Сибірський відлюдник (фотогалерея)
«Я веду нічний спосіб життя. А вдень частіше сплю. Часу для мене не існує», – говорить художник, працюючи над новим пейзажем
За вікном – сувора сибірська зима
Спальня
Погостювати до батька приїхала дочка Катерина
«Прожити тут можна на десять тисяч на рік. Мішок крупи і відро масла – за очі. Штанів вистачає на десять років, валянок, ось, вистачило лише на п'ять – вкрали»
На столі – ікони, написані Терентьєвим за останній рік. Поруч із готовими роботами лежать книги з правилами іконописної майстерності
Художник не лише пише свої, але й реставрує старі ікони. Це ікона Божої Матері під відновлення. Терентьєв датує її 15-18 століттями, посилаючись на залишки фрагментів ковчега під врізку.
Майстерня Терентьєва. На задньому плані – ікона з вибраними святими, написана на зшитому полотні. Ікони художник не продає, картини зрідка купують давні знайомі. Грошей на нові полотна, фарби та пензлі, як правило, немає.
Дорога в сусіднє село Казанцеве, до церкви. Завжди пішки.
Із хатинки для зимівлі, залишеної Терентьєву покійним батюшкою місцевої церкви, художник виходить лише щоб сходити до церкви. На вулиці з людьми не говорить, щоб не було приводу заходити в гості.
У Казанцевому під церкву віддали колишню пожежну частину
Розп'яття Христа. «Дітище» Терентьєва, яке він створив за дев'ять місяців безперервної роботи.
Одна з небагатьох написаних ікон у Казанцевській церкві. Решта – друковані.
Терентьєв повертається у своє село, сідає в кутку біля печі і розкурює трубку, подаровану дочкою.
Скоро зима закінчиться, і художник-відлюдник піде в ліс – жити в курені, такому ж, який зображений на цій його картині, ще далі від людей.
«Люди мені не потрібні. Люди – це тисяча питань. А художнику потрібен спокій»