Спеціально для Крим.Реалії
Верховна Рада України 12 травня 2016 року Постановою №4087 перейменувала сімдесят населених пунктів і районів у Автономній Республіці Крим і Севастополі, які підпадали під дію закону про декомунізацію. Навіщо це було зроблено, як буде реалізовуватися рішення і чому такі перейменування – тільки перший крок – в питаннях і відповідях.
1. Навіщо взагалі перейменовувати населені пункти в Криму?
Правильне питання – не «навіщо?», а «чому?». Тому що Закони України діють на всій без винятків території України, зокрема і Закон № 317-VIII «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і заборону пропаганди їхньої символіки». Оскільки Крим – невід'ємна частина України (нехай тимчасово і не під повним її суверенітетом), то і декомунізація не може обійти його стороною.
2. І все-таки, «навіщо»? Яку мету переслідує цей процес?
Ту ж, що і в усій Україні, – очищення символічного простору країни від пам'яток комуністичного тоталітарного режиму, до яких належать і топоніми.
3. Хіба старі назви – не частина нашої історії?
Місце історії – в музеях і підручниках, а не на вулицях
Адольфгітлерштрассе – теж частина історії Німеччини, але не публічного простору. Місце історії – в музеях і підручниках, а не на вулицях. Оскільки в Україні так само засуджені нацистський і комуністичний режим, ставлення до їхніх символів буде однаковим. Ви багато бачили орлів зі свастиками на німецьких площах?
4. Чому так мало/ багато перейменованих населених пунктів?
Їхня кількість суворо регламентована вимогами закону про декомунізацію. Не можуть бути увічнені в назвах імена чекістів, керівників комуністичної партії та радянського уряду, а також події, пов'язані зі встановленням радянської влади, діяльністю компартії та переслідуванням борців за незалежність України. І хоча численні і безликі Ароматні та Роздольні теж були нав'язані радянською владою, закон їх не стосується.
5. Чому більшість нових назв – кримськотатарські?
Пріоритет надається історичним назвам, які існували на момент масових радянських перейменувань у 1944 – 1948 роках
Тому що в загальному випадку діє правило: пріоритет надається історичним назвам, які існували на момент масових радянських перейменувань у 1944 – 1948 роках. Вас же не дивує, що більшість історичних топонімів Криму – кримськотатарські? І тільки якщо історична назва була відсутня або також була забороненою законом, розробляли дійсно нову назву.
6. Чому ніхто не запитав думку місцевих жителів?
Тому що враховувати рішення громадських слухань – це право, а не обов'язок Верховної Ради. За Конституцією, парламент нічим не обмежений у своєму праві давати містам і селам нові назви. А оскільки в нинішніх умовах провести повноцінне обговорення на півострові не можливо, Рада спиралась на рекомендації Українського інститута національної пам'яті (УІНП).
7. Ви нічим не кращі за комуністів – усе кулуарно вирішили. Чому ні з ким не порадились?
Рекомендації були розроблені спеціальною комісією з істориків, філологів та юристів Українського інститута національної пам'яті та Національної академії наук України, узгоджені з Меджлісом кримськотатарського народу і опубліковані ще кілька місяців тому. За цей час ніхто з кримських переселенців або експертів не висловився проти них.
8. А якщо місцевим громадам не сподобається нова назва? Недемократично вирішувати за них.
Демократія – це не рішення простої більшості. Це така процедура, при якій захищені права тих, хто фізично перебуває в меншості. 1944 року 200 тисяч кримських татар були насильно заслані на спецпоселення і в ГУЛАГ, а до їхніх будинки переїхали жителі центральної Росії. Зрозуміло, сьогодні вони та їхні нащадки складають більшість, але цей факт сам собою не абсолютизує їхню думку.
9. Чому навіть даючи нові назви, ви орієнтувались на кримських татар?
Тому що кримські татари, кримські караїми та кримчаки – корінне населення півострова, їхній статус затверджений в Україні законодавчо і охороняється міжнародним правом. Відновлення історичної топоніміки – одне з тих небагатьох рішень, якими Україна може частково компенсувати наслідки депортації 1944 року. В цьому напрямку декомунізація – тільки перший етап, інші перейменування чекають свого законодавчого забезпечення.
10. Невже ви вірите, що ця Постанова буде чинною на підконтрольній Росії території?
Поки йдеться про приведення в належний стан власне української документації «в центрі». А нові дорожні покажчики і назви сільрад у вільному Криму виготовлять моментально.
ООНівська карта, де Крим – це Україна, а замість Советського – Долосси, хіба це не прекрасно?
11. Звідки ви візьмете гроші на перейменування?
Заміна документів – безкоштовна. Це стосується і центральних установ, і жителів Криму після повернення під повний український суверенітет. Доведено практикою.
12. І найголовніше – це не має жодних практичних наслідків, і тому просто смішно.
Це не правда. По-перше, навіть символічний акт – це акт. Зміна кримських топонімів вкотре нагадає світу, Росії, та й самому півострову, що Крим – це Україна, і тут діють її закони. По-друге, буде апробований механізм відновлення історичної справедливості і прав депортованих громадян України – кримських татар. По-третє, міжнародні найменування кримських населених пунктів перекладатимуть з української, а це означає, що на всіх переговорах Росія буде змушена вдаватись до подвійних назв: «своєї» та української/світової, що зайвого разу змусить її пригадати, чий же насправді Крим. ООНівська карта, де Крим – це Україна, а замість Советського – Долосси, хіба це не прекрасно?
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції