У самому центрі Львова тепер можна знайти шматочок Криму. Кримські татари відкрили тут кав’ярню «Бахчисарай». На думку засновників, таке кафе – це спосіб донести до львів’ян і гостей міста культуру кримських татар. Крим.Реалії вирішили завітати до Львова і дізнатись про особливості приготування незвичної для львів’ян кави.
З вікна «Бахчисараю» видніються мідні філіжанки та сухофрукти. Кава, чай і запашні солодощі – якраз те, чого не вистачає у холодний дощовий осінній день. На вході відчувається солодкий запах випічки та гарячої кави. Біля вітрини порається офіціантка Юля – готує каву відвідувачам. Вона львів’янка, однак сьогодні, як і кожного робочого дня, дівчина одягнена у традиційний кримськотатарський костюм. Більшість працівників – львів’яни. Лише адміністратор і кондитер – переселенці з Криму.
Кав'ярня «Бахчисарай» у Львові
Мені пропонують присісти, поки не прийде Ленур, адміністратор закладу. Напередодні ми з ним домовились про зустріч. Ленур – переселенець із Криму. Приїхав до Львова майже відразу після так званого референдуму. Ще 2011 року він вступив до Таврійського університету, але через витівку Росії йому довелось продовжити навчання вже у Львові – хлопець хотів отримати український диплом. Йому подобається нове місто, подобаються люди, які тут живуть. Подобається і нова робота:
– Я працюю за фахом, і це великий плюс, мені подобається це робити. Також маю можливість поєднувати роботу з такою місією – знайомити львів’ян із культурою свого народу. Окрім мене із Криму тут є ще Алім – наш кондитер. У нас якраз ті дві посади, які може обіймати лише кримський татарин.
Хлопець у чорних широких штанах і білій сорочці, перев’язаній червоним поясом, приносить каву в мідній філіжанці, фарфорову чашечку та блюдечко з апетитним печивом у цукровій пудрі – кураб’є. Цукор тут теж виготовляють самі.
Поки я розглядаю нешліфовані скибки шекру, Ленур розповідає про заклад:
– Бахчисарай у Криму має сильне історичне значення, багату історію. Це колишня столиця Кримського ханства. Сама назва – гучна, а головне – суто кримськотатарська. У перекладі означає «Палац у садах».
– А чим особлива ваша кав’ярня?
Пиття кави – близьке львів’янам, вони відомі своєю пристрастю до неї. Але ми хочемо познайомити жителів і гостей міста саме з кримськотатарською традицією приготування кави
– Пиття кави – близьке львів’янам, вони відомі своєю пристрастю до цього продукту. Але ми хочемо познайомити жителів і гостей міста саме з кримськотатарською традицією приготування кави. Сьогодні майже всі заклади у Львові використовують кавові машини. Ми ж готуємо каву на піску. Раніше у Львові, швидше за все, вдома і в кав’ярнях теж готували каву на піску, тому що традиція приготування та пиття кави прийшла до Львова з Туреччини.
Сьогодні «Бахчисарай» пропонує своїм гостям три види кримськотатарської кави: Бахчисарай хавесі, Каймакли хавесі та Кою хавесі. Кожна з них різниться рецептом та особливістю приготування.
– Розкажіть про солодощі.
– Ми все готуємо самі, нічого не закуповуємо. Пропонуємо нашим гостям традиційні кримськотатарські солодощі, які знає кожна господиня. Кримськотатарська господиня (з усмішкою додає хлопець – КР). Це кураб’є, чорна та біла халва, пахлава, ірімчік – львів’янам він особливо подобається. У них теж є солодощі з сиром, це їм близько з одного боку, а з іншого – щось нове у звичному десерті.
Стіни «Бахчисараю» – у традиційних кримськотатарських килимах. Ленур розповідає, що всі вони привезені з Криму. У них цікава історія та «порядний вік»: найстаршому – 120 років. Він прикрашає підлогу у великій залі.
– Коли люди, стоячи на килимі, дізнаються про його справжній вік, то відскакують – сміється Ленур. – А той, що над сходами, – теж із Криму, хоча ми привезли його з Туреччини. А туди його завезли депортовані кримські татари. Ми його повернули, по суті.
Тут постійно тебе чекають, завжди раді бачити. Тут невимовно смачні кава і солодощі. Сюди хочеться повертатисьМарія, відвідувачка
У нижній залі знаходжу дівчину, яка щось мрійливо малює в своєму зошиті. Це Марія, вона приходить сюди майже кожного дня.
– Якось я проходила повз, зазирнула всередину, дивлюсь – на вітрині щось таке гарне. Зайшла, то так і залишилась, – згадує дівчина. – Дуже зацікавив інтер’єр, бо я подібного досі не бачила. Тут усе таке яскраве, візерунчате, аж хочеться малювати. Дуже надихає. Тут постійно тебе чекають, завжди раді бачити. Тут невимовно смачні кава і солодощі. Сюди хочеться повертатись. Я спілкувалась з власником, він дуже цікаві історії розповів про свій народ. Раніше я цього не знала.
– Ленуре, а де власник закладу?
– Він зараз у Криму.
Україна є дуже багатогранною. У Карпатах своя культура, у кримських татар – своя. Нам треба зрозуміти один одного в цей нелегкий час і об’єднатись
– Ще не виїхав?
– Ні, не виїхав. Я теж не виїхав. Я живу в Криму. Просто повернусь туди, коли обставини трохи зміняться.
Офіціант Богдан – теж львів’янин, працює в кав’ярні з моменту її відкриття. Хлопець зізнається: дуже зацікавила культура кримських татар, цікаво вивчати щось нове для себе.
– Зараз важливим елементом є донесення цієї культури до кожного українця. Україна є дуже багатогранною. У Карпатах своя культура, у кримських татар – своя. Нам треба зараз зрозуміти один одного в цей нелегкий час і об’єднатись. Це допомагає.