Сибірський відлюдник (фотогалерея)

«Я веду нічний спосіб життя. А вдень частіше сплю. Часу для мене не існує», – говорить художник, працюючи над новим пейзажем

За вікном – сувора сибірська зима

Спальня

Погостювати до батька приїхала дочка Катерина

«Прожити тут можна на десять тисяч на рік. Мішок крупи і відро масла – за очі. Штанів вистачає на десять років, валянок, ось, вистачило лише на п'ять – вкрали»

На столі – ікони, написані Терентьєвим за останній рік. Поруч із готовими роботами лежать книги з правилами іконописної майстерності

Художник не лише пише свої, але й реставрує старі ікони. Це ікона Божої Матері під відновлення. Терентьєв датує її 15-18 століттями, посилаючись на залишки фрагментів ковчега під врізку.

Майстерня Терентьєва. На задньому плані – ікона з вибраними святими, написана на зшитому полотні. Ікони художник не продає, картини зрідка купують давні знайомі. Грошей на нові полотна, фарби та пензлі, як правило, немає.

Дорога в сусіднє село Казанцеве, до церкви. Завжди пішки.

Із хатинки для зимівлі, залишеної Терентьєву покійним батюшкою місцевої церкви, художник виходить лише щоб сходити до церкви. На вулиці з людьми не говорить, щоб не було приводу заходити в гості.

У Казанцевому під церкву віддали колишню пожежну частину

Розп'яття Христа. «Дітище» Терентьєва, яке він створив за дев'ять місяців безперервної роботи.

Одна з небагатьох написаних ікон у Казанцевській церкві. Решта – друковані.

Терентьєв повертається у своє село, сідає в кутку біля печі і розкурює трубку, подаровану дочкою.

Скоро зима закінчиться, і художник-відлюдник піде в ліс – жити в курені, такому ж, який зображений на цій його картині, ще далі від людей.

«Люди мені не потрібні. Люди – це тисяча питань. А художнику потрібен спокій»