Олександр Янковський: Короткочасний бізнес. Місцями вигідний

Олександр Янковський

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Із Криму тягнуться вервечки автомобілів із кримськими українськими номерами. Більшість залишає півострів назавжди. З 1 квітня 2016 року їздити дорогами республіки на автомобілях із кримськими українськими номерами буде вже не можна. Точніше, можна, але недалеко і дорого. Штраф за перше порушення – від 500 до 800 рублів. За повторний виїзд на автомобілі з українськими номерами на водія чекає вже не штраф, а позбавлення права керування транспортними засобами на термін від місяця до трьох.

Найбільш «патріотичні» кримчани замінили українські номерні знаки на своїх автомобілях ще 2014 року. Тоді в Криму ще навіть не було власної російської серії і першопрохідникам видавали номерні знаки з кодом регіону 777 – це Москва. Потім за Кримом закріпили 82-й регіон, а за Севастополем – 92-й.

З 800 тисяч автомобілів, зареєстрованих на півострові на кінець 2013 року, до 2016 року номерні знаки замінили на російські лише 300 тисяч. Звісно, багато хто не міняв, тому що автомобілями практично не користуються або машини де-факто перетворились на металобрухт, і від них залишились лише техпаспорти. Але чимала кількість кримчан не поспішали до МРЕВ ще й тому, що автомобіль з українськими номерами – це фактично єдина можливість їздити на материкову Україну. Особливо після того, як наприкінці 2014 року було припинене залізничне й автобусне сполучення. Ну а авіасполучення з Києвом було перервано ще на самому початку окупації. Так ось, автомобіль з українськими номерами був практично єдиним видом транспорту для поїздок в інші українські регіони. На машині ж із російськими документами, виданими в Криму, виїхати в Херсонську область уже не вийде: українське законодавство не визнає жодних документів, виданих окупаційною владою півострова. У тому числі техпаспорти і водійські посвідчення.

Багато кримських автовласників ризикують зустріти березень у чергах до МРЕВ

Чимало кримських автовласників відтягували процедуру з заміною номерів до останнього і все сподівались на те, що термін перереєстрації автомобілів на російські документи якщо не скасують зовсім, то принаймні продовжать. Більше того, справу щодо автомобілів із кримськими номерами розглядали навіть у Верховному суді Російської Федерації. Кримські автовласники відстоювали своє право не змінювати номерні знаки українського зразка на своїх автомобілях. Причому посилались вони на федеральний закон Росії «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим» від 21 березня 2014 року, в якому чітко прописано: всі документи, видані українською державою, не мають терміну давності. Але суд вирішив інакше і став на сторону уряду Російської Федерації, який визначило крайній термін для заміни техпаспортів і номерних знаків кримських автомобілів на російські – 1 квітня 2016 року. Тож багато кримських автовласників ризикують зустріти березень у чергах до МРЕВ.

Втім, чимало кримчан уже продали свої автомобілі на материкову Україну. І купили собі машини в Криму або Росії. Справа в тому, що в Україні автомобілі дійсно набагато дорожчі, ніж у Російській Федерації. На українських сайтах під оголошеннями про продаж кримських автомобілів з російськими номерами нерідко стоїть приписка «ціна підозріло низька». Можливо, для материкової України це і підозріло низька, але для Криму – цілком звичайна. Або навіть висока. Наприклад, машина, яка на материковій Україні коштує близько 15 тисяч доларів, у Криму обійдеться менше 10.

Різницю в ціні першими помітили перекупники. Це бізнесмени, які заробляють на перепродажі автомобілів. Відразу після того, як кримчани змогли купувати дешеві автомобілі з Росії, у всіх кримських містах під щітками склоочисників машин стали з'являтись рекламні листівки «Купимо ваш автомобіль на українських номерах. Дорого». Насправді купували недорого. Дешевше, ніж такий самий автомобіль коштує на ринках материкової України, але дорожче, ніж така ж машина, але вже на російських номерах. Зараз тисячі таких автомобілів знайшли або знайдуть найближчим часом своїх нових господарів на материковій Україні. Зрозуміло, що вічним такий бізнес бути не може. По-перше, після 1 квітня пересуватись на автомобілях з кримськими українськими номерами територією півострова буде проблематично. По-друге, кількість цікавих для покупців на материковій Україні машин у Криму не така вже й велика. Та й ціни на старі автомобілі на материковій Україні за останні два роки теж дещо знизились. Тож якщо побачите на українських дорогах автомобіль із кримськими номерами, зовсім не обов'язково, що це переселенець. Швидше за все, переселенцем став тільки сам автомобіль. Ну і бізнес на кримських автомобілях, поза всяким сумнівом, вічним бути не може. Бізнес короткочасний. Місцями – грошовий.

До речі

Чому ж у Росії автомобілі дешевші, ніж в Україні? Насправді автомобілі в Росії дешевші, навіть ніж у країнах Європейського Союзу. І це при тому, що ввізне мито на автомобілі в Російській Федерації – 25% (для порівняння: в Україні – 10% і менше). Але в Росії є кілька автоскладальних заводів, які випускають кілька десятків моделей. Деякі з них поставляли, в тому числі, і на український ринок. Але справа не лише в місцевому виробництві. Ще 2014 року російський ринок був номером 2 у Європі і поступався за обсягом продажів нових автомобілів тільки німецькому. Тобто і у Великобританії, і у Франції нових автомобілів купували менше, ніж у Росії. Звідси і спеціальні ціни – всі автовиробники просто прагнули потрапити і закріпитись на цьому зростаючому величезному ринку. І навіть після серйозної девальвації російської валюти – з 35 рублів до 75 за один долар – ціни через конкуренцію на автомобілі були трохи підвищені, але не пропорційно падінню рубля. І нехай тепер у Росії купують вже менше автомобілів, ніж у Німеччині, Франції та Великобританії, але все одно, навіть за підсумками 2015 року, автомобільний ринок Росії, як і раніше, залишається дуже великим. Понад півтора мільйона проданих нових автомобілів. Ну а низькі ціни на нові автомобілі диктують і більш ніж доступні ціни на ринку старих авто.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції