Спеціально для Крим.Реалії
Мені здається, те, що перемога Джамали на «Євробаченні» з піснею, яка нагадує про депортацію кримськотатарського народу, збіглася з річницею цього злочину – важливий символ. Символ, який дозволяє інакше подивитися і на саму депортацію, і на майбутнє кримських татар.
У світі є народи, історичний міф і самовідчуття яких будується на тиражуванні трагедій. І є народи, які не забувають про власні перемоги, понад усе цінують своє відродження. Навіть всередині одного і того ж народу можуть бути дві «партії» – партія минулого і партія майбутнього.
Є народи, історичний міф і самовідчуття яких будується на тиражуванні трагедій. І є народи, які не забувають про власні перемоги
Є євреї, для яких історія нашого народу фактично завершується на Голокості. Їхня свідомість – це свідомість людей катастрофи. А історія народу – довгий ланцюг страждань: єгипетське рабство, вавилонський полон, крах держави, розорення жорстокою імперією нашої рідної землі, розграбування Храму, вигнання, переслідування в розсіянні і, нарешті, – Голокост. А зараз, коли в Ізраїлі кожен день терористичні акти, а в Європі єврей може стати жертвою чергового радикала, хіба краще?
Мені, який втратив рідних людей у роки Другої світової, неважко зрозуміти таке сприймання світу. І все ж я належу до іншої партії – партії Ізраїлю. Коли я думаю про свій народ, перед моїми очима постають не печі Аушвіца, а великий результат вчорашніх рабів, народження царства Давида і Соломона, збереження народу в розсіянні навіть після загибелі держави і Храму, світове торжество монотеїзму, очі Спінози, Фрейда і Ейнштейна, бійці Варшавського гетто і хмарочоси Тель-Авіва. Я сповнююсь гордістю, а не жалістю. Дивно, але нам вдалося. Вдалося вижити, вистояти і довести собі й світу, що нас не зламати.
Друзі мої, кримські татари, я хочу щоб ви були в нашій партії – партії переможців!
Друзі мої, кримські татари, я хочу щоб ви були в нашій партії – партії переможців! Так, ви маєте всі підстави сприймати свою історію як ланцюг трагедій – загибель держави, розорення жорстокою імперією вашої рідної землі, видавлювання корінних жителів Криму, і, нарешті – депортація. А зараз що – краще? Анексія, торжество колоніального охлосу, репресії та знущання. Справжня катастрофа!
Але я закликаю вас подивитися на власну історію очима реалістів. Вам вдалося зберегтися, незважаючи на відчайдушне бажання імперії перетворити Крим з щасливої країни на дачу і базу. Ви пронесли свою мову і культуру крізь століття. Вам вдалося повернутися на батьківщину навіть через десятиліття після насильницької депортації. Ви виявили чудеса самоорганізації, якій можна тільки позаздрити. Сьогодні про вас говорить весь світ. Фільми, які знімають ваші режисери, удостоюються найвищих нагород. Співачка, яка донесла до глядачів біль вашого народу, стала переможницею фестивалю, на якому, як правило, не замислюються над реальним змістом пісень. І це лише початок.
Правитель, який піднімає руку на вільний народ, приречений. Гітлер здох у власній блювоті через лише декілька місяців після «остаточного рішення» розправитися з євреями і циганами. Сталін здихав без медичної допомоги на підлозі власної дачі через дев'ять років після депортації народів СРСР. Загинув «тисячолітній Рейх», зник Радянський Союз. На режим, який намагається сьогодні забрати у вас свободу, чекає та сама безславна доля.
А ви – перемагатимете.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції