Ще з радянських часів у кримських татар є народні прикмети. Якщо скоро 18 травня – значить обов'язково прийдуть з обшуками і парочку «екстремістів» заарештують. Тут прикладів багато: арешти мелітопольських активістів на початку 1970-х, арешти Мустафи Джемілєва тощо.
Якщо кримськотатарські активісти зустрічаються з високим керівництвом – значить скоро прийдуть репресії. Досить згадати зустріч 21 липня 1967 року в Кремлі двадцяти активістів національного руху напередодні «реабілітаційного указу» – незабаром усі потрапили на олівець, зазнали судових і позасудових репресій.
11 травня теж завітав до Криму цілий «омбудсмен»... З усіма наслідками вже наступного дня.
І, звісно, найсумніше – «укази про реабілітацію». Скільки ж народу було посаджено за те, що наважувались критикувати ці самі укази – які рівно ніякої реабілітації не дали (Укази вищого органу влади 1956, 1967 1972, 1974), а лише легалізували репресивну політику.
Чи треба особливо пояснювати, що тих, хто виступав за права свого народу, називали «екстремістами», «націоналістами», «радикально налаштованими елементами»?
Таке минуле і таке теперішнє...
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції