Ми продовжуємо згадувати важливі віхи і події історії кримськотатарського національного руху.
15 вересня 1967 року прокурор Ферганської області порушив кримінальну справу за фактом «поширення документів наклепницького змісту». Підставою для порушення кримінальної справи послужили листи на адресу газет «Ленін байраг'и» (Ленінський прапор) і «Соціалістична законність».
Як говорилося в обвинувальному висновку: «Автори цих листів під приводом пояснення суті питання повернення татар до Криму і відновлення Кримської АРСР поширювали завідомо неправдиві вигадки, що ганьблять радянський державний і суспільний лад. Окрім того, в цих листах містилася низка інших тверджень націоналістичного і наклепницького характеру». Це були листи найстарших учасників кримськотатарського національного руху Бекіра Османова під назвою «Питання про національну долю кримськотатарського народу» і Мухсіма Османова «Узбекистан – форпост національної дискримінації і жорстокого переслідування кримськотатарського народу».
Обвинувальний висновок у справі
4 жовтня 1967 року заступником прокурора Самаркандської області була порушена кримінальна справа за ознаками статті 191 (частина 4) Кримінального кодексу Узбецької РСР. Підставою до цього, як повідомлялося далі в обвинувальному висновку, послужив факт виявлення у жителя Самарканда машинописних документів, які правоохоронці також вважають такими, що мають «наклепницький і націоналістичний зміст».
Принципово важливо відзначити ту обставину, що кримінальна справа була порушена незабаром після Указу від 5 вересня 1967 року «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який влада посилено намагалася подати як реабілітаційний відносно репресованого кримськотатарського народу.
5 січня 1968 року ці справи об'єднали в одне слідче провадження, за яким були притягнуті до кримінальної відповідальності Юрій Османов, Енвер Маметов, Сабрі Османов і Сейдамет Меметов.
Юрій Османов і Енвер Маметов
Попереднім слідством було встановлено, що «названі особи особисто або спільно з іншими представниками кримських татар приєдналися до активної діяльності з вирішення так званого «кримськотатарського питання», брали участь у виготовленні та розповсюдженні документів, спрямованих на розпалювання міжнаціональної ворожнечі і ганьбили радянський державний і суспільний лад».
Як зазначалося в обвинувальному висновку, «в цих документах у хибному наклепницькому світлі представлена політика Центрального комітету СРСР та уряду з національного питання, особи татарської національності протиставляються іншим народам СРСР, зводиться злісний наклеп на сучасне правове та економічне становище татар з Криму».
Сейдамет Меметов
Якщо розшифрувати сухий язик документа, суть обвинувачення була в тому, що заарештовані наважилися критикувати двозначний Указ вищого органу влади, який так і не вирішив ключового питання кримськотатарської проблеми – повернення народу до Криму.
На лаві підсудних опинилися:
Енвер Маметов – 1939 року народження, уродженець Краснодара, математик, працював науковим співробітником в Обчислювальному центрі Академії наук СРСР у Москві. Він був арештований 28 листопада 1967 року співробітниками КДБ Узбекистану під час приїзду в Ташкент.
Юрій Османов – 1941 року народження, уродженець села Біюк-Каралез Куйбишевського району Кримської АРСР, інженер-фізик, викликаний з міста Серпухов Московської області, де він проживав, у Ташкент 5 січня 1968 року нібито для допиту в якості свідка у справі Енвера Маметова.
На наступний день в узбекистанському Маргелані був заарештований Сейдамет Меметов – 1941 року народження, зварювальник автобази, уродженець села Азіз Бахчисарайського району Кримської АРСР.
Нарешті, 8 лютого 1968 року в Самарканді заарештували викладача Самаркандського університету, аспіранта-фізика Сабрі Османова – 1936 року народження, уродженця села Маяк-Салин Кримської АРСР.
Всі четверо звинувачувалися в складанні документів, що ганьблять радянський лад і розпалюють міжнаціональну ворожнечу.
Найбільше злочинних – в інтерпретації слідства – епізодів значилося за молодим ученим Юрієм Османовим. Незадовго до арешту Юрій відіслав на адресу партійних органів лист під заголовком «Історія однієї провокації», де розповів про стеження і провокації співробітників КДБ проти нього за участь у національному русі. Через деякий час він написав інший лист «Продовження історії», де йшлося про те, що провокації не припиняються і що влада почала залякувати його арештом, якщо він не припинить писати листи на захист кримських татар.
Юрій Османов займався також вивченням життя і діяльності видатного кримськотатарського просвітителя Ісмаїла Гаспринського, чиї роботи тоді вже були заборонені, написав кілька статей про нього. Крім розповсюдження згадуваного вище документа його батька, Бекіра Османова, він був також автором листів радянським письменникам, громадським діячам та керівникам радянського уряду про становище кримських татар.
Юрій Османов з батьками
У своїй заяві у зв'язку з арештом 5 січня 1968 року Юрій Османов писав: «Кваліфікація боротьби кримськотатарського народу за національну рівноправність як розпалювання міжнаціональної ворожнечі... є звичайною чорносотенною демагогією, цинізмом і хамством... Я протестую проти беззаконня, проти геноциду, проти цієї ганьби нашої дійсності».
Суд відбувся в червні 1968 року. Всупереч вимозі Кримінального процесуального Кодексу УзССР про підсудність справи в тому районі, де вчинений інкримінований злочин, справа розглядалася не в Москві, а в Ташкенті. Як підсудні, так і свідки, і адвокати з Москви Леонід Попов і Юрій Сарри повністю спростували фактами всі пункти звинувачення.
«З якого часу ви берете участь у так званому національному русі?» – запитали на суді Юрія Османова. «З того дня, коли вихователька дитячого саду сказала: «Молока кримськотатарським дітям немає!»
«З якого часу ви берете участь у так званому національному русі?» – запитали на суді Юрія Османова. «З того дня, коли вихователька дитячого саду сказала: «Молока кримськотатарським дітям немає!»...
Юрій Османов був засуджений до двох з половиною років позбавлення волі у таборі посиленого режиму, Енвер Маметов – до півтора років табору посиленого режиму, Сабрі Османов – до одного року і Сейдамет Меметов – до шести місяців позбавлення волі.
Таким чином, обіцянка, дана Головою КДБ СРСР Юрієм Андроповим активістам національного руху, учасникам зустрічі в Кремлі в липні 1967 року, про те, що після ухвалення наказу вищого органу влади про кримських татар будуть реабілітовані ті, хто боровся за свою національну рівноправність, не тільки не виправдалася, але навпаки – переслідування активістів руху стали ще більш масовими, а звинувачення – суворими.
І суд іде за судом, розправа за розправою. Так судять кримських татар. Безмежне лицемірство, безмежний цинізм
У зв'язку з цим в 1968 році «російські друзі кримських татар» поширили у самвидаві «Відкритий лист», в якому було сказано: «В Узбекистані йде суд за судом. Судять кримських татар. За що судять їх? Будь-який документ, що містить інформацію про національний рух кримських татар, – чи то проблемна чи фактична сторона справ – розглядається владою як документ антирадянського змісту, ставиться в злочин укладачам, розповсюджувачам і зберігачам документа.
І суд іде за судом, розправа за розправою. Так судять кримських татар. Безмежне лицемірство, безмежний цинізм».