («День возз'єднання Криму з Росією», російський День захисника вітчизни, 100-ліття останнього візиту російського імператора до Криму), обіймають посади при осередках російських збройних і силових структур (наприклад, як «заступники командирів з роботи з віруючими військовослужбовцями») як «представники традиційної конфесії РФ», благословляють у Криму російських вояків на «ратні подвиги», освячують російську бойову техніку і навіть пам'ятники, в яких увічнено окупацію Криму. При цьому їхнє київське керівництво гостро реагує на будь-які звинувачення з цього приводу.

Але ці факти, виявляється, не такі вражаючі порівняно з тим, що очільник Кримської єпархії УПЦ КП нібито має російський паспорт, про що має свідчити ксерокопія заяви на його отримання, подана у матеріалі Сергія Назарчука. «Якщо вірити заяві, документ «владика-патріот» отримав 20 січня 2015 року. Закрадається кілька логічних висновків. По-перше, Климент Кущ – біпатрид, тобто особа, яка має подвійне громадянство, що заборонено законом України. По-друге, мало віриться в те, що Кримську єпархію УПЦ КП не перереєстровано за новим порядком. < ...> Стає зрозумілим, що <...> відносини між УПЦ КП та кримською владою помітно потеплішали. <...> Повідайте про своє нове громадянство, про свій бізнес на півострові – кондитерський магазин «Кирюша». Розкажіть всім, як ваше бажання вижити в Криму перемогло і патріотизм, і любов до Батьківщини, і весь той пласт популістичних заяв, якими ви регулярно «підгодовуєте» українське суспільство», – розкидається звинуваченнями автор матеріалу.

Засобом масової інформації, з якого Сергієві Назарчуку вдалося дізнатись про «російське громадянство» владики Климента, виявилося російське видання «Комсомольськая правда», в якому 15 червня 2015 року з'явилася стаття Олени Чинкової «Крым для церкви наш или ваш?». Цей же матеріал вийшов і в українській версії «Комсомолки», але з іншою назвою та в обкраяному варіанті. Авторка спробувала на свій лад розібратись у становищі церков на півострові у кабінеті начальника відділу у справах релігій і національно-культурних товариств кримського «міністерства культури» Олександра Селевка, який розповів, що Кримська єпархія УПЦ КП має «на папері 44 парафії, з них півтора десятки діючих, які ледь животіють, зате від них безліч провокацій». Під останніми, вочевидь, слід мати на увазі силові захоплення храмів, ліквідації парафій після втручання представників «компетентних органів», побиття парафіян та погроми храмів вбраними у камуфляж озброєними бандитами, агресивні пікети проти присутності УПЦ КП в Криму, дискредитаційну кампанію у ЗМІ тощо.

«Правосєкам» і не тільки навряд чи сподобалося б, що лицемірний панотець подає документи на отримання російського паспорта: до цього, 26 квітня, він надсилає листа лідерові забороненої в Росії екстремістської організації «Правий сектор» Дмитрові Ярошу, якому гарантує «підтримку в боротьбі з російськими окупантами» і просить «захистити нашу державу від російської агресії», – пише Чинкова, ілюструючи свої репліки копією «воззвання» владики, яка також узялася хтозна-звідки.

У цьому підкладеному листі увагу привертають одразу кілька моментів. По-перше, документ містить граматичні та орфографічні помилки («анексовоного», «Богобереженної» та ін.). По-друге, владика Климент чомусь скромно підписується як «єпископ», хоча від початку 2012 року він має сан архієпископа. По-третє, дивно, що владика Климент нібито схопився «захищати нашу державу проти російської агресії» аж 26 квітня 2014 року, майже за два місяці після захоплення Криму «ввічливими зеленими чоловічками». Тут також варто відзначити той момент, що ані в українській, ані в російській мовах немає поняття «захист проти», оскільки захист може бути тільки «від». По-четверте, незрозуміло, коли владика Климент встиг вивести свою єпархію з-під омофору патріарха Філарета і перепідпорядкувати її Дмитрові Ярошу, після чого вона буцімто стала чекати на якісь розпорядження від нього. Принаймні, ані від вищого керівництва УПЦ КП, ані від Кримської єпархії офіційних новин про подібне «перепідпорядкування» не було. Ну і, нарешті, по-п'яте: незрозуміло, з якого дива владика Климент буцімто відправляє це послання фактично «на село до дідуся». За вказаною у листі адресою («м. Львів, пл. Міцкевича, 8/2») у 2015 році розташовувалися агенція іноземних мов, центр бізнес-авіації, громадська люстраційна рада Львівщини, офіс приватного нотаріуса тощо, проте ніяк не квартира «пана Яроша Д.А.», який навряд чи став би жити в одному з численних львівських бізнес-центрів.

На думку Чинкової, для владики Климента «безглуздо кидати свій бізнес – при храмі у Сімферополі ціла кондитерська крамниця «Кирюша». Як вдалося з'ясувати, єдине спільне, що власник цієї крамниці має з кафедральним собором УПЦ КП, – орендоване приміщення. Далі вона хтозна звідки витягує на світ копію заяви владики Климента на отримання російського паспорта. Бланк був поданий нібито 6 липня 2014 року (саме за кілька днів після силового захоплення храму УПЦ КП у Перевальному під Сімферополем і саме того дня, коли кафедральний собор у Сімферополі пікетували агресивно налаштовані містяни під охороною «казаків», тримаючи у руках плакати «Киевский патриархат = нацизм»), а сам паспорт був нібито отриманий аж 20 січня 2015 року. У цій ситуації річ навіть не в тому, чи отримував насправді владика Климент цей паспорт. Виходить, що будь-хто може запросто звернутися до кримського відділення російської міграційної служби та отримати там копії документів будь-якої людини, причому далеко не з добрими намірами. Тож у разі виникнення певних проблем жертва інформаційної атаки матиме право висловити «подяку» тим, хто виклав у відкритий доступ її особисті дані.

Максим Немирич, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції