Під причинами найбільшої в історії людства техногенної катастрофи і через три десятиліття не підвели остаточну риску. Варто сказати, що дискусія ця нині існує більшою мірою в організаційній площині: тобто щодо технічних обставин у фахівців є більш-менш консолідована думка, а от хто спровокував те, що технічні недоліки спрацювали – про це дискусія триває до цього дня. Радіо Свобода зібрало найбільш вагомі версії, що були сформульовані дотепер.
Припущення про зовнішній чинник у цій аварії (диверсія, землетрус) були досить швидко відкинуті за результатами розслідування КДБ та профільних наукових установ. Хоча, загалом, конспірологічних версій вистачає і досі, ми зупинимося лише на науково доведених.
Фізика «на пальцях»
У висновках більшості післяаварійних експертиз остаточною причиною вибуху на четвертому блоці ЧАЕС названо конструкцію стержнів системи управління захистом у цього типу реактора. Їхня роль – зупиняти ланцюгову реакцію. Це базовий інструмент, завдяки якому реактор є керованим.
Реактор РБМК мав специфічну конструкцію цих самих стержнів-поглиначів. На кінцях вони мали графіт. Роль цього елемента в реакторі – прямо протилежна: пришвидшувати ланцюгову реакцію.
З якою метою стержні були сконструйовані саме так – окрема тема, однак суть у тому, що за певних обставин – дуже малоймовірних – замість гасіння стержні-поглиначі вносили в зону реактора позитивну реактивність, простими словами, розганяли його. Тобто в деяких випадках гальма реактора перетворювались на педаль газу.
1986-й: як готувались пояснення для МАГАТЕ
Отже, «кінцевий ефект» стержнів, як його називають фізики, спрацьовував тільки при певному збігу параметрів. Рідкісному збігу. Саме він і стався у ніч на 26 квітня 1986 року.
Радянська урядова міжвідомча комісія, яка розслідувала причини аварії у 1986 році, зробила висновок, що довели реактор до такого стану, в якому згаданий ефект і проявився, самі оператори Чорнобильської станції.
Експлуатаційний же персонал усі роки наполягає на тому, що взагалі про небезпечний режим реактора поінформований не був: жодна посадова інструкція і сам регламент реактора РБМК не містив прямої заборони на роботу в такому режимі.
За результатами роботи радянської урядової комісії у серпні 1986 року політбюро ЦК КПРС вийшло на сесію МАГАТЕ із висновками про вирішальну роль людського фактору в Чорнобильській катастрофі.
Ці висновки взяв за основу і суд: перед ним постали лише працівники ЧАЕС. Директор станції, головний інженер і його заступники отримали різні тюремні терміни. Жоден проектант до відповідальності притягнутий не був. (Головним конструктором РБМК був Науково-дослідний інститут енерготехніки і академік Микола Доллежаль, науковим керівником – академік Анатолій Александров, який очолював тоді Академію наук СРСР).
Тим часом, аналіз конструктивних недоліків реактора був проведений ще у травні 1986 року, одразу після аварії – його констатували у своєму звіті спеціалісти Всесоюзного інституту атомних станцій. Але ці висновки не потрапили у пояснення урядової комісії СРСР. Без наслідків лишилися і аналогічні висновки Інституту атомної енергії імені Курчатова у жовтні 1986-го.
Генеральний секретар КПРС Михайло Горбачов на Чорнобильській АЕС, 1989 рік
Доказ: проектанти не поінформували персонал про небезпеку
Після того, як радянський суд списав аварію на недбалість людей, а політбюро донесло цю думку до світового співтовариства, у самому Радянському Союзі «чомусь» починають модернізувати стержні реактора РБМК. У 1987 році на цьому типу реакторів по всьому Радянському Союзу проводяться роботи, які мають усунути його конструктивні недоліки, що стали (і це визнає Міністерство енергетики СРСР у звіті про зроблені роботи) однією з причин аварії в Чорнобилі.
Однак, результати цих робіт цікаві ще й тим, що вони, фактично, доводять відсутність порушень з боку оперативного персоналу станції у ніч на 26 квітня. У звіті Міненерго СРСР, датованому 1987 роком, підтверджується, що проектанти не донесли до станційників небезпеки конструкції свого реактора. Однією з цілей проведення робіт із безпеки там значилось «…виділення «небезпечних зон» роботи РБМК і заборону на роботу в них». Тобто на момент аварії такої заборони на існувало.
Версії на межі розвалу СРСР
У 1991 році нове розслідування причин Чорнобильської аварії зробив Держпроматомнагляд СРСР. Цю комісію очолював ядерник Микола Штейнберг, який посів місце головного інженера ЧАЕС одразу після аварії, тому серед атомників її заведено називати «комісією Штейнберга». Експерти дійшли висновку, що система захисту реактора була спроектована невдало, і про це розробники мовчали.
«У проектній, конструкторській і, відповідно, в експлуатаційній документації не було вказано на можливі наслідки експлуатації реактора з небезпечними характеристиками, які він мав», – таку крапку ставить ця комісія.
Що про це сказав світ
Пізніше Міжнародне агентство з атомної енергії врахує також і цей звіт «комісії Штейнберга» і фактично відмовиться від свого першого вердикту про вину персоналу станції.
Але це станеться тільки через п’ять років. А перший висновок МАГАТЕ, зроблений невдовзі після аварії, практично повторював вердикт радянської урядової комісії. Вислухавши представників СРСР, у вересні 1986-го організація видала звіт, де заявила: ключовими в катастрофічному розвитку аварії були порушення з боку персоналу.
П’ять років по тому група дослідників від МАГАТЕ видала новий документ, де акценти були сильно змінені. Там радянську сторону прямо звинуватили в дезінформуванні зарубіжної експертної спільноти.
«Особливістю конструкції станції, що… не була відзначена в початковій радянській оцінці, була незадовільна система аварійної зупинки, яка обумовила позитивний вибіг реактивності. Як зараз уявляється, найімовірнішою кінцевою подією, яка викликала аварію, було введення стержнів СУЗ (системи управління захистом – ред.) у критичний момент випробувань», – сказано у висновках.
Експерти МАГАТЕ кажуть, що їхня оцінка 1986 року була б іншою, якби на тій нараді з радянською делегацією стало відомо про такі особливості стержнів чорнобильського реактора.
«Заслуговує на засудження той факт, що цей недолік був відомий давно і не був усунутий», – пише міжнародна група з ядерної безпеки.
Недолік конструкції стержнів РБМК був справді відомий задовго до аварії, існували різні пропозиції щодо її модернізації, які не були взяті в роботу.
Цей графік зі звіту МАГАТЕ показує різкий стрибок реактивності, який стався на 4-му блоці 26 квітня 1986-го: це саме той випадок, коли «кінцевий ефект» стержнів спрацював
МАГАТЕ також визнала, що радянська сторона дала міжнародним експертам іншу неправдиву інформацію про інструкції для персоналу – приміром, експлуатація реактора на низькій потужності (це одна з умов, за якого спрацьовує «кінцевий ефект»), насправді не була заборонена. «Заявлялося, що тривала експлуатація реактора на рівнях потужності нижче 700 мегават теплових заборонена. Ця заява ґрунтувалась на неправильній інформації. Така заборона повинна була існувати, але не існувала».
В останній, сьомій доповіді групи МАГАТЕ було остаточно визнано, що в контексті аварії 1986 року увагу слід змістити на конструкцію реактора і те, як важлива з точки зору безпеки інформація доносилась до персоналу, що його експлуатував.
У звіті України спливли радянські формулювання
У незалежній Україні в 1996 році працювала нова урядова комісія, яка в підсумку практично повністю відмовилась від тверджень політбюро про вину персоналу Чорнобильської станції. Експертна група назвала причинами вибуху конструкцію і низьку якість технічного регламенту – документу, за яким експлуатують реактор.
Однак до 20-ї річниці аварії на ЧАЕС, у 2006 році, у національній доповіді України знову з’являється формулювання радянських часів. «Низький рівень професійної культури операторів і керівництва» тут названий першочерговою причиною катастрофи, лише потім згадано про «недостатній рівень безпеки уран-графітового реактора РБМК» і його «конструктивні недоліки». Втім, технічний аналіз аварії у цьому документі не проводився.