Овації, сльози і шквал емоцій у публіки викликали українські музиканти, які провели напередодні в американській столиці два концерти на підтримку талановитої молоді з окупованих Росією українських територій.
Дев'ятирічна Христина Михайличенко витанцьовує пальчиками на клавішах розкішного роялю. Мама Наталя не зводить очей із зосередженої доньки. Рік тому вони змушені були переїхати з окупованого росіянами Криму до Ірпеня, що під Києвом. Із упевненістю дорослої людини Христина каже: не роздумували ні хвилини.
«Там уже стала не наша країна. Ми – українці, і ми хочемо жити в своїй країні», – заявила молода піаністка.
Свій перший великий конкурс Христина виграла у п'ять років. Заради підтримки таких, як вона – талановитих дітей з окупованих територій України – створили організацію «Відповідальне майбутнє». Цього тижня культурні дипломати гастролюють Сполученими Штатами: виступили в ООН, Світовому банку, і ось тепер – в історичному передмісті Вашингтона – Александрії.
«Для мене це дуже така велика честь – грати за кордоном, що я представляю Україну, – ділиться Христина Михайличенко. – Я хочу, щоб Україна процвітала, щоб в Україні народжувались нові таланти».
Шопенівське скерцо №2 у виконанні шістнадцятирічного Євгена Моторенка викликає хвилю емоцій. Він без слів уміє говорити з публікою в будь-якій точці світу і збирає одну за одною престижні музичні нагороди.
Улюблений піаніст усіх європарламентаріїв Дмитро Суховієнко на гастролі з молодими талантами погодився одразу. Каже, як і вони навчався у музичній школі Лисенка, і щасливий ділити сцену з юними піаністами. У його виконанні навіть Рахманінов на кілька хвилин стає українським. Замість краватки у піаніста – жовто-блакитна стрічка, яку маестро береже з часів Майдану.
«Вона дуже мені допомагає розуміти дух волі і дух свободи», – каже Суховієнко. І вже наступну композицію піаніст присвячує українцям, загиблим у війні на Сході.
«Ми маємо життя, ми можемо кожен день дивитись на сонце, на природу, на дітей своїх. І коли ти думаєш, що в цей самий час та сама людина десь там, на війні, віддає своє це щастя заради нас – це мене дуже хвилює», – розповідає він.
Пізнаного на весь світ Суховієнка і поки маловідомих юних піаністів поважна александрійська публіка вітає оплесками стоячи. Музиканти знають: своєю енергією вони зможуть змусити світ повірити в Україну.