Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Мабуть, революції не дарма пожирають власних дітей, адже ті, як правило, виявляються істотами непорядними або, прямо кажучи, одіозними.
Фактичний перехід Криму під контроль Росії – теж певного роду революція. Нехай вона готувалася ззовні і призвела не лише до формальної зміни режиму, але і до геополітичної передислокації півострова, але за своєю сутністю це був радикальний державний переворот.
Проросійська революція, яка ізолювала республіку від світу, визначила нове обличчя кримської влади, яким став Сергій Аксьонов. Разом із посадою голови півострова він отримав необмежений доступ до мовлення, яким політик активно користується, щоб задавати якісно нові рівні російського патріотизму і транслювати смисли, з якими має погоджуватись щонайменше кожен чиновник, а щонайбільше – кожен кримчанин.
Ні відсутність вищої освіти, ні кримінальна репутація колишнього бойовика не заважають політику виступати «експертом» у всіляких темах і робити заяви «космічного масштабу і космічної ж дурості»
ЗМІ не проґавлюють жодної можливості процитувати будь-яке висловлювання Сергія Аксьонова, а ажіотаж навколо нинішнього становища республіки тільки збільшує його аудиторію. Ні ймовірна відсутність повноцінної вищої освіти, ні кримінальна репутація колишнього бойовика одного з місцевих кримських ОЗУ не заважають політику виступати «експертом» у всіляких темах і робити заяви «космічного масштабу і космічної ж дурості», як казав Михайло Булгаков.
Риторичними перлами Сергія Аксьонова можна було б милуватись, якби вони не чинили згубного впливу на ментальність середньостатистичного кримчанина.
Мовлення і система переконань
До революційних подій 2014 року Сергій Аксьонов на півострові був фігурою маловідомою. Але після втрати Україною контролю над республікою він миттєво перетворився на керівника регіону і глашатая інтересів проросійської більшості.
Коли на непідготовлену людину (яка раніше керувала невеликою проросійською партією і навіть не мала серйозного підприємницького досвіду) водночас навалюється стільки владних повноважень, ще якийсь час вона за інерцією продовжує поводитись так само, як під час перебування дрібною політичною сошкою.
Звідси – порада Бараку Обамі «дурницями не бавитись», а також інші публічні фамільярності, які абсолютно не відповідають новому політичному статусу голови Криму.
Антиамериканські промови представників місцевої влади нерідко спричиняють маразматичні наслідки типу перейменування кави «американо» на «росіяно»
Це лише з боку здається, що подібні шпильки не мають подальшого поширення. Насправді ж антиамериканські промови представників місцевої влади, які наслідують «федералів» і особисто Сергія Аксьонова, нерідко спричиняють маразматичні наслідки типу перейменування кави «американо» на «росіяно».
Звісно, не всі неадекватні заяви голови республіки стосуються Америки (можна згадати хоча б випад про «цвях у труну української фашистської влади»). Але очевидно, що саме США (Захід) Аксьонов вважає своїм безпосереднім ворогом, який загрожує Росії та Криму.
Політик твердо переконаний, що Штати якимось чином управляють якимсь єдиним організмом під назвою «Європа», який складається з непоганих, але залежних від Заходу хлопців, які мимоволі грають за імперію зла.
На думку Сергія Аксьонова, Європа – це маріонетка США. І продовжуючи санкції, ЄС просто «під козирок» виконує розпорядження ззовні, чим робить гірше тільки собі.
Однак у свідомості нинішнього керівника Криму є місце не лише для чистого хейтерства, але й для політичної любові. Серце Сергія Аксьонова цілком і повністю віддане Рамзану Кадирову.
Повага та співробітництво
Голову Чечні Сергій Аксьонов називає не інакше як «другом і братом».
Можливо, ця глибока симпатія пов'язана з тим, що політики керують двома найбільш дотаційними регіонами Росії, в певному сенсі будучи єдиноутробними братами по режиму. Але ймовірно і те, що Сергію Аксьонову імпонує стиль життя і обсяг особистої влади чеченського колеги.
На щастя (чи на жаль), голові Криму про повноваження Кадирова мріяти не доводиться. І усвідомлення цього факту завдає Сергію Аксьонову непоправної психологічної шкоди, штовхаючи його на безліч необдуманих вчинків.
У зв'язку з цим варто згадати, наприклад, про спробу створення комісії, яка мала контролювати дії ФСБ щодо злодійкуватих кримських чиновників, або скарги керівника так званої Республіки Крим на відсутність влади над «федералами».
Сергій Аксьонов і Рамзан Кадиров
Те, що дозволене одному регіональному лідеру Росії, який завоював своє становище зі зброєю в руках, не дозволене іншим – які прийшли до влади на багнетах чужої армії
Те, що дозволене одному регіональному лідеру Росії, який завоював своє становище зі зброєю в руках, не дозволене іншим – які прийшли до влади на багнетах чужої армії. Тому сімферопольському наміснику залишається тільки зовні наслідувати чеченського.
Адже, по суті, ні Москві, яка бачить у Аксьонові потенційного «відбувайла» за провал Федеральної цільової програми, за тотальне злодійство і корупцію, ні внутрішньоросійським політичним союзникам типу Рамзана Кадирова голова Криму не може запропонувати нічого, окрім власної лояльності.
А ця лояльність коштує недорого, адже відомо, що під час криз першими із зони контролю центру виходять саме дотаційні регіони, що перестали отримувати від нього підтримку.
Тож показова дружба голів двох нетипових для Росії республік має під собою більш ніж конкретне обґрунтування. Його суть – тотожна психологія, пов'язана з пафосною акцентуацією любові до нової батьківщини, що забезпечує високий обсяг особистої влади і фінансових вливань у підконтрольний регіон.
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції