Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
На тлі консультацій, які почались після терористичної атаки на Париж, продовжились на саміті «великої двадцятки» і мають отримати розвиток під час майбутніх візитів президента Франсуа Олланда до Вашингтона і Москви, багато спостерігачів задаються питанням: а чи до України Заходу в цій ситуації? І якою буде доля окупованих Путіним територій – Донбасу і Криму? Може, для спільної боротьби з терором на Заході вирішать «пробачити» російському президентові всі його гріхи і змиритися з окупацією?
«Ісламська держава» сьогодні – куди більш серйозний виклик для Заходу, ніж Путін. Путін діє на периферії західних інтересів, у звичній зоні пострадянського простору, а його втручання в інші регіональні конфлікти, наприклад, в ту ж Сирію – хоч і дратує, але не може серйозним чином вплинути на ситуацію. А «Ісламська держава», як бачимо, може дестабілізувати будь-яку європейську столицю. Враховуючи наслідки тероризму – зокрема і для взаємин християнської та мусульманської спільнот у Європі – проти «Ісламської держави» необхідно діяти жорстко і рішуче, не залишивши їй навіть найменшого шансу на виживання. Ні в Європі, ні на Близькому Сході – ніде. Захід може діяти самостійно, а може – спільно з Путіним, якщо російський президент хоче брати участь у ліквідації ворога. Але чому це має означати, що на Заході забудуть про українські художества Путіна?
Путін, анексувавши Крим і влаштувавши війну на Донбасі, здійснив практично те ж саме, що і «Ісламська держава» – поставив під сумнів основи наявного світопорядку
Путін, анексувавши Крим і влаштувавши війну на Донбасі, здійснив практично те ж саме, що і «Ісламська держава» – поставив під сумнів основи наявного світопорядку. Зрозуміло, що згода з порушенням міжнародного права завжди породжує чудовиськ – досвід другої світової війни і попередників Путіна, Сталіна і Гітлера ніким не забутий. Умиротворення на Донбасі – лише перший крок до виправлення ситуації, що склалась після авантюрних дій російського правителя. Наступний і найважливіший крок – це Крим. Тому що без відновлення українського суверенітету над окупованим півостровом спокою в Європі не буде.
Ілюзія «забутого» Криму виникає тому, що в системі пріоритетів цивілізованого світу війна завжди важливіша за мир, нехай навіть і той огидний мир, який склався в Криму після окупації. Є загибель людей у результаті дій «Ісламської держави» – і це потрібно зупинити, як і зупинити відтік біженців до Європи. Є загибель людей внаслідок нападу Путіна на Донбас – і це потрібно зупинити, як і зупинити потік внутрішніх біженців в Україні. А в Криму «всього лише» окупаційний режим, до того ж персоніфікований все тими ж пройдисвітами, які, по суті, і так окупували Крим до анексії. Так, бандитський. Так, репресивний. Так, підлий. Але контрольований і не вбиває людей сотнями. Саме тому Крим не є головним пріоритетом. Власне, Путін на це й розраховував, коли почав кровопускання на Донбасі – що на тлі руйнувань і смертей про Крим забудуть.
Кремлівському правителю ніби дали зрозуміти: бігай – не бігай, а за скоєне доведеться відповідати
Не забудуть. Не випадково, поки Путін бігав кулуарами саміту в Анталії і намагався напроситися в друзі тим, кого він перетворив на антагоністів своїми діями в Україні та Сирії – насамперед, до Обами, Камерона і Ердогана, – керівники Європейського Союзу та Австралії у спільній заяві за підсумками зустрічі відзначили не тільки важливість розвитку мирного процесу на Донбасі, а й необхідність відновлення українського суверенітету над Кримом. Кремлівському правителю ніби дали зрозуміти: бігай – не бігай, а за скоєне доведеться відповідати. А хочеш повернутись до клубу шанованих людей, хочеш, щоб з тобою не розмовляли крізь зуби – поверни все, що взяв, старий шулер!
Як це не парадоксально звучить, але участь Путіна в боротьбі з «Ісламською державою» – якщо Росія дійсно буде боротися з терором, а не рятувати Асада – не віддаляє, а наближає момент повернення Криму. Це як із другою світовою війною: поки був Гітлер, демократії воювали з головною загрозою – і після того, як був розірваний радянсько-нацистський союз – воювали разом зі Сталіним і допомагали йому. Але після знищення Гітлера Сталін сам став головною небезпекою, почалась холодна війна, яка, в кінцевому рахунку, призвела до безславного краху радянської «імперії зла». Так і тут – коли не стане «Ісламської держави», головною небезпекою виявиться вже сам Путін.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції