Американський журнал Foreign Policy розмірковує над помилками української влади у питаннях, пов'язаних із анексованим Росією українським Кримом. Найбільше періодичне видання Данії Politiken обговорює реакцію російської влади на припущення голови СБУ щодо можливого «російського сліду» в терактах у Брюсселі. Американський часопис Christian Science Monitor пише про проблеми збереження будинку Гоголя в Одесі, де він написав другу частину «Мертвих душ».
Американський журнал Foreign Policy опублікував матеріал «Для того, щоб повернути Крим, Україна мусить пам'ятати про кримчан». «Ізоляція півострова лише грає на руку Путіну», – йдеться у підзаголовку.
У статті повідомляється, що минулого тижня виповнилося два роки з моменту захоплення Росією українського Криму. Нині кримчани, особливо ті, які не підтримують анексію, добре розуміють, що означає жити під російським пануванням. На півострові зараз проросійська «влада» встановила систему псевдосудочинства, залякування й безпосереднього насильства щодо всіх опонентів. Віруючі української православної і греко-католицької церков, представники ЛГТБ-спільноти, ті, хто бажає й надалі підтримувати Україну, та будь-хто, хто налаштований проти російської окупації півострова, змушені йти в підпілля. Кримські татари на своїй історичній батьківщині зазнають брутальних переслідувань. Десятки тисяч осіб залишили Крим після окупації, включно з підприємцями, активістами громадянського суспільства, освітянськими й релігійними лідерами.
Все це, на думку видання, є головним болем для української влади, яка, втім, залишається непохитною разом із більшістю світу в тому, що анексія Криму була незаконною, відтак це – окупована територія, яку Росія мусить повернути Україні. Але, як наголошує журнал, якщо Україна хоче повернути під свій контроль півострів, Київ мусить змінити своє нинішнє ставлення до нього. Київська влада, на думку видання, не спромоглася полегшити страждання кримчан під російською окупацією, забезпечивши вільніше висвітлення зловживань окупаційного режиму чи налагодити зв'язки між кримчанами й українським материком. Виглядає так, ніби Київ просто зняв із себе всю відповідальність за півострів, який він більше не контролює. І це не лише шкодить кримчанам. Це залишає їм невеликий вибір щодо переорієнтації їхнього повсякденного життя в російській окупації, ослаблюючи їхній зв'язок із Україною, роблячи ідею повернення Криму ще більш далекою.
Foreign Policy пише, що надаючи підтримку громадянській блокаді Криму, українська влада долучається до того, що кримчани не мають зараз змоги купувати українські вироби і продукти. Внаслідок цього ціни на півострові зросли, а постачання зменшилось. Тоді як Україна мусить стати на заваді транспортуванню продукції, яка може бути використана окупаційною владою для посилення свого правління, має бути місце для харчів та інших товарів, які потрібні людям, і які не можуть бути використані окупантами. Далі видання зазначає, що український міністр закордонних справ Павло Клімкін цілком правий, коли каже, що Україна мусить показати Криму на власному прикладі, що майбутнє лежить у європейській і демократичній Україні, а не у Криму під тимчасовою окупацією Росії. Якщо не буде встановлено чіткої політики повернення Криму чи уваги до питань безпеки, культури й гуманітарних аспектів в окупації, Україна ризикує віддалити від себе кримчан і може таким чином змусити їх інтегруватись у Росію.
«Ізоляція Україною Криму гратиме на руку Путіну»
Найпопулярніший часопис Данії Politiken продовжує тему обговорення російської реакції на припущення голови СБУ Василя Грицака щодо можливого «російського сліду» в терористичних нападах у Брюсселі й публікує статтю «Війна пропаганди: Україна звинувачує Росію в акті тероризму у Брюсселі». Часопис пише, що голова СБУ додав нових обертів пропагандистській війні з Росією, назвавши бомбові напади у столиці Бельгії можливим елементом російської гібридної війни. Данське видання пише, що цілком природно, що слова голови СБУ призвели до злісної реакції в Москві.
Данська газета зазначає, що Грицак заявив, виступаючи у Києво-Могилянській академії, що багато хто нині підозрює «Ісламську державу» у терористичній діяльності, але він хотів би висунути альтернативну гіпотезу. Видання додає, що перед тим, як стати головою української Служби безпеки, Грицак очолював саме відділ боротьби з тероризмом при СБУ. І саме ця заява українського посадовця й фахівця з боротьби з тероризмом подіяла на Москву, як червона ганчірка на бика. Російський прем'єр Дмитро Медведєв не стримався й обізвав Грицака в соціальних мережах. До цього долучилася ще й речниця російського Міністерства закордонних справ Марія Захарова.
На додаток до цього, як зазначає Politiken, деякі незалежні оглядачі також висловили свій подив гіпотезою про «російський слід» у брюссельських нападах, яку висловив голова СБУ. Зокрема, професор Нью-Йоркського університету Марк Ґалеотті написав у соціальних мережах, що голова СБУ Василь Грицак, можливо, дещо схибив у цій інформаційній війні з Росією, наголосивши більше на війні, ніж на достовірній інформації. Втім, як завершує данський часопис, реакція в Росії на бомбові напади у Брюсселі була доволі різною. Від офіційного висловлення співчуття – на кремлівській верхівці, до критики НАТО й Заходу – загалом у російському політикумі. Голова російських комуністів Геннадій Зюганов, зокрема, виступаючи на російському телебаченні, заявив, що Європа платить криваву ціну за те, що йде туди, куди її ведуть Сполучені Штати, тоді як ще один одіозний російський політик Володимир Жириновський взагалі закликав Європу закрити кордони й депортувати геть усіх іммігрантів.
«Україна розлютила Росію»
Американська газета Christian Science Monitor публікує матеріал «Чому будинок Гоголя в Україні забитий дошками?». Часопис повідомляє, що будинок в Одесі, у якому видатний письменник написав другу частину «Мертвих душ», стоїть зачинений, на сходах росте трава, а на вхідних дверях висить залізний замок. Будинок 19-го століття, справді, стоїть цілковито закинутий. Ця будівля, розташована на вулиці Гоголя, вже не бачила мешканців достатньо тривалий час. Вікна будинку забиті фанерою, тиньк із його стін обсипався, а поміж сходинок пробивається трава й кущі. Єдине, що нагадує про зв'язок із Миколою Гоголем – це меморіальна дошка на стіні будинку, на якій написано українською й російською мовами, що тут мешкав видатний письменник Микола Гоголь із 1850-го до 1851 року.
Американське видання додає, що перебування Гоголя в цьому будинку не було його особистим вибором. Проблеми з документами й погані погодні умови затримали його за цією адресою на три місяці довше, ніж він планував, таким чином, як зазначає часопис, у нього був додатковий час, щоб дописати другу частину «Мертвих душ». Далі американська газета наводить слова Андрія Шелугіна, голови відділу пам'яток архітектури міста, який каже, що будинок цей нині є приватною власністю і міська влада не може нічого вдіяти з тим станом, у якому він зараз перебуває. Втім Шелугін таки каже, що місто приведе в порядок цей будинок, хоча й має фінансові проблеми.
Christian Science Monitor завершує, зазначаючи, що навряд чи будинок Гоголя в Одесі є єдиною домівкою відомого письменника, яка перебуває в жалюгідному стані. У США, наприклад, колишні коттеджі Едґара По у Балтиморі та Бронксі перебувають у занепаді. Навіть історична домівка Марка Твена у штаті Коннектикут перебуває не у найкращому стані з причини фінансових негараздів. Гоголівських же, як підсумовує американський часопис, є три будинки в Україні, один у Москві і один у Римі. Але попри все, шанувальники літератури в українському місті Одеса кажуть, що надзвичайно важливо зберегти саме цей будинок №11 на вулиці Гоголя.
«Що сталося з будинком, в якому мешкав Гоголь в Одесі?»