В анексованому Криму дійшли думки, що політична доцільність важливіша за дотримання хоча б зовнішніх ознак правосуддя. 12 квітня, не чекаючи постанови так званого «Верховного Суду Республіки Криму», Наталя Поклонська винесла рішення про «припинення діяльності громадського об'єднання «Меджліс кримськотатарського народу». Чим же був викликаний такий поспіх? І чому не можна було почекати ще три дні до заздалегідь відомого «вироку».
Почнемо із загальновідомого факту. Хоча Наталя Поклонська і перебуває на передньому рубежі боротьби з Меджлісом, але ухвалює рішення про його ліквідацію чи навіть «призупинення» зовсім не вона. Десь на рівні однієї з кремлівських веж хтось відчув себе настільки незатишно, що вирішив форсувати процес розгрому представницького органу кримських татар, не відволікаючись на судові процедури. «Прокурору Криму» залишилося лише озвучити спонтанне рішення.
Єдиною подією такого масштабу, що могла спричинити подібну реакцію, було засідання виконавчого комітету Світового Конґресу кримських татар (ВККТ) у Вільнюсі з 11 по 13 квітня. Звинувачення Росії в масштабних порушеннях прав людини, що пролунали з трибуни литовського Сейму, обіцянка відкрити постійне представництво Меджлісу при Євросоюзі в Брюсселі і засудження анексії з боку Джона Маккейна – ось достатній коктейль для займання «праведного гніву» Кремля. До речі, під час зустрічі сайт Сейму зазнав хакерської атаки – вперше за багато років. Спецслужби Литви вважають, що атака була здійснена з-за кордону. Збіг? Не думаю.
Влада анексованого Криму вирішили показати – «хто в домі господар»
Так що особисто мені справа уявляється так. Розлючені самим фактом проведення ВККТ, участю в ньому великої кількості членів Меджлісу, і, напевно, маючи на руках проект резолюції Конгресу, куратори «антитатарської кампанії» сказали «фас» – і механізм закрутився. Влада анексованого Криму вирішили показати – «хто в домі господар».
Що це означає для сьогоднішнього Криму? Ну, по-перше, тепер кримським «суддям» більше немає потреби «принижуватися» 10-хвилинними засіданнями і тижневими перервами. Можна оголосити перерву відразу на кілька місяців. Справді, куди поспішати? До оголошення вироку рішення Поклонської залишається чинним, отже, стимул поспішати заборонити Меджліс зник.
По-друге, можуть перестати соромитися і кримські силовики. Якщо вже діяльність Меджлісу «припинена», значить можна припиняти будь-які дії будь-яких його членів. І правда, хто буде розбиратися, чи законно «призупинили» чи ні? Поклонська? Ну, ну.
Якщо вже тепер Меджліс – екстремістська організація, то і всі його члени (а також їхні сім'ї) – потенційні злочинці
По-третє, нарешті може бути введений в дію план тотального залякування всієї кримськотатарської еліти. Якщо вже тепер Меджліс – екстремістська організація, то і всі його члени (а також їхні сім'ї) – потенційні злочинці. Оскільки критерії екстремізму в Росії розтягуються не гірше гумотехнічного виробу №2, під прес (на нібито «законних» підставах) можуть потрапити тисячі кримських татар – переважно національна еліта. Чим це обернеться в довготривалій перспективі, навіть не потрібно пояснювати.
Цікаво, до речі, що в преамбулі «рішення» Меджліс названий «незареєстрованим громадським об'єднанням», а в резолютивній частині йдеться про надсилання копії «рішення» Наріману Джелялу як першому заступнику голови Меджлісу. Виникає юридичний казус – якщо Меджліс «не зареєстрований», то Росія не визнає ні його структуру, ні печатку, ні керівництво, ні, що особливо важливо, членство. Які можливості для маніпуляції відкриває такий підхід, залишається тільки гадати.
У будь-якому випадку, якщо у Меджлісу був «план Б», саме час вдатися до нього.
І вишенька наостанок. Ви будете сміятися, але в «рішенні» Поклонської Меджліс названий абсолютно правильно – «кримськотатарського народу». Саме так – без злощасного дефіса. Тонке знущання?
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції