Ми першими просились на схід, коли там усе почалось – морпіх із Криму

Київ – Цього року 16 листопада Україна вже вдруге відзначила День морської піхоти. На почесні заходи в парку Слави завітали бійці з кримських підрозділів морської піхоти. Після анексії Криму частина бійців залишила півострів і продовжила службу в українській армії.

Олексій Никифоров

Одним зі старших офіцерів, які очолили відхід підрозділів із Криму, був майор Олексій Никифоров – колишній заступник командира 501-го батальйону морської піхоти. До весни 2014 року батальйон базувався у Керчі. Більшість особового складу присягнула Росії, але деякі залишились вірними присязі України, розповідає Никифоров.

– Зі мною вийшли 64 людини, більшість із них продовжують службу в морській піхоті. Лише дві людини потім повернулись до Криму, до рідних і близьких. Але навіть вони зробили правильно: вийшли, законно звільнились і повернулись.

– Чи підтримуєте стосунки з колишніми колегами, які залишились у Криму?

– Майже ні з ким стосунки не підтримую. По-перше, телефонного зв’язку з ними немає, а їм, наскільки я розумію, забороняють із нами спілкуватись. У всіх соціальних мережах вони змінили імена, прізвища, отже знайти їх важко. А якщо все ж таки знаходиш і починаєш говорити, майже одразу лунають звинувачення. Вони говорять, що ми якась «хунта» і «мерзотники, які знищують власний народ».

– А коли Ваш підрозділ поїхав у зону АТО?

– Спочатку треба було пройти процес відновлення і доукомплектовування особовим складом і технікою, якої в нас не було. З Криму нам дещо повернули, але всі одиниці техніки були зламані і зіпсовані. Тому спочатку ми виконували завдання щодо укріплення оборонних позицій біля таких міст, як Одеса і Миколаїв – там також були сепаратистські настрої. А коли сформували ротну тактичну групу і батальйонну тактичну групу, змогли вирушити в зону АТО. Вже близько року морська піхота там перебуває.

Бійці з кримських підрозділів морської піхоти у парку Слави в Києві. 16 листопада 2015 року

– Наразі триває реформа Збройних сил України, окремі підрозділи підсилюють танками і артилерією. Чи отримала щось морська піхота?

– Головним я вважаю те, що ухвалено концепцію розвитку Військово-морських сил. У цій концепції закріплене існування морської піхоти і прописані напрямки розвитку. Якщо раніше був лише один батальйон, то тепер є бригада морської піхоти, є три батальйони, отже, ми розвиваємось. А щодо досвіду отриманого в АТО, завдяки якому, наприклад, десантники отримують важку техніку, це правильно. Проте й росіяни намагаються формувати схожі підрозділи.

​– Ви раніше говорили, що під час кримських подій ще не сформувався образ ворога. А чи сформувався він зараз? Коли саме?

– Якщо воюємо і стріляємо, значить сформований. Коли з’являються перші жертви, з’являється бажання помститись. До перших загиблих це були лише слова. Пригадайте, як нашу техніку зупиняли під час маршів і подібні випадки. Сьогодні ми переосмислили дуже багато інформації, воюємо іншим чином і вчимось іншим чином. І переможемо.

Кримські морпіхи приїхали до Києва відзначити професійне свято і пригадати загиблих (відео)

Сьогодні Олексій Никифоров навчається у Національному університеті оборони України, де підвищує свою кваліфікацію.

1-а бригада морської піхоти імені Костянтина Ольшанського базується в Миколаєві і була сформована на базі 1-го феодосійського окремого батальйону морської піхоти, 501-го окремого батальйону морської піхоти і 36-ї окремої бригади берегової оборони.

Євген Кондратенко

Втім, ще до остаточного формування бригади підрозділи морської піхоти брали участь у виконанні бойових завдань на сході, зокрема боронили Маріуполь. Спеціально на святкування Дня морської піхоти до Києва з передової приїхало кілька бійців із 501-го окремого батальйону, які виходили з Криму разом із Никифоровим. Один із них – старшина Євген Кондратенко.

– Ми перебуваємо на позиціях у секторі «М» і приїхали сюди прямо з передової. Керівництво батальйону нас відправило як представників на почесні заходи, а завтра вже повертаємось на позиції. Своїх зранку вже привітали, нам у відповідь написали, що противник нарощує сили, стягує техніку на Маріупольському напрямку.

– Селище Широкине поблизу Маріуполя довго було найгарячішою точкою в зоні АТО. Що зараз там відбувається?

– Коли було перемир’я, близько півтора місяця, артилерія по нас не працювала. Але буквально тиждень тому почали з 82-міліметрових мінометів по позиціях стріляти. Намагаються пролізти диверсійно-розвідувальні групи, зі стрілецької зброї стріляють. Але ми позицій не здамо, ми це вже довели в Криму, коли вийшли звідти і залишились вірними присязі.

– А куди Ви переїхали після Криму?

– Після Криму ми базувалися в Миколаєві. Минулого року в складі ротної тактичної групи в нас була перша ротація у зоні АТО. А цього року після мобілізації і доукомплектування ми відправились на позиції у складі повного батальйону. До сьогодні наш підрозділ перебуває на лінії зіткнення.

– Якось підсилили Вас технікою?

– У нас за штатом є мінометна батарея, але її відвели на певну кількість кілометрів, згідно з Мінськими домовленостями. З їхнього боку техніку ніхто не відводив. А ми лише зі стрілецької зброї стріляємо, коли противник у зоні прямої видимості.

– Як склалися стосунки між морпіхами, які вийшли з Криму, і мобілізованими військовослужбовцями?

– З Керченського батальйону вийшло близько 70 людей, пізніше він був доукомплектований мобілізованими і військовослужбовцями-контрактниками, а також молодими офіцерами. Усі все розуміють, ніяких сутичок не було і бути не може. З Криму вийшли справжні патріоти. Якщо б нам наказали відкрити вогонь, ми б його відкрили. Але єдиним наказом було: «Тримайтесь хлопці!» Ми і трималися до останнього, наш підрозділ був виведений із Криму майже останнім. Коли над військовою частиною підняли російський прапор, ми припинили туди заходити. Замість цього ми проводили шикування перед частиною, підіймали український прапор і співали гімн України. Таким чином ми нагадували, що ми є.

– А під час кримських подій не було передчуття щодо подальших трагічних подій?

– Ніхто не розумів, що відбувається. Ніяких наказів не було, не було дозволів відкривати вогонь. Коли ми вийшли з Криму і все почалось на Донбасі, ми першими просилися в бій, щоб нас відпустили на схід. А нам говорили, що потрібна адаптація. Лише через півроку сформували з нас ротну тактичну групу і на прохання, за добровільними рапортами, відправили на схід. Хтось півтора місяця, хтось три місяці, хто близько півроку ніс службу в зоні АТО. У першу ротацію ми виконували бойові завдання в районі населених пунктів Гранітне, Талаківка, Гнутове та інші. Потім нас вивели на доукомплектування і вже в складі батальйону знову направили на бойові позиції.

Почесні заходи до Дня морської піхоти організувала громадська організація ветеранів «Спілка морських піхотинців України» спільно з Міністерством оборони. Чинні морські піхотинці і ветерани у відставці поклали квіти до Вічного вогню у парку Слави і отримали відзнаки від «Спілки морських піхотинців України».

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода