Кримський експерт: Чи потрібна Україні блокада Криму?

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Питання про необхідність остаточного припинення торгівельних зв'язків між Україною і півостровом з різним ступенем інтенсивності обговорювалося ще з березня 2014 року. Досі повна блокада залишалася тільки елементом риторики окремих політиків, певним важелем політичного тиску.

Однак на початку літа від розмов народні депутати перейшли до справи – формування пропозицій та законодавчих проектів, покликаних пояснити практичну цінність тотального економічного відмежування від регіонів, заражених сепаратизмом, і визначити конкретні механізми здійснення блокади.

Лідер президентської партії Юрій Луценко 3 червня зробив наступну заяву: «Україна не може ввозити продукти на непідконтрольні території, підтримуючи терористів».

Такої думки дотримується і група депутатів (представників фракцій правлячої коаліції), які в той же день запропонували парламенту проект закону про внесення змін до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що стосуються посилення контролю за переміщенням осіб та вантажів (товарів) через тимчасово окуповані області.

По суті, цей проект вперше закріплює формулу «АТО = Крим» юридично. Важливо і те, що законодавча ініціатива ґрунтується на твердженні, що максимальне обмеження пересування осіб між окупованими територіями і вільною частиною України є незаперечним благом, а блокування товарообігу – необхідним заходом для припинення корупції, «деолігархізації» економіки і нанесення серйозної удару добробуту країни-агресора.

Але проблема формули «АТО = Крим» полягає в тому, що в разі її реалізації в конкретних нормативних документах Україна і в фінансовому, і в політичному плані може втратити набагато більше, ніж придбати.

Прирівнювання півострова, що вирушив у довге геополітичне плавання, до самопроголошених республік має безліч очевидних підводних каменів, на які депутатам варто було б звернути увагу до того, як вносити текст законопроекту до парламенту.

Адже подібні ініціативи явно потребують критичної оцінки.

Аргументація і підстави

Сенс блокадного лобі Криму зазвичай зводиться до наступних аргументів.

Оскільки і в АТО, і в автономії агресором виступає Росія (хоча ні на самому півострові, ні в безпосередній близькості військові дії не ведуться), обидві території слід вважати окупованими.

Блокада Криму створить проблеми Росії, яка буде змушена забезпечувати півострів власним продовольством, а значить, втратить ще більше грошей на обслуговування потреб республіки.

Півострів являє собою центр небезпеки і нестабільності. Ймовірно, через Крим йде нелегальний потік мілітаристського ресурсу на Донбас, який потрібно зупинити.

У пояснювальній записці законопроекту, поданого депутатами 3 червня, спочатку говориться про те, що завдяки корупційним схемам в зоні АТО військові формування самопроголошених республік отримують ресурси з інших регіонів країни, що необхідно рішуче припинити.

А відразу ж після цієї тези в документі прописується неприпустимість «практично вільного» переміщення товарів і (по суті, українських) громадян між материковою частиною України і Кримом, але ніяких механізмів для зміни ситуації не пропонується.

Цифри проти політики

Всі розуміють, що тотальна блокада півострова завдасть Києву колосальної шкоди, невиправданої навіть з політичної точки зору.

Розглянемо конкретну ціну питання. За два перших місяці 2015 року з материкової України ввезли на півострів товарів на суму 96,5 мільйонів доларів. Крим же поставив на материк продукцію загальною вартістю в 4 мільйони.

Якщо екстраполювати показники на рік, отримаємо наступний результат: в нинішніх умовах українські підприємці за 12 місяців можуть заробити в Криму мінімум 600 мільйонів доларів. Варто врахувати, що це живі гроші, практично повністю готівкові платежі, які бізнесмени вимивають з республіканського бюджету, дотованого Росією.

І не потрібно забувати, що до Криму з материкової України везуть переважно продукти харчування. Найімовірніше, зараз для південних і центральних областей (Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і навіть Дніпропетровської) немає інших додаткових ринків збуту, так що виключення півострова зі структури економіки аграрних підприємств і фермерських господарств може заподіяти останнім непоправної шкоди.

А це загрожує новими хвилями безробіття і ще більшим зубожінням населення.

Політичний страх, пов'язаний з можливістю перевезення з Криму зброї і військових в зону АТО, також не є достатньою підставою для ухвалення подібного закону. Справа в тому, що навіть заборона на переміщення осіб між материком і островом в будь-якому випадку буде мати винятки (за урядовими перепустками, спеціальним місіям, через спеціальні причини).

Отже, ключ до звільнення від політичного страху лежить не в тотальних законодавчих обмеженнях (які все одно не спрацюють проти військових провокаторів, здатних створити нову корупційну модель перетину кордону), а в підборі принципових професіоналів-прикордонників, які підлягатимуть жорсткому контролю з боку уряду і матимуть фінансову мотивацію чесно виконувати свою роботу.

Заборона – це шлях до створення ажіотажу

Питання до блокадного лобі в парламенті

Враховуючи усе вищевикладене, перед законодавцями варто поставити низку запитань, які, хочеться вірити, змусять депутатів скорегувати свою позицію стосовно обмежувальної політики щодо Криму.

1. Чи є економічне підтвердження (з конкретними цифрами) тому, що торгівельна блокада півострова завдасть значної (відчутної) шкоди економіці Росії?

2. Чи є спосіб знайти інший ринок збуту для тих виробників, які втратять доступ до Криму? Де конкретно шукати нових покупців?

3. Чи є гарантії, що політика санкцій, яка свідомо вдарить по добробуту українців (виробників і торговців) і кримчан (споживачів), приведе до якогось значимого профіту? Виконанню політичної програми? Підвищенню лояльності населення? Або єдиний очікуваний ефект – це перетворення Криму на Південну Осетію?

Лев Абалкін, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції