«Диявол ховається в деталях» Цю чи то французьку, чи то англійську приказку цитують зараз всі, кому не ліньки. А ось поритися в цих самих деталях мало хто може. А даремно!
Епоха складається з місяців, тижнів, днів. Історичні катаклізми – з дрібних подій. І коли ці дрібниці ідуть у забуття, то історію можна переписувати хоч сто разів на день – все буде виглядати достовірно. Забуваємо ми все, що з нами було, якось дуже легко, навіть без допомоги з боку телебачення.
Як вкотре переписують історію в Росії, ми всі бачимо наочно. І наслідки цієї ревізії – теж. Так, може, щоб хоч якось перешкодити черговим ідеологам чергової «великої» імперії в черговий раз полоскати незамутнені спогадами мізки співвітчизників, спробуємо заповнити вакуум літописів своїми дрібними літерами, фотографіями, роликами?
Інакше нам знову загрожує повторення пройденого. Пам'ятаєте картину Решетникова «Знову двійка»? Не пам'ятаєте? Ось і я про те.
Про пам'ять.
Була колись така чудова телепередача – «Городок» Іллі Олейникова і Юрія Стоянова. Неймовірно смішна, дуже розумна і одна з найбільш інтелігентних програм у пострадянському ефірі. Майже все, що в тій програмі було обігране, актуальне, думаю, і досі. І була в тій програмі рубрика «Приколы нашого городка».
Цьому соцреалізму іноді будь-яка хвора фантазія позаздрить...
Так от, не зазіхаючи на авторство і не намагаючись примазатися до слави творців «Городка», прямо зізнаюся в деякому плагіаті – хочу спробувати скористатися ідеєю рубрики. Вибачає мене те, що програма давно не виходить, а її затребуваність у наш бурхливий час тільки зросла. Та й матеріал у мене далеко не художній, а, навпаки, суворо документальний.
Хоча цьому соцреалізму іноді будь-яка хвора фантазія позаздрить...
Ідеш, буває, вулицею губернського містечка «С», і раптом на тебе просто падає зверху щось, що не є новиною, не тягне на серйозну статтю, не вписується в репортаж, але всьому вище названому може надати абсолютно інший колір, запах і смак.
Тому я час від часу публікуватиму невеликі добірки перлів, народжених нашою кримською дійсністю, які в іншому світі інакше, як приколами, назвати неможливо. Приколами, які, по суті, в нашому сьогоднішньому житті дрібниця, нісенітниця. Але ми ж знаємо, хто в цих дрібницях ховається!
Отже, прикол перший.
Цю агітку з президентом, який, очевидно, почувається жахливо незручно, добре знають всі кримчани. Тільки дорогою від Сімферополя до Севастополя (менше 80 кілометрів) подібних білбордів чи то шістнадцять, чи то сімнадцять штук.
Невже сумніви у цього персонажа викликають написані на плакаті слова?
При цьому абсолютно незрозуміло, від чого ж так ковбасить шановану людину – крім трьох слів, на плакаті нічого немає. Навіть шуканих трьох букв.
Невже сумніви у цього персонажа викликають написані на плакаті слова? Якщо так, то все разом чи окремо? Якщо ні, тоді яке з них?
Але це питання риторичне і вже не актуальне. А ось щось новеньке.
Це сьогодні стоїть біля будівлі «Держради» Криму, тобто Верховної Ради АРК.
Особливо зворушливо виглядає оформлений у метал хештег.
Їжаку зрозуміло, що тільки залите в бронзу переживе століття, не інакше
Очевидно, присутність президента, який ховає очі, не переконує читачів заповітних слів, тому вирішили донести посил по-дорослому, індустріальними методами.
Їжаку зрозуміло, що тільки залите в бронзу переживе століття, не інакше.
Далі на думку спадають лише генномодифіковані гасла перших п'ятирічок:
Покажемо Твіттеру, як кується лідер топа!
Заженемо інтернет в його буржуазне стійло!
Наш залізний хештег – відповідь віртуальним підступам позасистемної опозиції!
Ну, і таке інше.
І реагувати на такий перформанс інакше, як смайликами, відфрезерованими з кришок каналізаційних люків, очевидно, «не по понятиям». Засміють пацани.
Монпансьє «Будь готовий! Завжди готовий!». Тут прекрасно все – навіть самі льодяники. Дійсно, смачні і яскраві, сам спробував. І недорого, 35 рублів (десять з гаком гривень).
Роблять їх десь у районі сімферопольської шкіргалантерейної фабрики (принаймні, адреса виробництва вказана в Елеваторному провулку), юридична адреса – проста квартира в багатоповерхівці на Бела Куна.
Найкраще те, що якщо прибрати ім'я герцогині (хто не в курсі історії цих льодяників – слово «монпансьє» походить від прізвища), то в коробочку можна упаковувати все, що душі завгодно – від презервативів до гігієнічних прокладок, все буде в тему!
Ось вже дійсно, піонер – всім хлопцям приклад!
Ну і ще дивне оголошення, яке рекламні агенти розсовують під двірники машин.
Чи то у світлі падіння рубля українські номери стають твердою валютою, чи то народ запасається транспортом для евакуації, яка може початися раптово, вночі, за свистком, але факт залишається фактом.
Наступною позицією для скупки мали б стати українські паспорти, але ось цей товар навряд чи хтось продасть, яким би патріотом «Кримнаша» він не був.
Ну, і останній прикол. Знайдіть, як кажуть, десять відмінностей.
Фотографії зроблені з інтервалом в сім днів.
Тобто Росія встає з колін зі швидкістю десять пунктів на тиждень. І тут вже росіянам не до сміху...
Кирило Автохтонов, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції