«Газпром» втрачає Європу: кінець газопровідній політиці?

Олексій Міллер

Польща не має наміру продовжувати до 2022 року контракт із російським «Газпромом». Про це повідомив представник польського уряду з питань розвитку стратегічної енергетичної інфраструктури Петер Наїмський. За його словами, відмовитися від російських поставок Польща зможе завдяки появі власного терміналу для зрідженого газу, що дозволить приймати з Катару й інших країн до п'яти мільярдів кубометрів газу на рік. Тим часом представники «Газпрому» повідомили, що не мають наміру робити будь-що у відповідь на можливу відмову Польщі від російського газу.

Наскільки погані справи «Газпрому» в Європі, обговорювали в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дьяченко вважає, що можлива відмова Польщі поки залишиться одиничним прецедентом, не кажучи вже про Україну:

Сергій Дьяченко

– Частка російського газу на європейському ринку – 25-30 відсотків у різні роки. Одразу відмовитися від таких поставок, звісно, не можна. Інша справа, що Польща споживає не так багато газу, тому її відмова виглядає цілком імовірною, особливо на тлі нового терміналу для зрідженого газу. Причому я б не ставив тут Катар на перше місце: швидше за все, поляки будуть танкерами приймати американський скраплений газ. На жаль, Україні подібні поставки поки не світять, хоча азербайджанський газ вирішив би багато проблем. Необхідних ресурсів у нас поки що немає.

Партнер консалтингової агенції RusEnergy Михайло Крутіхін заперечує, що «газпромівські» контракти вже тріщать у всій Європі:

Польща тут не сама: від довготривалих контрактів із «Газпромом» можуть відмовитися й інші країни Східної Європи
Михайло Крутіхін

– Польща тут не сама: від довготривалих контрактів із «Газпромом» можуть відмовитися й інші країни Східної Європи. Причому для цього не обов'язково навіть мати вихід до моря: зріджений газ можна отримувати з сусідньої країни через Інтерконнектор. Така програма в Євросоюзі вже працює. «Газпрому», звісно, буде дуже важко утримати свої позиції в конкурентній боротьбі з іншими постачальниками. Уже зараз, за останніми повідомленнями, компанія продає газ нижче собівартості: наприклад, на кордоні з Німеччиною російський газ коштує 129,5 доларів за тисячу кубометрів при фактичній вартості в 150 доларів. Інша справа, що у «Газпрому» є величезний потенціал видобутку, який перевищує ємність ринків, наявність розгалуженої мережі газопроводів і уряд Росії, готовий завжди прийти на допомогу.

Сергій Дяченко відзначає, що навіть російська влада не зможе нескінченно утримувати «Газпром» на плаву:

– Російський уряд теоретично міг би знизити експортні мита для «Газпрому»: здобутий ним газ коштує всього 30-40 доларів за тисячу кубометрів, усе інше – транспортні витрати й податки. Але в Росії й так зараз величезні проблеми з наповненням бюджету, а рента з нафти й газу – одне з головних його джерел. Тому, якщо будь-яка країна почне диверсифікувати поставки, використовувати альтернативні джерела енергії, то це дозволить якщо не помахати «Газпрому» рукою, то щонайменше збити ціну настільки, щоб позбутися політичного тиску Росії.

Михайло Крутіхін вважає, що розрекламовані поставки до Китаю – зовсім не вихід для «Газпрому»:

Зайвий газ Росія може направити тільки до Європи, а Європа його не хоче

– Російський уряд вирішив тиснути на Китай, але китайцям стільки газу просто не треба! Звісно, зараз будується одна труба «Сила Сибіру», проте в ній немає жодного комерційного сенсу. Більше того, цей газопровід не зв'яже з Китаєм основні родовища на північному заході Сибіру. Зайвий газ Росія може направити тільки до Європи, а Європа його не хоче. У другому і третьому кварталі «Газпром», судячи з усього, опиниться в мінусі, і так триватиме всі найближчі роки.