Відразу після анексії Криму в Росії стався спалах «шапкозакидальних» настроїв. «Росія була не на колінах, вона зашнуровувала берці» і тому подібні фрази замиготіли в соцмережах. А ЗМІ вже сурмили, що Росія збирається ледве чи не повернути території колишнього СРСР.
Однак ця хвиля дуже швидко зійшла нанівець. В організаціях і установах Російської Федерації від Калініграда до Владивостока почалися збори коштів на утримання Криму. Уряд Медведєва пішов ще далі і закріпив кожен район Криму за одним із суб'єктів Російської Федерації. Для жителів цих регіонів побори на користь Криму стали тепер регулярними. Прості російські роботяги почали чухати свої потилиці і морщити в роздумах лоби з думкою, а чи потрібний мені той Крим, заради якого я маю скидатися зі своєї трудової зарплати, позбавляючи чогось себе і своїх дітей. Люди почали нарікати, але поки тільки на кухнях. Виявилося, що Крим – це не райський куточок, з чим він асоціювався у більшості росіян, а величезна «чорна дотаційна діра». 23 роки Крим висів на шиї у бюджету України і тепер так само успішно сів на шию бюджету Росії, розкатавши ще більше губу.
Крим вже перестав здаватися тортом, а більше став асоціюватися з якоюсь дорогою покупкою, яка виявилася для сімейного бюджету зайвою розкішшю
А тут ще почалися санкції проти Росії. Росіяни, які встигли звикнути до благ західної цивілізації, знову не на жарт здригнулися. Крим вже перестав здаватися тортом, а більше став асоціюватися з якоюсь дорогою покупкою, яка виявилася для сімейного бюджету зайвою розкішшю. До того ж і сімейний бюджет став різко танути в кожній російській родині через початок падіння рубля. Але це були лише квіточки.
Основу валютних надходжень для Росії, як і для колишнього СРСР, завжди складали нафтодолари. Але нафта стала стрімко дешевшати, а разом з нею і прив'язаний до неї рубль. Спочатку здавалося, що це тимчасово, але йшли місяці, а ціни на нафту лише опускалися. Стало зрозуміло, що це результат великої геополітичної гри проти Росії. І ось вже зарплати росіян за рік з невеликим у перерахунку на долари скоротилися вдвічі. Нарікання й невдоволення вийшли за межі кухонь, люди погіршення свого життя вже безпосередньо почали пов'язувати з приєднанням Криму до Росії. А тут ще сам Путін у щорічному посланні до Федеральних Зборів Російської Федерації говорить, що «не можна просто чекати, поки підвищаться ціни на нафту. Ми маємо бути готовими до того, що період низьких цін на сировину може затягнутися, і надовго».
До того ж, все більше представників російської інтелігенції, яка вміє аналізувати ситуацію, переконується, що кримська влада, яка опинилися біля керма республіки на гребені так званих революційних подій квітня 2014 року, як професіонали виявилися ніякими. Роздуті «командою переможців» до неможливості чиновницькі штати не призвели до покращення економічних показників, а лише збільшили потреби в дотаціях з центрального бюджету. Але негласне табу на критику Криму продовжувало діяти серед росіян.
Однак терпіння лопнуло, і табу на критику Криму було зняте через дії кримського прокурора Наталії Поклонської. Головний прокурор Криму виконала команду «фас» із кримського Радміну і, у свою чергу, нацькувала своїх підлеглих на відомого підприємця Олега Зубкова. Але й цим вона не обмежилася. Порушуючи професійну етику, вона почала робити публічні нападки на Зубкова. Ось тут-то багато тисяч прихильників Зубкова і захисників тварин з усіх куточків Росії, які встигли побувати в його парках, стрепенулися. У соцмережах пішла хвиля народного обурення. Табу на критику Криму було зняте в день, коли Поклонська оголосила відкриту війну Зубкову.
І ось уже соцмережі зарясніли гнівними постами:
Підлив масло у вогонь і відомий політолог Євген Сатановський, який у декількох ефірах радіо «Вести ФМ» дуже критично і невтішно відгукнувся про кримську владу в ситуації навколо парків Олега Зубкова. А ось витяг з його коментаря для «Московського комсомольця»: «Вважаю, що і Поклонська, і Аксьонов не стали російськими громадянами і російськими чиновниками. Вони залишилися чиновниками українськими, в гіршому розумінні цього слова. Якщо і далі все так буде продовжуватися, Крим вони поховають».
Народ тут же підхопив:
Самій би Поклонській зрозуміти, що вона не політик і рано побачила себе в Держдумі, їй би слід було дотримуватися професійної етики. Але замість цього вона вдарилася в риторику з приводу конфлікту із Зубковим. Як підсумок – зробила ще гірше.
Своєю поведінкою в конфлікті навколо Зубкова Поклонська опустила свій рейтинг в очах дуже багатьох росіян. Але головне – вона зробила ведмежу послугу «команді переможців». Тепер на всіх просторах Росії кожен день все більше людей починають сумніватися і розчаровуватися в них. Ось справді вірна в цьому випадку фраза Жана де Лабрюйєра: «Велике нещастя – не мати достатньо розуму, щоб добре висловлювати свої думки, і не мати достатньо розсудливості, щоб мовчати. У цьому полягає причина всякого нахабства».
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції