Київ – Уже більше півроку на материковій Україні працює прокуратура Автономної Республіки Крим. Незважаючи на те, що її співробітники не мають можливості потрапити на півострів, вони фіксують злочини, відкривають кримінальні виробництва і навіть добиваються арешту підозрюваних. Перший заступник прокурора АРК Назар Холодницький розповів, як його підопічним вдається працювати далеко від Криму, і прокоментував резонансні справи, порушені стосовно кримчан.
– Коли була створена прокуратура АРК на материку, багато хто висловлював скептичні зауваження з цього приводу. Говорили, навіщо потрібний цей орган, якщо Україна не контролює півострів. Що б ви відповіли на ці твердження?
– Є рішення Ради національної безпеки України від березня 2014 року про необхідність передислокації всіх правоохоронних органів, а також військових формувань – тобто всієї системи влади з окупованої території на материкову частину України. Станом на сьогодні, на жаль, це рішення, яке затверджене наказом президента, виконане тільки органами прокуратури. Тільки генеральна прокуратура виконала рішення РНБО наказом в.о. генерального прокурора Махніцького від 12 червня 2014 року. Була передислокована прокуратура Автономної Республіки Крим до Києва. Тим же самим наказом були ліквідовані всі прокуратури місцевого рівня. Зараз прокуратура Криму існує тільки, як обласна. Відповідно вона виконує ті повноваження, які визначені Конституцією та законом України «Про прокуратуру» з тими змінами, які зараз тривають у державі.
Навіщо вона потрібна? Моє обґрунтування таке. По-перше, потрібно зафіксувати факт скоєння злочину. Не просто журналістам, хоча це важлива левова частка роботи. Не тільки сказати про ці злочини. Наразі, враховуючи, що немає ні органів внутрішніх справ, немає органів служби безпеки України в АРК, прокуратура – єдиний орган, який відповідно до кримінально-процесуального кодексу України може в державному правовому полі дати оцінку цим діям.
Нам потрібна фіксація злочинів, щоб, коли ми повернемо Крим, а я впевнений, що це буде скоро, всі винні особи не уникнули відповідальності
Тільки прокуратура АРК може внести відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення тих чи інших злочинів, чим ми саме активно і займаємося. Нам потрібна фіксація злочинів, щоб, коли ми повернемо Крим, а я впевнений, що це буде скоро, всі винні особи не уникнули відповідальності. Відповідно, ця база необхідна для того, щоб потім здійснювати кримінально-правові заходи щодо злочинців.
– Зрозуміло, як можна фіксувати злочини на території, яка непідконтрольна українській владі. А як ви отримуєте відомості про злочини, вчинені в Криму? На чому ґрунтуються ваші підозри у вчиненні злочинів?
– У цій ситуації дійсно виникають труднощі, оскільки ми не маємо прямого доступу на півострів. Але у нас є джерела, з яких ми черпаємо інформацією про вчинення тих чи інших злочинів. Зокрема, це журналісти, засоби масової інформації. Зараз, оскільки ці злочинці побачили, що ми якось реагуємо на ці публікації, були випадки, коли вкидали дезінформацію, щоб подивитися, як прокуратура відреагує.
Тому нам потрібно перевіряти, щоб засвідчити ті чи інші факти. Плюс, ми знаємо, що є міжнародні організації, які працюють на території півострова. Це Кримська польова місія з прав людини, яка щомісяця публікує звіти, і кожне слово, кожен абзац цього звіту ми також обробляємо. І, наприклад, обробивши звіт за квітень, на відсотків 80 тих порушень, які там були описані, ми вже відреагували до цього. Але було 20 відсотків злочинів, про які ми не знали. Відповідно, вони були внесені до єдиного реєстру, і розпочате досудове розслідування.
– Ви якимось чином стежите за роботою російської прокуратури в Криму? Вони ж там теж фіксують злочини, скоєні на півострові, порушують справи.
З таким же успіхом вони можуть відкрити кримінальну справу про злочини в Антарктиді!
– У нас у Генеральній прокуратурі є виробництво щодо цієї псевдопрокурорші Наташі Поклонської. Стежимо за роботою прокуратури в якому розумінні? Ми бачимо ті дії, які вона чинить. Як правило, вони є антиправовими – це затримання кримських татар, ініціювання судів. Буквально нещодавно ми через ЗМІ дізналися, що відкрите провадження за фактом побиття працівників «Беркута» в Черкаській області. Це просто абзац! Люди відкривають виробництва, де територією скоєння злочину є Україна, якщо там є злочин, де обвинуваченими та постраждалими є громадяни України. І взагалі відкриває це прокуратура Криму. З таким же успіхом вони можуть відкрити кримінальну справу про злочини в Антарктиді!
– Або про вбивство Джона Кеннеді...
– Я не здивуюся, якщо вони його розкриють. А винним, напевно, буде «Правий сектор» і Ярош.
– Скільки людей працює в кримській прокуратурі?
– Спочатку, коли обговорювалося питання про передислокацію, штат прокуратури був затверджений у кількості 56 прокурорських працівників. Відповідно, з наказом генпрокурорів України Яреми та Шокіна, відповідно до тенденції скорочення кількості органів, станом на сьогодні штат прокуратури АРК скорочений на 42 відсотки і становить 33 прокурорські посади.
– А для порівняння, наприклад, прокуратура Херсонської області скільки співробітників нараховує?
– В апараті понад 150 осіб там має бути, плюс ще міські та районні прокуратури. В середньому в Україні обласна прокуратура – це 700-800 осіб.
– Тобто у вас набагато менше. Чи вистачає співробітників, враховуючи величезні обсяги злочинів, скоєних у Криму?
– Якщо порівняти обласну прокуратуру АРК і районну прокуратуру Святошинського району Києва, то у них більше прокурорів, ніж у нас.
– Це ж мало.
Якщо порівняти обласну прокуратуру АРК і районну прокуратуру Святошинського району Києва, то у них більше прокурорів, ніж у нас
– Треба оцінювати все відповідно до виконання завдань. На цей момент, склад, який є, оптимальний згідно з тими завданнями, які зараз стоять перед прокуратурою автономії. Так вийшло, що ми не прокуратура області в класичному розумінні. Нам доводиться підходити до своєї роботи з елементами новизни. На мою думку, нинішня кількість прокурорів, яка у нас є, після двох хвиль скорочень – оптимальна.
– А багато у вас працює людей із Криму?
– Уже жодного. До анексії загалом на території півострова в прокуратурі АРК працювали 899 осіб. З них близько 200 в апараті та 700 осіб на території. Коли сталася анексія, Генеральною прокуратурою було розпочате провадження за фактом державної зради прокурорів, частині з них вже оголошені підозри.
В.о. генпрокурора тоді запропонував на пільгових умовах забезпечити робочим місцем тих, хто не зрадник на материковій частині України. За весь цей період переїхали 144 працівники. Близько 200 просто звільнилися. Їх зв'язує Крим: сім'я, все там. Я не вважаю їх зрадниками. Вони просто залишилися, але вони звільнилися. Займаються зараз чим завгодно, але тільки не в прокуратурі. Я їх можу зрозуміти.
І є люди, які хочуть бути за будь-якої влади: хоч це фашисти, хоч це рашисти, хоч це демократи.
Коли вже відбулася передислокація прокуратури Криму до Києва, в першочерговому порядку було запропоновано особам, які приїхали з Криму, працевлаштуватися в цю прокуратуру. На жаль, на це погодилися тільки четверо працівників. Інші співробітники роз'їхалися в інші регіони.
У кожного в Криму є сім'я і зв'язки. У мене таких зв'язків із Кримом зараз немає
Ми зіткнулися з таким питанням. Коли ми тільки займалися організаційними питаннями, і ще не було виробництв, люди прийшли і погодилися працювати. Але у кожного в Криму є сім'я і зв'язки. У мене таких зв'язків із Кримом зараз немає. Можливо, загалом це недолік, але в цьому випадку це плюс, тому що на мене немає впливу. Коли вже почалися виробництва і людям доручалося здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва, вони просто почали відмовлятися, побоюючись репресій з боку Росії. Але навіщо тоді йти в прокуратуру, якщо боїшся виконувати якісь обов'язки?
– А серед прокурорів, які переїхали на материк і продовжили роботу в прокуратурі, є В'ячеслав Павлов, який був прокурором Криму в березні 2014 року?
– В'ячеслав Павлов був звільнений з органів прокуратури за власним бажанням минулого року. Його доля невідома, і де він, не знаю.
– Які б ви відзначили основні досягнення у вашій роботі за минулий період?
– Я вважаю основним досягненням те, що ця прокуратура почала працювати. Це сталося у листопаді. Почалася кримінально-правова фіксація тих злочинів, які стають нам відомі. Сам факт існування нашої прокуратури свідчить про те, що Крим – це Україна. Її органи є, ми не відмовилися від Криму, як хтось намагається стверджувати. Будемо робити все, щоб повернути півострів. Зараз ми ініціюємо створення міліцейського главку й органів безпеки. Прокуратура – це один з елементів правоохоронної системи. Вона не може працювати без міліції, СБУ, податкової міліції – тих органів, які мають оперативні засоби, силові можливості.
– Існує думка, що робота прокуратури Криму може застерігати російських силовиків від порушення прав кримчан. Якщо вони будуть розуміти, що їх чекає кримінальне переслідування, то це може стримувати їх від жорстких дій. Чи вдалося за цей період часу ідентифікувати людей, які причетні до репресій щодо кримчан? Чи ведеться робота в цьому напрямку?
– Багато людей встановлені. Ви бачите це і з засобів масової інформації. Більшість цих виробництв ведемо не ми, а Генеральна прокуратура. Це і колишні прокурори, судді, високопосадовці. Зараз їм оголошені підозри, вони оголошені в розшук. Ми знаємо, де вони перебувають, але, самі розумієте, які нюанси в цей момент не дозволяють їх затримати.
Але ефект від цього є, людина обмежена у виїзді, людина знає, що він зрадник. Людина має це розуміти і боятися, що її можуть заарештувати. Це і є метою. Так, зараз ми не можемо їх затримати фізично, але нехай цей процес іде.
– А їхню власність на території материка вдається конфіскувати?
– Так, накладені арешти. Ви повинні розуміти, що конфіскація можлива тільки за рішенням суду. Але з метою недопущення відчуження цієї власності дійсно був накладений арешт.
– На суму понад мільярд гривень?
– Так.
– Ця сума була озвучена давно. Вона збільшується?
– Поступово, так. Постійно встановлюється нове майно. Як правило, всіініціатори цих подій, зрадники мали майно і на материковій території України. Тому для них це теж удар. Але основний удар ще попереду.
– Єдиним чиновником і депутатом, який був затриманий в Україні за підозрою в державній зраді, є Василь Ганиш. Йому ставиться в провину, що він, будучи депутатом кримського парламенту, голосував за проведення «референдуму» про статус Криму. Однак він стверджує, що він голосував проти проведення «референдуму». Чи є у слідства докази його провини?
– Справді, генеральною прокуратурою були оголошені підозри 76 депутатам Верховної Ради АРК за фактом державної зради. Серед цих осіб був і названий вами. Зараз досудове розслідування триває. Через низку обставин я не можу називати всі заходи, які ми використовуємо, але державна сторона обвинувачення збирає весь комплекс доказів, і ми поки що від своєї позиції не відступаємо. Оцінка буде дана судом під час розгляду справи по суті.
Your browser doesn’t support HTML5
Холодницький про справу кримського екс-депутата Ганиша
– Де фізично розташована прокуратура Криму? За якою адресою до вас можуть звертатися люди? За яким телефоном дзвонити?
– Буквально два тижні тому почав працювати наш сайт. Кожен, хто хоче звернутися особисто, може прийти за адресою Генеральної прокуратури України. Там є спеціальний кабінет – приймальня громадян. Людина приходить і каже: «Я щодо кримського питання». Черговий прокурор викликає нас. Ми вже працюємо безпосередньо з людиною.
Також створена сторінка прокуратури автономії в Facebook. Ми всіх чекаємо, приймемо всі заяви. Можна поштою їх також відсилати.
– Наостанок особисте питання. А що вас пов'язує з Кримом? Як часто ви там бували? Чому ви вирішили піти на цю посаду?
Мене пов'язує з Кримом те, що Крим – це Україна. Я завжди це говорив і буду стверджувати. Це мій внесок у те, щоб повернути півострів під наш суверенітет, щоб там була українська влада і майорів український прапор
– Були різні нападки, глузування. Але згода піти на цю посаду – це прояв моєї власної громадянської позиції. Можна було піти на якусь іншу посаду. Перед цим я був призначений старшим помічником першого заступника Генпрокуратури України. Можна було піти в якусь область на материковій частині і займатися прокурорською роботою.
Я не боюся всіх цих «няш-мяш», хоча деякі погрози були. Зокрема, смсками. Мене пов'язує з Кримом те, що Крим – це Україна. Я завжди це говорив, і буду стверджувати. Це мій внесок у те, щоб повернути півострів під наш суверенітет, щоб там була українська влада, і майорів український прапор.