Художник і кінорежисер з Одеси Олександр Мілов перетворив пам'ятник Леніну на території заводу «Пресмаш» на статую Дарта Вейдера. Пам'ятник Леніну, як і всі інші монументи тоталітарної епохи, мали знести, відповідно до закону про декомунізацію, однак новій версії нічого не загрожує. Олександр Мілов розповів Радио Свобода про свої проекти і перетворення Леніна на Дарта Вейдера.
– Ідея поставити пам'ятник Дарту Вейдеру виникла випадково? Чи просто не хотіли зносити Леніна і запропонували Вам його модернізувати?
Я зробив буквально один ескіз того, як це буде виглядати в контурі Леніна, його оболонка, попросив скульпторів виліпити мені це. Я приїхав уже на фінал, побачивши його готовим
– Ми навесні зустрічались із друзями, які займаються проектом Дарта Вейдера, я цей проект веду як куратор за зовнішнім виглядом, роблю для них машини, транспорт, усю відеорекламу. Вони хотіли зносити Леніна. Я сказав: якось мені не до душі, я можу взятись за його реконструкцію. Вони сказали: ну, подумай. Я паралельно робив Burning Man, у мене не було часу багато думати, тобто я зробив буквально один ескіз того, як це буде виглядати в контурі Леніна, його оболонка, попросив скульпторів виліпити мені це. Ми швидко домовились, і я його навіть не бачив, якщо чесно. Я приїхав уже на фінал, побачивши його готовим. З'явилось завдання все це барвисто і дружно оформити. Тепер він зроблений із суперматеріалів, заклеєний клеєм NASA – тобто за стандартом.
– Чи довго він протримається?
– Думаю, до наступної зміни влади точно стоятиме.
– Зима йому не зашкодить?
– Ні, він зроблений добре, на роки, він навіть краще зроблений, ніж початковий. Тому що оригінал гіпсовий, але покритий був мідною викарбуваною пластиною. Дуже нетипове виконання для пам'ятника. Мабуть, за радянських часів вирішили заощадити, але надати йому авторитетного вигляду, ніби він у бронзі. Спочатку я взагалі думав, що він з бронзи, радів, а потім виявилось, що все не так просто. Ми його дуже довго скріплювали, щоб він не розсипався, тому що він ледь тримався.
– А чому Ви сказали, що Вам не до душі була ідея зносити Леніна?
Уявляєте, в Празі зараз почнуть зносити всіх попередніх правителів до Карла? Це ж ідіотизм
– А навіщо його зносити? Уявляєте, в Празі зараз почнуть зносити всіх попередніх правителів до Карла? Це ж ідіотизм. Я думаю, що там факт наступності є, нехай діти вчаться на історії. Я не думаю, що пам'ятників потрібно так багато, але ламати – вже точно недобре. У мене зараз є бажання їх позбирати, звезти в одне місце і можна зробити прекрасний парк. Ось, Бенксі зробив «Дісмейленд» свій, я думаю, так само було б дуже доречно, якщо справді в одне місце зібрати 10 тисяч пам'ятників. Я впевнений, він буде такою Меккою. Головне – до цього поставитися зі смаком, дещицею розуму і зосередженості. Зараз шукаю інвесторів, шукаю можливість їх збирати, паралельно граю в цю гру. У нас в Одесі ще три пам'ятники залишилось, один – метрів вісім, великий дуже.
– У «Ленінопаду» під час Майдану була зрозуміла причина і зрозуміла логіка – відмова від минулого.
– Немає ніякої відмови від минулого. Це купка чергових ставлеників хрін знає кого, намагаються заробити політичний піар ні на чому. Пам'ятник у Києві реально був витвором мистецтва, з цим сперечатися важко. У нього історія була багатюща, 1939 року він очолював павільйон наш за Рузвельта в Нью-Йорку. Там специфічний був мармур, обробка, у нього така історія переїздів по світу... Його ще в сорокові роки після війни відновлювали з великими труднощами, тому що в нього снаряд влучив. Цей мармур тягли знову через всю країну для того, щоб закрити всі ці дірки. Я не знаю, наскільки це добре, я до цього ставлюсь навпаки. Я – радянська дитина 1979 року народження, у мене татуювання на спині «Зроблений в СРСР». У мене країни точно не залишилось.
– Ви брали участь у передвиборчій кампанії Дарта Вейдера, тобто Ви член його команди?
– Я – не член його команди. Я – хороший товариш ідеолога цього руху. Я був одним із тих, хто працював для нього на самому початку, коли це все було жартом.
– А тепер це більше не жарт?
– Це взагалі не жарт. Це був жарт для мене, я весь час ставився до цього як до дурощів, але мені дуже подобалась затія, я із задоволенням у неї вплутався. Мені здавалось, що це прекрасна можливість проголосувати. У нас же немає статті «проти всіх», а Дарт Вейдер був ніби голосуванням проти всіх. А потім мені запропонували написати політичну програму йому, ще купу всього.
– А в чому ідеологія Дарта Вейдера?
– У Дарта Вейдера всередині дуже багато людей, це різні люди, тому ідеології в самому Дарті Вейдері, як такому, немає.
Оригінал публікації – на сайті Радио Свобода