Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Продовольча блокада півострова триває майже місяць, і цього часу цілком достатньо, щоб підвести головні підсумки акції, а також уявити реакцію української, російської та, власне, кримської сторін на силову зупинку продуктового потоку.
Важливо підкреслити, що блокада стала першою системною кампанією України, спрямованою на нанесення економічної та соціальної шкоди новій російській еліті Криму з часів перекриття Північно-Кримського каналу і торішнього скасування залізничного сполучення з півостровом.
Здавалося, враховуючи стан національної економіки, продовження «затихаючої» війни на Донбасі і фактичну незацікавленість української влади в принциповому, а тому вельми ризикованому вирішенні кримського питання, Київ просто не здатний виробити стратегію боротьби за республіку.
Саме продуктову блокаду можна вважати першим справжнім, спланованим ударом України в сутичці за Крим
Але після того, як на півострів перестали заходити фури з боку Херсонської області, стало зрозуміло, що це не зовсім так. Дивно, але саме продуктову блокаду можна вважати першим справжнім, спланованим ударом України в сутичці за Крим.
To be continued?
Альянс «Блокада»
Найпікантнішою особливістю блокадної акції є те, що про її старт офіційно оголосили не глашатаї центральних державних органів України, а лідери Меджлісу. Але оскільки кримськотатарський національний рух не має власних силових підрозділів або парамілітарних структур, їх партнерами у блокаді стали члени «Правого сектору», які приєдналися до організаторів громадянської кампанії на самому початку.
Наприкінці вересня кримчани, які перетинали кордон в Армянську або на Чонгарі, бачили з української сторони три прапори: державний жовто-блакитний, кримськотатарський і прапор «Правого сектора». З одного боку, це був царський подарунок для кремлівських пропагандистів, а з іншого – таким чином підкреслювався цивільний статус акції.
Мало хто зрозумів красу цього тонкого ходу, в результаті якого позицію держави з кримського питання підмінила позиція низки де-факто громадських організацій.
«Правий сектор» спочатку повідомив, що блокада Криму б'є не тільки по планах Москви, але і по вітчизняній політиці «здачі національних інтересів». Мовляв, саме тому організація так зацікавлена у припиненні торгівлі продуктами безпосередньо на кордоні.
Таким чином, Київ непомітно відмежувався від процесу блокування республіки. Для офіційної української влади півострів формально залишається вільною економічною зоною – «ВЕЗ Крим», як це вказано в деклараціях на перетин кордону.
Де-факто ж саме Банкова надала кримським татарам і правим активістам карт-бланш на ускладнення життя регіону. І це лише перший етап кампанії, покликаної вирішити кримське питання на користь України.
Продуктова блокада стала пробним пострілом, який дав зрозуміти, що навіть нечисленна група громадських активістів здатна протистояти сформованим економічним зв'язкам і тіньовому бізнесу
Продуктова блокада стала пробним пострілом, який дав зрозуміти, що навіть нечисленна група громадських активістів здатна протистояти сформованим економічним зв'язкам і тіньовому бізнесу.
Звичайно, припинення торгівлі з Кримом істотно вдарило по виробниках сільськогосподарської продукції півдня України, насамперед, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей. Однак, з точки зору процесу державного будівництва, втрата двохмільйонного ринку збуту, як і у випадку з Донбасом, реально є позбавленням від економічного ярма.
При цьому, поклавши руку на серце, варто визнати, що у великих мережах супермаркетів ціни після старту блокади практично не змінилися: вони залишилися такими ж високими порівняно з українськими, як і колись, коли продукти привозили через паром з Росії.
А от українським постачальникам, які збували продукцію в Криму за російськими цінами, а також місцевим дилерам, що забезпечували продукцією ринки і гастрономи, дійсно довелося різко підвищити розцінки, щоб компенсувати втрачений прибуток. Тому справжній перепад цін на півострові можна побачити між яким-небудь супермаркетом «Ашан», який вже рік працює з російськими постачальниками, і внутрішньоквартальними магазинами: різниця досягає і 60%, і 150% - залежно від об'єму і ваги конкретного товару.
Політичні принципи набагато важливіші за тимчасові і негарантовані економічні блага
Нехай це прозвучить цинічно, проте потрібно розуміти, що політичні принципи набагато важливіші за тимчасові і негарантовані економічні блага. Збитки жителів кількох областей – це ніщо в порівнянні з відчуженням території і необхідністю збереження держави у військових умовах.
Оскільки експеримент з продуктовою ізоляцією виявився успішним, можна допустити, що Україна продовжить слідувати обраному курсу, який в майбутньому передбачає введення енергетичної блокади Криму і розширення санкційної політики.
Два потоки
Головне завдання Києва – створити для кримчан настільки некомфортні життєві умови, щоб населення почало поступово виїжджати з республіки
Головне завдання Києва – створити для кримчан настільки некомфортні життєві умови, щоб населення почало поступово виїжджати з республіки.
Це мають бути серйозні інфраструктурні проблеми, з якими Росія не зможе впоратися навіть у середньотривалій перспективі: високі ціни на продукти харчування та комунальні послуги, дефіцит окремих груп продовольчих товарів, безробіття (через небажання чи нездатність великих компаній розміщувати бізнес у Криму), низькі заробітні плати, невизнання освітніх дипломів, відсутність транспортного сполучення і т.п.
Через енергетичну залежність від Росії Україна поки не може собі дозволити вимкнути на півострові електроенергію. Тим часом, такий захід здатний змусити десятки тисяч людей залишити Крим у лічені дні, особливо взимку.
Російському режиму доведеться або починати повноцінний конфлікт з Україною, або йти на переговори щодо статусу півострова, який опинився в стані соціального колапсу
Населення, лояльне до Москви, у разі посилення блокади, ймовірно, виїде на територію Росії, лояльне до Києва – на материкову Україну. А подорожчання утримання республіки, яку покидає населення, перетворить приєднання Криму в піррову перемогу Кремля. Російському режиму доведеться або починати повноцінний конфлікт з Україною, або йти на переговори щодо статусу півострова, який опинився в стані соціального колапсу.
Можна було б передбачити, що Київ планує реалізувати такий сценарій протягом 5-10 років, але, враховуючи загострення пристрастей, пов'язаних з блокадою, а також зовнішньополітичні виклики, які стоять перед нинішнім керівництвом Росії (та ж ІДІЛ), все може статися набагато швидше .
Звичайно, про енергетичну ізоляцію Криму зараз говорити складно. Однак тренд заданий, і все вказує на те, що санкції щодо півострова будуть тільки посилюватися, постійно актуалізуючи кримську проблематику.
Якщо після припинення продуктового потоку Київ не зможе вимкнути на півострові і світло, то куди потрапить наступний удар?
Таким чином, очевидно, що Київ розглядає організацію двох потоків фактичних біженців з Криму і як спосіб очищення республіки від затятих проросійських елементів, і як інструмент інтелектуальної асиміляції людей, які переїжджають на ПМП на материкову Україну.
Залишився лише питання тактики: якщо після припинення продуктового потоку Київ не зможе вимкнути на півострові і світло, то куди потрапить наступний удар?
Далі буде
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції