Крим у жовто-синіх тонах. Як жителі півострова висловлюють симпатії до України

Дівчина в кольорах українського прапора, Сімферополь

Сімферополь – Крим уже майже півтора роки живе в новій реальності, в якій російська символіка повністю витіснила українську. Демонстрація колишніх символів загрожує затриманням і подальшим судом. Незважаючи на це, кримчани знаходять різні способи, щоб висловити свої симпатії до України: носять одяг в жовто-синіх тонах, купують речі з українськими знаками або дотримуються відповідних кольорів в оформленні. На думку експертів, в нинішній атмосфері кримчани не бачать для себе іншої можливості висловити свою незгоду з тим, що відбувається на півострові.

Відразу після «приєднання» до Росії на півострові в терміновому порядку стали позбуватися українських символів: прапори, герби, таблички державною мовою, вивіски, покажчики – все, що нагадувало про колишню дійсність, за задумом ініціаторів, треба забути.

У березні поточного року спроби окремих кримських активістів продемонструвати символіку під час публічних заходів закінчилися їх затриманням, а потім судовим процесом

У березні поточного року спроби окремих кримських активістів продемонструвати символіку під час публічних заходів закінчилися їх затриманням, а потім судовим процесом. Учасникам акції з нагоди 201-ї річниці від дня народження українського письменника Тараса Шевченка, на якій вони розгорнули українські прапори, призначили виправні роботи або штрафи.

Ще одна кримська активістка, популярна блогер Ліза Богуцька також не приховувала своєї позиції, одягаючись у кольори жовто-синього прапора, але у вересні минулого року після обшуку в її будинку і допиту співробітниками російських правоохоронних органів вона змушена була залишити Крим, перебравшись на материкову Україну.

Від одягу до авто

Незважаючи на залякування і тиск, в нинішньому Криму можна зустріти чимало фактів, що вказують на те, що жителі півострова, як і раніше, симпатизують Україні. Це виражається в різних формах: хтось носить одяг у жовто-синіх тонах, купує речі з українською символікою або дотримується відповідних кольорів в оформленні. Крим.Реалії, провівши спостереження, відібрали найбільш яскраві фотографії, які підтверджують цю думку.

Часто в Сімферополі можна зустріти людей у жовто-синьому вбранні: брюки, шорти, сорочки, футболки, сукні й туфлі. З боку це виглядає яскраво і відразу ж впадає в око.



Часто такий одяг можна побачити на заходах, які відбуваються за участі кримських татар. Востаннє це було під час святкування 25-річчя від дня заснування місця компактного проживання кримських татар Борчокъракъ (Фонтани) в Сімферополі. Тут же, наприклад, був і поміст в жовто-синіх кольорах, на якому відбувалися спортивні змагання з боротьби Куреш.



Ще один спосіб вираження – графіті. Наприклад, в районі вулиці Набережної в Сімферополі ще минулого року з'явився малюнок із зображенням людей на тлі українського прапора, яким простягав руку намальований Володимир Путін. Однак через деякий час російського президента зафарбували, залишивши тільки частину композиції – в жовто-синіх кольорах, тут же з'явився промовистий напис українською: «Ти з нами – ми з тобою».


Але зустрічаються в Сімферополі й інші графіті, які асоціюються з критикою російського очільника держави.



На ринках і в магазинах одягу досі продаються футболки, майки і головні убори з українською символікою. Наприклад, на одному з ринків кримської столиці можна придбати капітанську кепку з Андріївським і українським прапорами. Її вартість – 105 рублів. Або звичайну жовто-синю бейсболку.

Не так давно на скандально відомому ринку на вулиці Козлова в Сімферополі, який, як відомо, був знесений з ініціативи міської влади, продавали великий рушник із зображенням карти України. Тоді кореспондент Крим.Реалії поцікавився у продавчині, чи не виникає у неї проблем через такий товар, на що вона відповідала: «А хто мені платитиме за оренду?».

Ще одна «жовто-синя пам'ятка» – вивіски. У центрі Сімферополя досі можна побачити великий напис: «Аптека низьких цін», який з'явився задовго до подій «Кримської весни».



Також збереглися жовто-сині написи на стелах у санаторії «Київ» в Алушті і перед в'їздом в Саки. Треба відзначити, що власники авто часто зупиняються біля зазначених об'єктів, щоб зробити фотографії на пам'ять.

Алушта

До слова, якщо українські прапорці на торпедах авто – у Криму велика рідкість, то машини з українською символікою зовні – часте явище. Наприклад, «Газель», на якій їздять працівники дорожньої служби, оформлена в кольорах українського національного прапора.

Машина працівників дорожньої служби Сімферополя



Експерт: це сигнали і внутрішньокримські, і за межі півострова

Кандидат психологічних наук, співробітниця Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України Ірина Брунова-Калісецька вважає, що кримчани, віддаючи перевагу жовто-синім кольорам у повсякденному житті, висловлюють свою позицію, оскільки це єдиний спосіб у нинішніх реаліях.

За наявної атмосфери люди зараз не бачать для себе іншої можливості висловлювати свою позицію з цього приводу, зокрема позицію невизнання так званого «референдуму» і так званого «возз'єднання»
Ірина Брунова-Калісецька

«Не секрет, що далеко не всі жителі Криму звали Росію і були раді окупації, так званому «поверненню в рідну гавань». Однак за наявної атмосфери вони зараз не бачать для себе іншої можливості висловлювати свою позицію з цього приводу, зокрема позицію невизнання так званого «референдуму» і так званого «возз'єднання», – говорить Брунова-Калісецька у коментарі для Крим.Реалії.

Разом з тим, зазначає експерт, необхідність висловлювати свою позицію «хоч якось» може бути, зокрема викликана і тим, що з боку материка часто лунають звинувачення в тому, що кримчани «не захистили територіальну цілісність України, або стереотипне узагальнення кримчан як півострова «совка».

«Звичайно, що для тих, хто продовжує себе вважати громадянами України і чекає, коли де-факто Україна повернеться до Криму, таке чути неприємно, прикро і відчувається як несправедливість», – додає кандидат психологічних наук.

За її словами, це сигнали і внутрішньокримські, і за межі півострова: «Ми – громадяни України, ми – є».