Спеціально для Крим.Реалії
Кримські події останнього тижня показали, що на шахівниці російської політики відбулись кардинальні зміни.
Саме напередодні урочистостей із приводу анексії / приєднання півострова до Росії влада оголосила про виведення російських військ із Сирії. І це не випадковий збіг. Імовірно, у Кремлі вирішили підстрахуватися – компенсувати відсутність прозорості щодо сирійського питання святковою картинкою з Криму.
Однак завершення однієї військової кампанії лише збільшує значення інших. Саме тому протягом усього минулого тижня російські новинні стрічки були переповнені нотатками про півострів. Увага суспільства до республіки досягла піку в п'ятницю, коли в регіоні відбулись кілька концертів під загальним гаслом «Крым. Россия. Навсегда». Того ж дня Володимир Путін відвідав острів Тузла, де провів нараду щодо будівництва Керченського мосту й розвитку республіки в цілому.
У результаті стало зрозуміло, що саме кримська тематика буде основним акцентом майбутніх парламентської і президентської кампаній (вибори президента Росії заплановані на 11 березня 2018 року, а запуск автомобільного мосту – тільки на грудень того ж року).
Візит гаранта на «всесоюзне будівництво» Керченського мосту (де поки немає нічого, окрім купи будматеріалів) перетворив одіозний проект на новий військовий фронт. Стало очевидно, що мосту вготована роль головного імперського символу путінської епохи. А значить, його добудують, навіть якщо на це підуть останні гроші.
Але що буде після закінчення робіт і завершення чергового циклу загальноросійських виборів?
Ось це і є головне питання.
Ігри зі сприйняттям
Офіційно необхідність Керченського мосту Кремлем пояснюється так: в умовах ізоляції Москва мала забезпечити кримчанам наземний транспортний коридор
Офіційно необхідність Керченського мосту Кремлем пояснюється так: в умовах ізоляції, викликаної діями України й західних країн, які не визнали приєднання півострова до Росії, Москва мала забезпечити кримчанам наземний транспортний коридор, щоб хоча б частково зняти цю блокаду. Свій незалежний транспортний прохід до Криму.
Тобто міст будують для жителів республіки, які отримають можливість вільно виїжджати на материк, і росіян, які бажатимуть відвідати півострів із діловою, туристичною чи іншою метою.
Однак насправді жорсткі терміни будівництва пов'язані не з інфраструктурними потребами Криму, а із зовнішньополітичними інтересами Росії.
Якщо сирійський конфлікт Москва використовувала, щоб повернутись за стіл переговорів найсильніших міжнародних гравців (що їй частково вдалося), то будівництво Керченського мосту – це спроба пом'якшити позиції західних держав щодо Криму.
Формальною причиною введення військ до Сирії була необхідність «відкинути терористичну загрозу на далеких рубежах». Зведення Керченського мосту також декларується як благородне прагнення допомогти населенню півострова.
Насправді ж міст будують, щоб показати ЄС і США «кузькіну мать» і забезпечити владі стабільно високі рейтинги. А потреби місцевого населення – справа десята.
Адже головний стратегічний інтерес кримчан – це вихід із сірої зони, що утворилась через російську окупацію. І тут ніякий міст, навіть довжиною у 20 кілометрів, не допоможе. Для зняття блокади й санкцій Криму необхідно, щоб Росія пішла з його території. Але Москва цього робити, звісно, не збирається.
А ось Росія, а не Крим, цілком може використовувати будівництво мосту для зовнішньополітичного просування так само, як і у випадку з війною, розв'язаною Кремлем у Сирії.
Росіянам добудований міст буде підноситись як нове чудо світу, національний аналог пірамід, непідвладних часу
Росіянам добудований міст буде підноситись як нове чудо світу, національний аналог пірамід, непідвладних часу, а Заходу – як допомога республіці й свідчення безперспективності санкційної політики.
Звісно, для цього самій Росії необхідно домогтися скасування більшості санкцій і вирішити донбаський конфлікт. Поки зовсім незрозуміло, як Москва робитиме хорошу міну при поганій грі зі східноукраїнськими народними республіками, але ця мета лежить на поверхні. А значить, варто чекати якихось нових ефективних моделей щодо так званих ЛНР і ДНР, що дозволять Росії впритул зайнятися затвердженням своїх прав на Крим.
З цієї точки зору зрозуміло, чому Кремль приділяє таку увагу гаслам із серії «Крым. Россия. Навсегда», активно займається проведенням тенденційних соціологічних опитувань, що демонструють повну народну радість щодо «поверненням до рідної гавані». Все це – продукт на експорт. Таким чином Москва розраховує з часом змусити світову спільноту якщо не визнати легітимність анексії, то хоча б закрити на неї очі і зняти кримське питання з порядку денного.
Але до цього міст як фізичний об'єкт має дуже опосередкований стосунок. І якщо для півострова він може стати «дорогою життя», то для Росії точно стане петлею, що тільки підтверджує сумний статус-кво.
Збудувати, повісити, викрасти
18 березня російські ЗМІ активно висвітлювали урядову нараду на острові Тузла. Всі федеральні медіа зробили великі сюжети, що нагадували рекламні ролики.
Смішно було дивитись на те, з яким завзяттям Сергій Аксьонов звітував перед Володимиром Путіним, дякував за кошти, виділені на будівництво кримських доріг, а президент його підколював: мовляв, гроші-то освоюєте, а дороги хоч збудували?
Також ЗМІ дружно розтиражували пропозицію Путіна призначити одного відповідального за будівництво дороги (нової траси, що веде до мосту в Криму), на якого «можна буде все повісити, якщо нічого не буде зроблено».
Картинка ідеальна: суворий цар, дурні й злодійкуваті бояри.
Однак чомусь ніхто не звернув уваги на саме місце проведення цієї наради.
Ну нехай, за логікою Кремля, у Криму відбувся референдум, і півострів спочатку ніби як став незалежним, а потім увійшов до складу Росії.
Але уявімо на секунду, що завтра Україна відновлює контроль над республікою. Острів Тузла, як частина АРК (принаймні, на картах), повертається під юрисдикцію Києва. Тоді з'являється привід говорити про пряму анексію ще й цього стратегічно важливого пустиря, адже за нього триматимуться зубами – він і є контроль над Керченським мостом.
Крим Кримом, а Тузла Тузлою.
Так, зараз проблема здається дрібницею, але в дійсності відстояти крихітну територію мосту-острова буде набагато складніше, ніж права на сам півострів.
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції