Спеціально для Крим.Реалії
Українська еліта повільно, зі скрипом, але змінюється – змінюється насамперед в кадровому відношенні. Намічається «чистка» у прокуратурі. Верховна Рада розпочинає судову реформу – а це означає кардинальну зміну судового корпусу. Змінюється – нарешті – склад Центральної виборчої комісії. У мене немає сумнівів, що під час майбутніх парламентських і місцевих виборів кожен раз стане значно оновлюватися депутатський корпус. Країна розвивається, перед нею стоять серйозні виклики і завдання – і залишитися в інституціях можуть тільки ті, хто цим завданням відповідає. Навіть склад популістів і демагогів – і той поповнюється новими яскравими постатями.
І на цьому тлі зрозуміло, що Росія принесла в Крим – консервацію. Адже це не окупація, за якої «рідна» адміністрація зникає, а на її місце приходять «варяги» з Москви або Петербурга. Таких «варягів» в уряді півострова, між іншим, було набагато більше в українські часи – наприклад, коли президент автономії Юрій Мєшков запросив до Сімферополя московського економіста Євгена Сабурова і його команду. І вже цим запрошенням хотів продемонструвати, що новий прем'єр проведе реформи по-московськи, не по-київськи. Головою адміністрації Мєшкова теж був російський політик, Віктор Мінін. Тобто тоді російська влада, з якою Мєшков був у тісних відносинах, не соромилися надсилати до Сімферополя «своїх». А зараз навіть і не намагається цього зробити. Чому?
Путін і його оточення розкрадають всю Росію
А тому, що за ці два з лишком десятиліття сама структура управління Росією остаточно феодалізувалася або – якщо знайти ближчу історичну аналогію – «брежнєвізувалася». Путін і його оточення розкрадають всю Росію. Але фундамент цього розкрадання – система «годування»: кожній регіональній еліті надані власні можливості. Так, іноді недбайливих феодалів заарештовують і в наручниках доставляють до Москви – щоб продемонструвати холопам, як цар-батюшка бореться з корупцією, і вирішити проблеми кланової взаємодії. Але на місце заарештованого не присилається чужинець, як це було за Сталіна. Путін вважає за краще призначати «своїх».
Крим вписався в цю модель на всі 100 відсотків. Колабораціонізм здебільшого місцевої «еліти», всіх цих різноманітних «башмаків» усіляких розмірів забезпечив Москві відносно просте захоплення півострова. І вже це дозволило Путіну зробити висновок, що ставка на кримчан – виправдана, що потрібно просто законсервувати еліту часів Януковича. І нехай вже вона забезпечує лояльність і безпеку.
Для жителів анексованого регіону це означає тільки одне – буде тільки гірше
Для жителів анексованого регіону це означає тільки одне – буде тільки гірше. Навіть якщо Москва і далі витрачатиме гроші на Крим – а враховуючи тяжке становище російської економіки, грошей буде все менше і менше – то кошти будуть безсоромно розкрадатися Аксьоновим, Константиновим та іншою шантрапою. У Криму ніколи не буде справжнього бізнесу – тому що немає справжнього суду. Тому що в мантіях – кримінальники, а не судді. Тому що в прокуратурі – безумна Поклонська, яка втекла від київських змін у свою консервну банку і плаває у ній, як сайра в маслі. Тому що ефективна економіка неможлива без правосуддя і змінюваності влади.
Для того щоб Крим став іншим, йому потрібна не консервація. Йому потрібні зміни. А зміни ці розпочнуться тільки після того, як Крим повернеться додому.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції