Рубрика «Погляд»
Історія із засудженням українського кінорежисера Олега Сенцова і його товаришів, яка збіглася з помилуванням колишньої чиновниці Євгенії Васильєвої – мабуть, найкраща ілюстрація якості російського правосуддя і російського суспільства в цілому.
Сенцов – громадянин України, якого окупаційна влада силоміць вивезла з Криму для проведення показового судового процесу. Його вина не може бути доведена, та й самі звинувачення, які висувають йому і його товаришам, відверто сміховинні. Але на суді ніхто не сміється над звинуваченнями. Суд слухняно виконує вказівки адміністрації президента Росії Володимира Путіна, яка потребує залякування усіх тих, хто опинився на окупованих територіях. І в цьому є своя логіка. Путін чудово розуміє, що окупував Крим, що продовжує окупацію Донбасу. Як будь-який окупант, він боїться відплати, боїться опору населення, яке рано чи пізно починає мститися окупантам. І намагається репресіями запобігти помсті. У цьому немає нічого нового. Гітлер поводився на тих самих окупованих територіях саме так, як Путін. А Сенцова і його товаришів кремлівським пройдисвітам нема чого жаліти. Вони – «плебеї», їхнє завдання – служити показовим прикладом для російської пропаганди, безглуздої і нещадної.
Олег Сенцов і Олександр Кольченко на судовому засіданні у день оголошення їм вироку. Росія, Ростов-на-Дону, 25 серпня 2015 року
Тепер – Васильєва. Вона, звичайно, не «плебейка». Вона – з банди. Васильєва – двоюрідна сестра дружини путінського співправителя Дмитра Медведєва. Вона перебуває в близьких стосунках із колишнім міністром оборони Анатолієм Сердюковим. Сам Сердюков одружений на дочці колишнього прем’єра Віктора Зубкова, одного з членів горезвісного кооперативу «Озеро», близького соратника Путіна. Тобто це один і той же клуб друзів – криміналізоване «дворянство» нової Росії, нахабні жорстокі пройдисвіти.
Євгенія Васильєва
Васильєву судили не за те, що вона злодійка. Вони там всі злодії. Її судили в рамках боротьби із Сердюковим. Сенс цієї боротьби до кінця не зрозумілий. Хтось стверджує, що проти міністра оборони збунтувалося впливове військове лобі – Сердюков поставив під сумнів їхні доходи. Хтось каже, що все набагато простіше. Зубкову не сподобалося особисте життя Сердюкова і він вирішив провчити зятя. А коли Сердюков усе усвідомив – дав йому можливість знову зайнятися прибутковим «бізнесом». Ну а чому в цьому випадку повинна страждати Васильєва, родичка самого Медведєва? Звичайно, не повинна, от її і звільнили.
Парадокс в іншому. Більшість росіян може вважати Сенцова і його товаришів терористами і не сумніватися у справедливості вироку власного суду. Власне, ця ж кількість людей всерйоз вважає російським окупований Крим – куди вже більше. Але одночасно ця ж більшість – 70 відсотків опитаних – виступає проти помилування Васильєвої. І що ж Путін, який нібито так сильно дбає про свій рейтинг і авторитет у жителів Росії? А нічого. Плював він на них із кремлівської дзвіниці!
Росіяни підтримкою злочинних рішень своєї влади в Грузії, Криму та на Донбасі самі перетворили себе з громадян на підданих, з якими більше ніхто в Кремлі рахуватися не буде. Вони все одно голосують за тих, за кого скажуть. Вони все одно підтримують принципові рішення своїх керівників – навіть тоді, коли ці рішення мають відверто злочинний характер. Так навіщо рахуватися з людьми, аморальність яких на 83 відсотки збігається з аморальністю Путіна? А думка про Васильєву не збігається? Ну, не біда. Це не холопського розуму справа.
Головне – що збігається думка про Крим і Сенцова.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті Радіо Свобода